Справа № 127/38561/25
Провадження № 22-ц/801/1680/2026
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року Справа № 127/38561/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
за участі секретаря судового засідання Канахівської М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 30 квітня 2026 року суддею цього суду Горбатюком В. В. у м. Вінниця, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Монреаль (Канада) помер її син - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 .
25 листопада 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Вінницького нотаріального округу Конюк В. О., однак отримала відмову в заведенні спадкової справи, яка обґрунтована пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, у зв`язку з чим нотаріус рекомендував звернутися до суду для визначення додаткового строку.
ОСОБА_1 не мала змоги подати заяву у встановлений законом строк, оскільки в цей період її мати, ОСОБА_3 , тяжко хворіла, була прикута до ліжка та потребувала постійного стороннього догляду. Позивачка стверджує, що вона була єдиною особою, яка фактично здійснювала такий догляд.
Крім того, поважною підставою пропуску строку позивачка зазначила свій тяжкий емоційний стан після смерті єдиного сина, похилий вік, необхідність поховання матері, а також облаштування могил матері та сина.
Також вона вказала, що після смерті сина фактично вступила у володіння спадковим майном, оскільки має ключі від квартири, відвідує її та доглядає за нею.
За таких обставин позивачка ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її сина ОСОБА_2
30 квітня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилається на неповне з`ясування обставини справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 фактично посилається на обставини, викладені в позовній заяві, зокрема, щодо здійснення догляду за тяжкохворою матір`ю, перебування у пригніченому психоемоційному стані після смерті сина й матері. Окрім цього, позивачка зазначає, що сама проходила лікування психічного розладу в медичному закладі, приймала лікарські засоби, які впливали на її здатність правильно оцінювати події, однак приховувала цю обставину. На підтвердження вказаних обставин надає медичну довідку, видану 28.05.2026 Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Монреаль, Канада, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого компетентним органом Канади, перекладеного українською мовою та проставленим апостилем (а.с. 4-7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 його матір`ю є ОСОБА_1 , що підтверджує родинні відносини позивача зі спадкодавцем (а.с. 8).
Згідно договором купівлі-продажу від 22 вересня 1994 року ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.10,11).
Відповідно до договору дарування від 29 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/4 частку цієї квартири. Ці ж обставини підтверджують витяг з Державного реєстру правочинів та реєстраційне посвідчення на 1/4 частку квартири, видане на ім`я ОСОБА_1 (а.с.12 -14).
Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 23.03.2026 № 2059 станом на 29.12.2012 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на 1/4 частку, за ОСОБА_2 на 1/4 частку та за ОСОБА_5 на 1/2 частку. У цій же відповіді зазначено, що вулицю Козицького перейменовано на вулицю Миколи Оводова (а. с.15).
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2022 року підтверджує, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.63).
Із листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк Віри Олександрівни від 03.02.2026 № 4/01-16, наданого на виконання ухвали суду, установлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась. У цьому листі нотаріус також повідомила, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зверталась із усним зверненням щодо відкриття спадкової справи, а 26.11.2025 їй було надано письмове роз`яснення стосовно пропущеного строку на прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку (а.с.9).
Зі змісту письмового роз`яснення приватного нотаріуса від 26.11.2025 № 179/01-16 установлено, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тоді як позивач була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Нотаріус вказала, що позивач не проживала постійно зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, а тому для її прийняття мала подати нотаріусу заяву у шестимісячний строк.
На підтвердження причин пропуску строку позивачка надала письмове пояснення сімейного лікаря ОСОБА_6 від 10.10.2024, у якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хворіла, а в останній рік життя була лежачою, при цьому за нею доглядала її донька - ОСОБА_1 (а.с.16).
Крім того, позивачка надала довідку квартального комітету мікрорайону «П`ятничани» від 15.10.2024 № 479, відповідно до якої ОСОБА_3 дійсно була лежачою хворою за місцем проживання, а доглядала її донька - ОСОБА_1 (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 95 років. Також у матеріалах справи міститься довідка ритуальної служби «Обряд» від 10.04.2024 про те, що поховання ОСОБА_3 за власний рахунок виконала ОСОБА_1 (а.с. 18, 19).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка підтвердила факт смерті спадкодавця, наявність родинних відносин із ним, склад спадкового майна, а також факт хвороби своєї матері та здійснення за нею догляду. Водночас позивачка не довела належними і достатніми доказами, що саме ці обставини створили для неї у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини.
За таких обставин суд не встановив поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23(провадження № 14-50цс24).
Апеляційним судом установлено, що спадкодавець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцем першої черги після його смерті є позивачка ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем.
Разом із тим, позивачка ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Конюк В. О. з питанням щодо оформлення своїх спадкових прав звернулася лише 25 листопада 2025 року, що підтверджується повідомленням вказаного нотаріуса від 03.02.2026 № 4/01-16.
Урахувавши тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а саме 1 рік та 275 днів, а також установлені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 не довела існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів щодо подачі заяви про прийняття спадщини після смерті сина, у зв`язку із чим відсутні підстави для встановлення позивачці додаткового строку на прийняття спадщини.
Сама по собі наявність у матері позивачки тяжкої хвороби та необхідність її догляду, тяжкий душевний стан після смерті єдиного сина та матері, похилий вік позивачки, на думку колегії суддів, не є перешкодою для дотримання вимог законів, зокрема, і стосовно порядку та строку прийняття спадщини.
До того ж, для подання заяви про прийняття спадщини не є обов`язковим особисте подання документів безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори, адже закон не позбавляє спадкоємця права направити цю заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування (див. постанову Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі № 953/4429/23 провадження № 61-2090св24).
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував у тексті оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Водночас, що стосується долученої позивачкою до апеляційної скарги медичної довідки, то колегія суддів зауважує наступне.
Із змісту медичної довідки, виданої 28.05.2026 Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради»,
убачається, що ОСОБА_4 13 грудня 2023 року зверталася до лікаря - психіатра з діагнозом: "Розлад пристосовочних реакцій". Даних про подальші звернення в закладі немає.
Разом з тим, зміст вказаної довідки лише підтверджує одноразове звернення позивачки за наданням медичної допомоги та не містить відомостей про те, що позивачка потребувала тривалого лікування, яке б перешкоджало поданню заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Окрім того, пунктом 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В силу вимог ч. 1, 2, 3 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, з урахуванням відсутності у поданій апеляційній скарзі достатнього та допустимого обґрунтування неможливості подання нових доказів у передбачений законом строк з причин, що не залежали від позивачки, колегія суддів доходить висновку, що медична довідка взагалі не може бути взята апеляційним судом до уваги.
Ураховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені обставини колегія суддів вважає, що позивачка не довела існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже нею не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.
Понесені скаржницею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за нею.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т .Б. Сало
О. С. Панасюк