Справа № 127/8583/26
Провадження № 22-ц/801/1955/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Акцент Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т.П.
у справі №127/8583/26
за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про стягнення заборгованості,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року АТ «Акцент Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 2 вересня 2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських та підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 13 березня 2026 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 38 784,23 грн, з яких: 25 701,82 грн - заборгованість за кредитом, 13 082,41 грн - заборгованість за відсотками. За викладених обставин позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 вересня 2021 року у розмірі 38 784,23 грн та судовий збір.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із судовим рішенням, представник позивача АТ «Акцент Банк» Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати й ухвалити нове про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно наводив обставини справи, зазначені в позовній заяві.
Вважає, що відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг не свідчить про неукладеність кредитного договору, оскільки підписавши анкету-заяву позичальник погодилась із цими Умовами та Правилами, а відтак і з умовами надання кредиту.
Помилковим вважає висновок суду про посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019, натомість, на думку апелянта, у даному випадку підлягала застосуванню постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 10 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (38 784,23 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг; ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua
До позову банком додано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», який підписано ОСОБА_1 02 вересня 2021 року о 17:42 простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком з номера телефону НОМЕР_1 .
Також позивачем додано роздруківку витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифи по картці «Зелена», які не містять будь-яких позначок, що б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг. Вказаний витяг також не має будь-яких позначок, які б вказували, який саме з видів карткового рахунку був обраний відповідачем, та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами банку по обраному виду карткового рахунку.
Відповідно до довідки банку ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки: № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2027 року, № НОМЕР_4 строком дії до вересня 2028 року.
Крім того, надано довідку за лімітами за період з 02 вересня 2021 року по 13 березня 2026 року за договором №б/н від 02 вересня 2021 року, з якої убачається неодноразове збільшення та зменшення кредитного ліміту у вказаний період.
На підтвердження користування відповідачем кредитними коштами банком також надана виписка по картці за період з 02 вересня 2021 року по 13 березня 2026 року.
Листом АТ «А-Банк» повідомлено суд, що анкета-заява клієнта від 02 вересня 2021 року у банку відсутня, а первинна ідентифікація та встановлення ділових відносин були здійснені на підставі анкети-заяви від 02 квітня 2019 року, коли відповідач вперше став клієнтом банку. Відповідачем 02 вересня 2021 року було підписано заяву про відкриття рахунку та окрема анкета-заява не оформлялася.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт укладення 02 вересня 2021 року кредитного договору відповідачем та перерахування коштів саме за умов цього кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду АТ «Акцент банк» свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згоден з умовами вказаного договору.
Натомість як вбачається із матеріалів справи до позовної заяви позивачем подано копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 02 квітня 2019 року, яка підписана відповідачем.
Водночас на підтвердження та обґрунтування позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості у сумі 38784,23 грн позивачем додано розрахунок заборгованості за кредитним договором та банківську виписку, які стосуються кредитного договору від 02 вересня 2021 року, тоді як сам кредитний договір від 02 вересня 2021 року в матеріалах справи відсутній.
Відтак колегія суддів прийшла до висновку, що наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов кредитування, які повинні бути встановлені лише письмовим доказом - власне текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що тільки й може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом як факту укладення договору, так і його умов, оскільки у справі відсутні докази укладення кредитного договору 02 вересня 2021 року, а щодо кредитного договору, укладеного у вигляді заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку від 02 квітня 2019 року, яку додано у матеріалів позовної заяви, відсутні докази його виконання - первинні бухгалтерські документи щодо видачі коштів, їх повернення, розрахунки, виписки по рахунку тощо.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про витребування доказів.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, подавши суду відповідний оригінал кредитного договору, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт укладення договору, передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції факту підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, та незастосування правової позиції Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20, то слід зазначити наступне.
Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У Паспорті споживчого кредиту, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеній у цьому Паспорті.
За такого, не можна вважати, що сторонами узгоджені конкретні умови кредитування, зазначені у наданому банком Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Тому посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20, є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною.
При цьому, судом першої інстанції правильно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Акцент Банк» -адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: Ю.Б.Войтко
М.В. Матківська