Справа № 309/1469/26
Провадження № 2/309/761/26
Р І Ш Е Н НЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.
за участю секретаря: Калинич Н.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської обл. від 11 липня 2024 р. по справі №309/4101/14 кримінальне провадження №1201307[телефон приховано] по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України закрито згідно ст. 49 КПК України та звільнено ОСОБА_3 від відповідальності в зв"язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_3 , визнана винною в тому що 12.06.2013 року о 17 год. 45 хв. знаходячись на земельній ділянці, що розташована навпроти будинку АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних відносин , які склалися між нею та ОСОБА_1 , умисно нанесла останній один удар рукою затиснутою в кулак в потиличну частину голови та один удар в область правої руки, в результаті чого, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №15 від 9 квітня 2014 року ОСОБА_1 заподіяно слідуючі тілесні пошкодження:
- синець середньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, який виник внаслідок дії тупого твердого предмету по механізму стиснення- здавлення, якими могли бути пальці сторонньої людини і вкладаються в час пригоди, що мала місце 12 червня 2013 року та кваліфікується як легкі тілесні ушкодження , що не спричинили короткочасного розладу здоров"я;
-ЗЧМТ, струс головного мозку- виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії і можуть вкладатися в час події, що мала місце 12 червня 20213 р. та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасни розладом здоров"я;
- травматичний розрив між хребцевого диску С 4-С-5 з різким больовим синдромом та надмірним порушенням функції хребта, певно могли виникнути внаслідок надмірного згинання або розгинання в шийному відділі хребта за рахунок або різкого згинання або розгинання двома руками сторонньої людини голови потерпілої, або не виключена можливість внаслідок різкого удару рукою зігнутою в кулак, або долонею у потиличну частину голови і вкладаються в час пригоди , що мала місце 12.06.2013 р.
По своєму характеру, локалізації вищевказані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров"я більше 21 дня і по цій ознаці їх слід кваліфікувати як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Цивільний позов заявлений в кримінальному провадженні залишено без розгляду , що змушує її звернутися до суду в порядку цивільного провадження.
Відповідно до ч 7 ст. 128 КПК України " особа, яка не пред"явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа , цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред"явити його в порядку цивільного судочинства.
П.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 03 грудня 1997 року № 12), передбачено у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Внаслідок спричинених їй тілесних пошкоджень вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Хустській ЦРЛ в період з 13.06. по 21 06.2013 року після чого з 22.06. по 12.07 2013 року знаходилася на амбулаторному лікуванні , що стверджується копіями листків непрацездатності.
Крім того, що нею витрачено значні кошти на придбання ліків, їй спричинена моральна шкода, яка виражається в моральних страждання від перенесеного болю, як в момент нанесення тілесних пошкоджень, так і перенесеного болю під час тривалих медичних процедур та прийняття медичних препаратів . Більше десяти днів вона була повністю нерухомою, і в цей час потребувала постійної допомоги для забезпечення своєї життєдіяльності, яку їй надавали члени її родини.
Крім фізичного болю моральна шкода виражається в тому, що на час хвороби перервалися нормальні сімейні стосунки внаслідок приниження, яке вона зазнала від відповідачки, вона втратила сон, спокій, душевну рівновагу для відновлення яких їй потрібні були значні зусилля.
В процесі розгляду кримінального провадження відповідачка вела себе зухвало стосовно неї, та не з"являлася в судові засідання , які щоразу відкладалися, і вона кожний раз з"являючись до суду тратила свій час та перебувала в нервовій напрузі.
За цих обставин позивачем заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 50000 гривень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали покликаючись на наведені в позовній заяві обставини, просять їх задоволити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 її представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позовну. Відповідач ОСОБА_3 суду ствердила , що вона тілесних ушкоджень позивачу не наносила і не визнає себе винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Кримінальне провадження дуже довго розглядалося у суді , а тому вона надала дозвіл на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України оскільки їй вже надоїло ходити по судах. Також відповідач ОСОБА_3 подала в суд заяву в якій просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Згідно роз`яснень п. 1 Постанову №12 від 23.12.2005 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом.
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, про визнання її невинуватою у злочині, а передбачені законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв`язку із закінченням строків давності, визнаються нереабілітуючими. З урахуванням того, що від кримінальної відповідальності може звільнятись лише та особа, яка зобов`язана її нести, вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності має передувати і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину. На це орієнтує і Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, згідно якого при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися у тому, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину, особа винувата у вчиненні останнього, а також, що умовами та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України та лише після цього має бути постановлено (ухвалено) відповідне судове рішення у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Таким чином, ОСОБА_3 погоджуючись на звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та на закриття кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 49 КК України, що є нереабілітуючими підставами, фактично погодилася, що судом точно встановлені фактичні обставини справи та дана правильна кваліфікація вчиненого нею злочину, а судом було встановлено, що діяння, яке поставлено ОСОБА_3 у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину за ч.1 ст. 122 КК України та остання винувата у його вчиненні.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
11 липня 2024 ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України - закрито, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності. Ухвала набрала законної сили в червні 2026 р. про що визнали сторони в судовому засіданні.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 остання не заперечувала проти винесення такого рішення.
При цьому, з точки зору цивільного судочинства, Ухвала суду про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, зумовлює виникнення у потерпілих (позивачів) цивільно-процесуального права на пред`явлення позову, а відносини з відшкодування шкоди трансформуються в деліктні зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої злочином.
Відповідно до ст.22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зазначені норми є загальними для відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.
Відповідно до вимоги чинного законодавства України (ст. 23, ст. 1167 ЦК України) особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд дійшов до висновку, що позивачу безперечно спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень, при цьому позивач постійно відчуває біль, горе, значні душевні страждання.
Поряд з цим, суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у позивача ОСОБА_1 яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з відповідача з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.
Що стосується заяви відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку давності , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно зі статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Оскільки предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача, що кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості ушкодження здоров`я), на ці правовідносини правила позовної давності не поширюються в силу прямої вказівки закону.
За наведених обставин, підстав для застосування пропуску строку позовної давності як на підставу для відмови у даному випадку немає.
На підставі викладеного, керуючись, - ст..ст. 4, 5,12,13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково .
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 мешканки АДРЕСА_2 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень) моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину .
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки АДРЕСА_1 на користь держави 1664 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири ) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2026 р.
Суддя
Хустського районного суду: Орос Я. В.