Справа № 132/4180/25
Провадження № 22-ц/801/1528/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року Справа № 132/4180/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Канахівської М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області, ухвалене 16 квітня 2026 року суддею Сєліним Є. В. у м. Калинівка, дата складення повного рішення невідома,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 (матір`ю відповідача).
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2004 року позивач проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав ОСОБА_3 на праві приватної власності. При цьому ОСОБА_3 формально перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 25.02.2021 було розірвано.
Під час спільного проживання з ОСОБА_3 вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, а також мали взаємні права та обов`язки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на майно, зокрема й на те, що було придбане ними за час спільного проживання, однак відповідач ОСОБА_2 , який є сином померлої, не визнає за позивачем права на спадкове майно.
За таких обставин позивач ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з моменту розірвання її попереднього шлюбу з 2021 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 квітня 2026 року рішенням Калинівського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував показання допитаних свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили факт ведення спільного господарства позивачем та померлою.
Судом не надано належної оцінки довідці № 22/257, виданій 13.08.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, згідно з якою ОСОБА_1 та його співмешканка (цивільна дружина) ОСОБА_3 без офіційної реєстрації шлюбу, постійно проживали однією сім`єю та вели разом спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року до смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також не надано належної оцінці довідці № 22/256, виданій 13.08.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, згідно з якою співмешканка (цивільна дружина) ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була похована на кладовищі, розташованому по АДРЕСА_1 . Поховання ОСОБА_3 за власні кошти здійснили цивільний чоловік ОСОБА_1 та син померлої ОСОБА_2 .
Вважає, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 531/295/19.
Окрім того, на підтвердження факту спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_3 надає паспорти великої рогатої худоби, які раніше вважав втраченими, а також виписку за картковим рахунком за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, відповідно до якого систематично сплачував комунальні платежі за спожитий природний газ та електроенергію у будинку АДРЕСА_1 , де вони проживали разом із ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.03.2025 Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 25.02.2021 у справі № 130/1456/20 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Рішення набуло законної сили 29.03.2021 (а.с. 27).
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22.01.1982 Чернятинською сільською радою Калинівського району Вінницької області, у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_2 (а. с. 25).
Після смерті матері ОСОБА_3 , її син (відповідач у справі) ОСОБА_2 подав 29 квітня 2025 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 80/2025 (номер у Спадковому реєстрі 73996606), що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 29.04.2025 за № 402, та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80974199 від 29.04.2025 (а.с. 30,31).
З свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Людмилою Василівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 3536, убачається, що ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , право приватної власності на який за спадкоємцем був зареєстрований у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 453985623, сформований 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л. В.(а.с.32,33).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Людмилою Василівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 3537, ОСОБА_2 також успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:004:0012, право приватної власності на яку за спадкоємцем було зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 453989079, сформований 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л. В. (а.с.32,33).
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Людмилою Василівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 3538, ОСОБА_2 також успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,9828га., для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:004:0013, право приватної власності на яку за спадкоємцем було зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 453993168, сформований 27.11.2025 державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л. В. (а.с.32,33).
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 05.02.1998 Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області, на ім`я ОСОБА_1 , з ідентифікуючими його особою даними, згідно якого він з 31.10.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4-6).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 21.11.2025 Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмільницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, шлюб між чоловіком ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_8 розірвано, про що 05.11.2002 складено відповідний актовий запис № 160 (а.с. 14).
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та землекористування, виданою 08.01.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та до складу його сім`ї входить ОСОБА_2 (не родич), який за вказаною адресою не проживає (а.с.7).
Із довідки № 22/255, виданої 13.08.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, убачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Із довідки № 22/257, виданої 13.08.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, убачається, що ОСОБА_1 та його співмешканка (цивільна дружина) ОСОБА_3 , без офіційної реєстрації шлюбу, постійно проживали однією сім`єю та вели разом спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року до смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Відповідно до довідки № 22/256, виданої 13.08.2025 Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, співмешканка (цивільна дружина) ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була похована на кладовищі, розташованому по АДРЕСА_1 . Поховання ОСОБА_3 за власні кошти здійснили цивільний чоловік ОСОБА_1 та син померлої ОСОБА_2 (а.с. 11).
Згідно з підтвердженням, посвідченим 19.08.2025 старостою Чернятинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області ОСОБА_9 , ОСОБА_5 підтверджує, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 2004 року до дня своєї смерті, постійно проживала однією сім`єю, без офіційної реєстрації шлюбу, з ОСОБА_1 , та вела разом із ним спільне господарство в АДРЕСА_1 (а.с.12).
Згідно з підтвердженням, посвідченим 18.08.2025 старостою Чернятинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Злотніком Олександром Васильовичем, ОСОБА_6 підтверджує, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 2004 року до дня своєї смерті, постійно проживала однією сім`єю, без офіційної реєстрації шлюбу, з ОСОБА_1 , та вела разом із ним спільне господарство в селі Чернятин Хмільницького району Вінницької області (а.с. 13).
Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили, що висновок про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, зробили лише виходячи з того, що їх бачили вдвох, коли вони випасали худобу, косили траву, заготовляли дрова. Про наявність та/або відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, їм нічого не відомо, оскільки вони не перебували з ними в близьких стосунках, а знали їх лише як односельців.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази у своїй сукупності є недостатніми для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції, та відповідають вимогам чинного законодавства, ураховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю) тощо.
Водночас, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження№ 14-130цс19), неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались і мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц.
Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування, яке здійснює учасник справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом із цим, у постанові від 17.10.2018 у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належними та допустимими доказами факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявлений період не доведено.
У даному разі колегія суддів вважає, що саме по собі перебування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у близьких стосунках, їх спільна присутність, коли вони випасали худобу, косили траву, заготовляли дрова, імовірне періодичне проживання за однією адресою не можуть свідчити, що між ними склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги довідку № 22/257 від 13.08.2025 та довідку № 22/256 від 13.08.2025, оскільки в цих довідках взагалі не зазначено на підставі яких саме джерел інформації наведені в них обставини встановлені особою, яка видала відповідні довідки.
Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги підтвердження, посвідчені 19.08.2025, ураховуючи, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які складали зазначені підтвердження, не підтвердили факт ведення позивачем та ОСОБА_3 спільного господарства, наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат тощо.
Таким чином, безпідставними є посилання позивача на вказані документи, як на докази підтвердження факту перебування у шлюбних відносинах, оскільки такі докази не підтверджують факту спільного проживання, наявності спільного бюджету та існування відносин, притаманних подружжю.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили факт ведення спільного господарства між позивачем та померлою, є необґрунтованими, оскільки покази свідків наявності між позивачем та ОСОБА_3 відносин, що притаманні подружжю у спірний період, не доводять тому, що переважно зводяться до констатації факту перебування у близьких стосунках й періодичного спільного перебування.
Зважаючи на викладене, й ураховуючи, що самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц та від 22.04.2021 у справі № 707/2882/19) колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.
Висновки суду першої інстанції з урахуванням установлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 531/295/19, на які містяться посилання у апеляційній скарзі.
Надані позивачем до суду апеляційної інстанції паспорти великої рогатої худоби НОМЕР_5 , LB 602492, LB 6022491 не підтверджують факт ведення позивачем з ОСОБА_3 спільного господарства, побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, і також не підтверджують, що між ними склалися та мали місце в період з 2021 року по 15.03.2025 усталені відносини, які притаманні подружжю.
Крім того, два з трьох паспортів не охоплюють вказаний в позовній заяві період для встановлення факту спільного проживання подружжя, оскільки стосуються 2013, 2014, 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 років.
Із наданої апеляційному суду позивачем копії виписки з карткового рахунку клієнта за період із 01.01.2025 по 31.12.2025 справді вбачається, що останній сплачував комунальні послуги за спожитий природний газ та електроенергію, однак вказана виписка не містить відомостей про те, що ці платежі здійснювалися саме за домоволодіння ОСОБА_3 .
При цьому, перерахування ОСОБА_1 коштів за спожитий природний газ та електроенергію не є належним доказом формування спільного сімейного бюджету, а лише відображає факт оплати комунальних послуг, більшість із яких оплачено уже після смерті ОСОБА_3 .
У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження спільного використання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коштів на потреби сім`ї.
Разом із тим, пунктом 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
У силу вимог ч. 1, 2, 3 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Ураховуючи відсутність у апеляційній скарзі достатнього та допустимого обґрунтування неможливості подання нових доказів у передбачений законом строк з причин, що не залежали від позивача, колегія суддів доходить висновку, що вище перелічені документи не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги.
Відтак, ураховуючи, що посилання позивача у апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.
Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: О. С. Панасюк
Т. М. Шемети