24.08.2026
ЄУН 337/2584/26
Провадження №2/337/2144/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Сидорової М.В.,
за участі секретаря Коваленко В,С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток співвласників в праві спільної сумісної власності,
ВСТАНОВИВ:
23.04.2026 до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заярна М.А., до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивачка просить визначити, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2009, виданого Хортицькою районною адміністрацією згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальної площі 84,8 кв.м., житлової площі 52,5 кв.м, є рівними та становлять по 1/5 частині права власності на зазначену квартиру.
Позов мотивує тим, що право власності на вказану квартиру було набуто в порядку приватизації згідно із свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2009. Згідно з цим свідоцтвом квартира належить на праві спільної сумісної власності п`яти особам: ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (відповідачі у справі) та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Частки усіх співвласників є рівними, жодних угод відносно права власності на квартиру не вчинялось. Наразі позивач бажає розпорядитися належним їй майном, а саме частиною квартири, а також оформити спадщину у вигляді частки квартири після смерті її сина ОСОБА_5 , однак оскільки частки не визначені, вона змушена звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.04.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху, надано строк 10 днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків.
04.05.2026 до суду від представника позивача надійшла ухвала про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору.
У період з 04.05.2026 по 06.05.2026 включно суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 07.05.2026 у справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08.06.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не прибули.
Представник позивача - адвокат Заярна М.А. подала заяву про проведення судового розгляду у її відсутність та у відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надіслали до суду заяви, в яких вони позовні вимоги ОСОБА_6 визнали та просять розглядати справу у їх відсутність.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіямист.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).
Ст.41Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст.316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ч.1 ст.345 ЦК України).
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.1,2 ст.355 ЦК України).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).
Згідно з ст. 369, 370 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 19.10.2009 Хортицькою районною адміністрацією Запорізької міської ради, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Право спільної сумісної власності за вказаними особами зареєстровано Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 01.02.2010, реєстраційний номер: 29587463, номер запису: 36190 в книзі: 231.
Інформація про реєстрацію права власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49, ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку,проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.
Так, судом встановлено, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності п`яти осіб: позивачки ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Частки у праві спільної сумісної власності у даній квартирі не визначались ні за домовленістю співвласників, ні за рішенням суду, тому в силу ч.2 ст. 370 ЦК України розмір часток кожного співвласника квартири є рівними і становить по 1/5 частки.
Позивачка вирішити питання щодо подальшого розпорядження своєю часткою квартири, зокрема, за взаємною згодою усіх співвласників, не може. Для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Під час підготовчого провадження відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали письмові заяв, в яких позовні вимоги визнали повністю, проти задоволення позову не заперечували.
Таким чином, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідачів, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним визначити, що частки позивачки та відповідачів у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними та становлять по 1/5 частині права власності, що не суперечить чинному законодавству, відповідає характеру порушеного права.
Разом з тим, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_5 не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення за ним частки спірного квартири, суд дійшов висновку, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту своїх прав.
Належним способом захисту порушеного права позивачки у разі необхідності оформлення спадкових прав після померлого, є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування, проте такі вимоги позивачем не були заявлені.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,206,258,263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити, що частки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2009, виданого Хортицькою районною адміністрацією, загальної площею 84,8 кв.м., житлової площею 52,5 кв.м, становлять по 1/5 частині права власності на зазначену квартиру у кожного.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Сидорова