Справа № 132/2690/25
Провадження № 22-ц/801/1821/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року Справа № 132/2690/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 132/2690/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту,
за апеляційною скаргою Никитюка Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2026, ухвалене у складі судді Сєліна Є.В. в приміщенні суду в м. Калинівка, -
в с т а н о в и в :
14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту від 19.11.2021, що становить 24254,70 грн, що складається з : 10000 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 13290,20 грн суми прострочених платежів по процентам; 964,50 грн суми прострочених платежів та комісії; а також 2422,40 грн судового збору за подання позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 403045-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 403045-КС-003 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 403045-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Відповідно до п. 1 договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальнику зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти. У порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 24254 грн 70 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками 13290 грн 20 коп (за період з 19.11.2021 по 6.05.2022).; заборгованість за комісією 964 грн 50 коп. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021, у розмірі 23290 грн 20 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками 13290 грн 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2329 грн 23 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 7570/26-вх від 11.06.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2794,80 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що : позивачем не доведено факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем; судом першої інстанції не досліджувалось питання належності номеру телефону відповідачу; позивачем не доведено, що банківська карта № НОМЕР_2 належить саме відповідачу.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Никитюком О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2026 у справі з ціною позову (24254,70 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого сторони погодилися, що кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк кредиту: 24 тижнів; процентна ставка: в день 0,86295000, фіксована; комісія за надання кредиту: 1500 грн 00 коп; загальний розмір наданого кредиту: 10000 грн.; термін дії договору: до 6.05.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 21960 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3563 грн. 71 коп. При підписанні цього договору, ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані та підписав акцептовані умови електронним підписом 19.11.2021 о 20 год. 28 хв. з використанням одноразового ідентифікатора G-1668 /а. с. 23-24/,
Відповідно до витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Бізнес Позика», зазначено платіжну картку клієнта № 4149-6293-4355-1834.
Згідно квитанції ТАС Pay № 463560088 від 19.11.2021, здійснено перерахунок грошових коштів за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021, у розмірі 10000 грн 00 коп на рахунок № НОМЕР_3 /а. с. 31/.
З довідки про стан заборгованості, складеної 8.08.2025 ТОВ «Бізнес Позика», вбачається, що розмір заборгованості за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021, становить 24254 грн 70 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн 00 коп; заборгованість за відсотками - 13290 грн 20 коп; заборгованість за комісією - 964 грн 50 коп.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021 у розмірі 23290 грн 20 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками 13290 грн 20 коп. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії, суд першої інстанції зазначив, що нарахування позивачем комісії за надання кредиту є неправомірним з огляду на те, що не можуть стягуватися з позичальника платежі за дії, які фінансова установа вчиняє на власну користь, чи за дії, що їх вчиняє кредитор або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо), адже такі дії не становлять фінансову послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самої фінансової установи.
Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 23290 грн 20 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками 13290 грн 20 коп зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ..
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором G-1668 /а. с. 23-24/.
Згідно квитанції ТАС Pay № 463560088 від 19.11.2021, здійснено перерахунок грошових коштів за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021, у розмірі 10000 грн 00 коп на рахунок № НОМЕР_3 /а. с. 31/.
Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту від 19.11.2021.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 403045-КС-003 від 19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ..
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором № 403045-КС-003 від 19.11.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до умов кредитного договору між сторонами погоджено, що позичальнику надаються грошові кошти в розмірі 10000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк кредиту: 24 тижнів; процентна ставка: в день 0,86295000, фіксована; загальний розмір наданого кредиту: 10000 грн.; термін дії договору: до 6.05.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 21960 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3563 грн. 71 коп /а. с. 23-24/.
З довідки про стан заборгованості, складеної 8.08.2025 ТОВ «Бізнес Позика», вбачається, що розмір заборгованості за договором № 403045-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19.11.2021, становить 24254 грн 70 коп, з якої: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн 00 коп; заборгованість за відсотками (за період з 3.12.2021 по 6.05.2022) - 13290 грн 20 коп /а. с. 12-19/.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, їм надана оцінка в рішенні суду першої інстанції, з якою погоджується апеляційний суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2026 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
С. Г. Копаничук