Справа № 450/2281/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А
Провадження № 22-ц/811/2700/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 червня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №501411380 від 23.12.2021 року у розмірі 238636 грн. 78 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 107723 грн. 36 коп., заборгованість по процентам - 64673 грн. 42 коп., заборгованість по комісії - 66240 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, 23.12.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту за №501411380. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадках невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня отримання інформації від банку. Банк належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 238636 грн. 78 коп. і станом на 27.03.2025 року складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 107723 грн. 36 коп., заборгованості по процентам в розмірі 64673 грн. 42 коп., заборгованості по комісії в розмірі 66240 грн.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання зобов`язань, яка залишена без реагування, тобто, відповідач, на думку позивача, свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за кредитним договором, позаяк, АТ «Сенс Банк» вчинив всі необхідні дії для досудового врегулювання спору.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач АТ «Сенс Банк», просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження спірних правовідносин позивачем надано банківські виписки по кредиту, в яких чітко відображено двосторонні кредитні правовідносини.
Зазначає, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про надання кредиту. На підтвердження укладення кредитного договору з ОСОБА_1 було складено наступні документи: оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту, підписана і надана до банку відповідачем; акцепт пропозиції про надання особистого кредиту, що прийнята банком; додаток №1 до кредитного договору, який є графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням всіх супутніх послуг включно з предметом даного спору, що підписаний між банком та позичальником; паспорт споживчого кредиту, підписаний представником банку та відповідачем.
Наголошує, що в даних правовідносинах немає публічної пропозиції банку, на які погодився відповідач, правовідносини в даному спорі утворюються внаслідок виконання письмового договору, що складається з оферти та акцепту, однак, суд першої інстанції даного факту не дослідив та дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
Вказує, що банком надано оригінал розрахунку заборгованості, відповідач не надав суду альтернативного розрахунку заборгованості, платіжних документів про погашення заборгованості, не врахованої банком.
Додає, що з позовною заявою додано банківські виписки по кредиту, з яких вбачається інформація про рух коштів по рахунку, що є належним доказом отримання кредиту.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.08.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 21.08.2026 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що АТ «Сенс Банк», звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження своїх доводів надав:
вимогу про усунення порушень, фотокопію реєстру поштових відправлень, опис поштового вкладення;
статус АТ «Сенс Банк»;
паспорт споживчого кредиту від 23.12.2021 року, підписаний лише зі сторони банку - АТ «Альфа Банк»;
оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501411380 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, від 23.12.2021 року, яка не містить підпису ОСОБА_1 ;
акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501411380 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.12.2021 року, підписану АТ «Альфа-Банк»;
додаток №1 до угоди про надання кредиту №501411380 від 23.12.2021 року (графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг), який підписаний лише зі сторони АТ «Альфа Банк» і не містить підпису ОСОБА_1 ;
довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, підписану АТ «Альфа Банк» і не підписану Світим Т.І.;
заяву (акцепт) №248.501411380.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 23.12.2021 року, не підписану страхувальником - ОСОБА_1 .
Згідно доводів позовної заяви, умов паспорта споживчого кредиту, оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту, акцепту на укладення угоди про надання споживчого кредиту, 23.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» із письмовою офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту за №501411380, в якій зазначено: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 115000,00 грн., процентна ставка - 19,99 %, строк кредиту - 36 міс., дата повернення кредиту - 23.12.2024 року, для повернення заборгованості за угодою використовується рахунок - № НОМЕР_1 , кредит надається для власних потреб, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Згідно копії акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту за №501411380 від 23.12.2021 року, між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на підставі договору про банківське обслуговування фізичних осіб зазначено умови споживчого кредиту, а саме: надання споживчого кредиту грошових коштів 115000,00 грн., із фіксованою процентною ставкою 19,99%, строком на 36 місяців, дата повернення кредиту - 23.12.2024 року, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Згідно із долученого до матеріалів справи графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, персональний кредит: PL Unified_limit_NB_Mob 5000-30000, викладеного в додатку №1 до угоди про надання кредиту за №501411380 від 23.12.2021 року, вбачається, що сума кредиту становить 115000 грн., проценти за користування кредитом за період з 23.12.2021 року по 23.12.2024 року - 38836,11 грн., загальна вартість кредиту - 220076,11 грн.
Відповідно до умов, викладених в паспорті споживчого кредиту, вбачається, що за кредитним договором можливе використання максимальної суми кредиту 115000 гривень, строк кредитування 36 місяців, процентна ставка 19,99% річних, а також зазначені інші умови щодо надання споживчого кредиту.
Відповідно до документа з назвою меморіального ордеру за №801618801 від 23.12.2021 року АТ «Сенс Банк» перерахував ОСОБА_1 115000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 АТ «Сенс Банк».
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення 23.12.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» угоди про надання споживчого кредиту за №501411380, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення умов кредитного договору.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що з наданих АТ «Сенс Банк» доказів на підтвердження факту укладення 23.12.2021 року споживчого кредиту №501411380 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», виникають сумніви щодо укладення цього договору, оскільки жоден із документів який мав бути підписаний ОСОБА_1 та містить графу для його підписання, ним не підписані.
Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що всі долучені позивачем документи, які мали б бути підписані ОСОБА_1 , не містять його підпису, в той же час, представник АТ «Сенс Банк», без посилання на докази, стверджує про підписання ОСОБА_1 споживчого кредиту №501411380 від 23.12.2021 року, досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору та отримання кредиту в розмірі 115000 грн.
Відповідно до меморіального ордеру за №801618801 від 23.12.2021 року, який не містить, ані печатки банку, ані анкетних даних посадової особи банку, яка підписала даний ордер, платник АТ «Сенс Банк» перерахував саме 23.12.2021 року з рахунку № НОМЕР_4 отримувачу « ОСОБА_1 » на рахунок № НОМЕР_1 кошти в розмірі 115000 грн., призначення платежу: «надання кредиту за кредитним договором №501411380 від 23.12.2021». При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем не зазначено, чому банк перерахував відповідачу зазначені кошти саме на рахунок, який повинен використовуватися для повернення заборгованості, а не на рахунок, зазначеній в оферті, - НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Згідно меморіального ордеру та умов оферти, 23.12.2021 року АТ «Сенс Банк» здійснив зарахування коштів в розмірі 115000 грн. на рахунок НОМЕР_1 АТ «Альфа Банк», який призначений для повернення кредиту.
З доданого до позову витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відбулася лише 30.11.2022 року, а саме: зміна найменування юридичної особи з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». В той же час, зі змісту меморіального ордеру за №801618801 від 23.12.2021 року вбачається, що платником, станом на 23.12.2021 року є саме АТ «Сенс Банк».
В оферті на укладення угоди про надання споживчого кредиту за №501411380 від 23.12.2021 року зазначено рахунок № НОМЕР_1 , власне, на який має бути повернуто кредит, відкритий в АТ «Альфа Банк», проте, матеріали справи не містять жодних доказів, що такий рахунок відкритий саме для ОСОБА_1 і він має можливість на власний розсуд розпоряджатися коштами на цьому рахунку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту укладення 23.12.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» угоди про надання споживчого кредиту за №501411380, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості.
Позивачем не доведено отримання ОСОБА_1 23.12.2021 року коштів у розмірі 115000 грн. на рахунок, доступ до якого він має.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які позивач подав на підтвердження своїх вимог, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич