ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 553/3885/25 Номер провадження 22-ц/814/2496/26 Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Полтави від 23 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення з 15:48:34 (18.02.2026) до 16:30 (23.02.2026), дата виготовлення повного тексту рішення - 23 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про припинення порушення прав споживача на отримання електричної енергії і негайне поновлення попереднього стану - підключення до електричної енергії.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» відновити незаконно припинене 12.08.2025 електропостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що між його матір`ю ОСОБА_2 , власницею квартири АДРЕСА_2 , і АТ «Полтаваобленерго» укладений публічний договір про розподіл електричної енергії. До останнього часу цей договір виконувався належно, але у 2022 році, після російської навали, в силу форс-мажорних обставин - військової агресії Росії, вони вимушені були залишити приміщення квартири, мати виїхала за кордон, а він, як військовослужбовець, який приймав участь у захисті Батьківщини з 2015 року, був направлений в зону бойових дій. На початку серпня він повернувся до Полтави, 12.08.2025 до його оселі зайшли представники АТ «Полтаваобленерго», які без будь-якого попередження та обґрунтування відключили його квартиру від електропостачання та склали Акт про порушення ПРРЕ № 00019633, в якому вказали, що нібито він самовільно приєднався до електроустановки до електричної мережі без порушення схеми обліку після відключення шляхом відсунення фазного дроту в клему електролічильника. Дане порушення під час контрольного огляду виявити неможливо. Саме це, на думку представників оператора системи розподілу, є підставою для відключення без попередження за п.7.6 ПРРЕЕ. Вважає, що такі дії представників АТ «Полтаваобленерго» протизаконними та безпідставними, а їх твердження про самовільне підключення неправдиве. Протягом п`яти років оселя була приєднана до електромережі і коли він приїздив додому, користувався нею у мінімальних обсягах. Будь-яких повідомлень від АТ «Полтаваобленерго» про відключення, жодних дій фактичного відключення не було. Позивач зазначає, що споживання електричної енергії відбувалося на підставі договору від 01.01.2019 і жодного разу у встановленому законом порядку вони не були відключені від мережі. Ствердження в акті про порушення про те, що начебто споживача було відключено за борги є неправдивими, оскільки на їх адресу жодного разу не надходили за 10 днів повідомлення - попередження про відключення. Таким чином, працівники АТ «Полтаваобленерго» безпідставно та неправомірно прийшли до його домоволодіння та відключили від постачання електричної енергії, грубо порушивши його права, як споживача.
Рішенням Подільського районного суду м.Полтави від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджуєтьсяю позивач є співвласником квартири АДРЕСА_3 разом з його матір`ю ОСОБА_2 , членом сім`ї відповідно позивач отримував за місцем свого зареєстрованого місця проживання послуги з розподілу електричної енергії на підставі договору, який був укладений його матір`ю, тому висновки суду про те, що позивачу не належить право вимоги за пред`явленим позовом, оскільки він є споживачем послуг, суперечать очевидним обставинам. Суд першої інстанції проігнорував наданий документ про реєстрацію місця проживання позивача, а також те, що акт про порушення був складений відповідачем відносно позивача як споживача послуг.
Такі висновки суду суперечать сталій практиці Верховного Суду у подібних спорах, згідно якої члени сім`ї особи, з якою укладений договор на розподіл електричної енергії мають право на судовий захист від протиправних відключень об`єкта (квартири) від електроживлення.
В апеляційній скарзі зроблено посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 травня 2023 року по справі 201/11385/21.
Додатково в апеляціній скарзі наведені аргументи щодо суті спору і стверджується, що за змістом п.7 ПРРЕЕ без попередження електроенергія може бути відключена виключно у випадку, коли самовільне підключення об`єкта до електроживлення мало місце після того, як об`єкт раніше був відключений від електропостачання у встановленму порядку, тобто з попереднім повідоменням споживача про відключеня за 10 днів і зі складанням акту про порушення ПРРЕЕ. Матеріали справи містять докази, які суд першої інстанції відивився досліджувати та які підтверджують, що у січні 2024 року квартира споживача була відключена від електроживлення без виконання вимог п.7.5 і п.7.6 ПРРЕЕ.
Оскільки у січні 2024 року квартира була відключена від електроживлення незаконно - без складання акту і без надсилання попередження за 10 днів, то, відповідно віключення квартири від електроживлення у серпні 2025 також відбулося незаконно.
Наголошується на нехтуванні відповідачем вимогами закону щодо заборони припинення електропостачання на час розгляду спору у суді.
У відзиві адвокатка Двірник Н.В., представниця АТ «Полтаваобленерго», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги просить залишити її без задоволення.
Звертається увага, що у справу надані належні і допустимі докази про те, що відключення квартири АДРЕСА_2 25 листопада 2021 року відбулося з дотриманням вимог розділу 5-го ПРРЕЕ, главли 11.5 розділу 11-го КСР.
Факт самовільного підключення квартири до електроживлення виявлений і зафіксований 12 серпня 2025 року у порядку, передбаченому ПРРЕЕ.
Підкреслюється, що після отримання заяви ОСОБА_1 і копії ухвали суду про відкриття провадження 25 вересня 2025 відбулося негайне поновлення електропостачання до квартири, про надані докази у справу, жодних ддоказів про рлвторне припинення електропостчання позивач суду не надав.
Звертається увага, що закнність припинення електроппостачання квартири 12 серпня 2025 року бкла предметом перевірки НКРЕКП і копія відповіді ОСОБА_1 на його скаргу мається матеріалах справи.
Стверджується про те, що упродовж розгляду справи у суді першої інстанції позивач, інтереси якого представляв адвокат, так і не надав суду жодного доказу на підтвердження його прав відносно спірної квартири та, відповідно, про користування ним цієї квартирою та послугами з ОСР.
Долучені до апеляційної скарги копіїї документів не можуть бути прийнті апеляційним судом з огляду на приписи ст.367 ЦПК України.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2025 № 80, довідка форма 5 від 13.05.2025 № 314, копія посвідчення серії НОМЕР_2 , копія військового квитка). (а.с.4, 5)
Згідно з відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_2 , остання виїхала за кордон в 2020 році. (а.с.6)
18.02.2008 між енергопостачальником Полтавською філією ВАТ «Полтаваобленерго» та споживачем ОСОБА_2 укладено договір № 08010481-9 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 40)
Із Договору про поділ нерухомого майна, що є в спільній сумісній власності від 19.11.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 4489 та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 4983922 від 19.11.2007, вбачається, що квартира АДРЕСА_4 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка) (а. с. 42, 43).
12.08.2025 контролерами Полтавської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на об`єкті споживача ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено порушення п. 8.2.4 підпункту 5 п. 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановки до електричної мережі без порушення схеми обміну після відключення шляхом підсунення фазного дроту в клему електролічильника, дане порушення під час контрольного огляду виявити неможливо. За фактом виявленого порушення на підставі п. 8.2.4. та п. 8.4.2. Правил у присутності особи, яка допустила ОСР на об`єкт для проведення перевірки ОСОБА_1 складений Акт про порушення № 00019633 від 12.08.2025. (а. с. 7)
На підтвердження законності дій оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» в частині відключення електроустановки споживача ОСОБА_2 на підставі звернення електропостачальника ТОВ «Полтаваенергозбут» юрисконсультом Полтавської філії міських електромереж АТ «Полтаваобленерго» представником відповідача Двірник Н.В. до матеріалів справи приєднано диск із записом події фіксації самовільного підключення після відключення від 12.08.2025, скориговану заявку - повідомлення про припинення електроживлення побутового споживача за о/р НОМЕР_4 25.11.2021 та копії завдань на відключення. (а. с. 53-57)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником квартири, також не надано доказів про користування позивачем вказаною квартирою, позивач не укладав будь-яких договорів з відповідачем на розподіл та постачання електричної енергії, а отже позивач не є споживачем послуг відповідно до ПРРЕЕ та, відповідно, не може мати особового рахунку зі споживання електричної енергії. Окрім цього, позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що він користувався електричною енергією за вищевказаною адресою та здійснював оплату за використану електричну енергію. Таким чином, позивач не є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Отже, відключення відповідачем електричної енергії у квартирі АДРЕСА_4 , не порушує прав і законних інтересів позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) - споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно позову ОСОБА_1 наполягає на тому, що він є членом сім`ї співвласниці спірної квартири - його матері, яка виїхала за кордон з початком військової агресії росії і проживає там постійно, він (позивач) має право на користування і є фактично споживачем послуг із постачання і розподілу електроенергії.
Усупереч вимогам ст.81, ст.83 ЦПК України до позову і упродовж розгляду справи у суді першої інстанції суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 є фактичним споживачем послуг із постачання і розподілу електроенергії.
За змістом ст.64, ст.156 ЖК України, ст.405 ЦК України критеріями віднесення осіб до членів сім`ї власника квартири є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
Тобто сам факт кровного споріднення між ОСОБА_1 і його матір`ю ОСОБА_2 автоматично з огляду на те, що позивач є повнолітньою дієздатною особою, не дає підстави вважати його членом сім`ї ОСОБА_2 , тобто особою, яка має право на користування (проживання) спірною квартирою.
Отимавши відзив на позов (а.с.14-18), у якому було наголошено на тому, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, останній у письмових поясненнях (а.с.69-74,99-100) не послався докази (і не долучив їх до справи), які б підтверджували його права на спірну квартиру (право власності, право користування, фактичне користування квартирою, тощо).
Тому, приймаючи до уваги наявні у справі докази, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг з постачання і розподілу електричної енергії у спірній квартирі, отже йому не належить право вимоги за пред`явленим позовом.
Долучені до апеляційної скарги нові докази апеляційний суд відповідно до приписів ст.367 ЦПК України до уваги не приймає з огляду на те, що позивач (його представник) не обгрунтували існування об`єктивних перешкод для подання таких доказів суду першої інстанції, а неналежне виконання стороною (позивачем, його представником) процесуальних обов`язків з доказування обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги (заперечення), не є підставою для дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів.
Оскільки ОСОБА_1 не є належним позивачем, то відсутні підстави для дослідження обставин припинення електропостачання спірної квартири у січні 2024 року та у серпні 2025 року.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги на додаткове рішення не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м.Полтави від 23 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов