25.08.26
22-ц/812/1747/26
Провадження №22-ц/812/1747/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 серпня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу №482/2237/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником, адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, на рішення, яке постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кічули Василя Михайловича у приміщенні цього суду 16 червня 2026 року, повне судове рішення складено того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у с т а н о в и в :
У жовтні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», А-Банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачка ініціювала встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 08 жовтня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 79659 грн 41 коп., яка складається з 54523 грн 71 коп. заборгованості за кредитом та 25135 грн 70 коп. заборгованості по відсоткам.
Посилаючись на викладене, що позивач просив стягнути вищевказану заборгованість та судові витрати у розмір 2422 грн 40 коп.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2019 року у сумі 79659 грн 41 коп., з яких 54523 грн 71 коп. - заборгованість за кредитом та 25135 грн 70 коп. - заборгованість за відсотками, а також 2422 грн 40 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що факт користування відповідачкою кредитними коштами не спростований та не заперечується, що свідчить про одержання нею платіжних карток із встановленими на них кредитними лімітами, розмір процентів визначений у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», при цьому проценти нараховувались Банком за ставкою 44,4 % річних, яка є найменшою із визначених паспортом споживчого кредиту. Розрахунок заборгованості не містить одночасного нарахування відсотків за користування кредитними коштами та відсотків за прострочення користування кредитними коштами. Посилання на дострокове стягнення заборгованості спростовується обов`язком позичальника здійснювати погашення заборгованості у строки, встановлені пунктом 5 паспорту споживчого кредиту та його згодою з Умовами та Правилами, наданими йому в рекламному буклеті при укладенні договору, які відповідачкою погоджені в анкеті-заяві від 26 грудня 2019 року.
Отже, керуючись принципом диспозитивності та враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, а саме про стягнення з відповідачки згідно умов вказаного договору заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими відсотками, оскільки доказів сплати такої заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачкою не надано, відсотки нараховані у визначений в договорі спосіб та строк і за встановленою відсотковою ставкою.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні докази виконання позивачем вимог закону «Про споживче кредитування» щодо повідомлення відповідачці про затримку нею сплати за кредитом із зазначенням дій з усунення порушення, а тому позов заявлено достроково. Суд також не дослідив факт укладення кредитного договору, не взяв до уваги відсутність в анкеті-заяві істотних умов кредитного договору, зокрема щодо предмету договору, суми кредиту, встановлення розміру процентів за користування коштами, порядку повернення кредиту, строку надання кредиту. Натомість суд першої інстанції, констатуючи у мотивувальній частині рішення відсутність погодження сторонами істотних умов договору, все одно стягнув з відповідача 79659 грн 41 коп., як заборгованість за тілом кредиту за цим договором. Також анкета-заява не містить умов щодо збільшення строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України. Стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» як до договору приєднання у розумінні статті 634 ЦК України. Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та усталеній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду. На підтвердження своїх вимог позивач надав витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та Правил надання банківських послуг, з якого не можливо встановити, якою датою вони датовані. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими витягами з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка ознайомилися і погодилися, підписуючи заяву-анкету. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення Акцент-Банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також, підписана відповідачкою анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування. З паспорту кредиту вбачається що в ньому встановлено три варіанти процентної ставки для різних видів карток - 3,9% в місяць (46,8% річних) 3,7% в місяць (44,4% річних) 3,7% в місяць (44,4% річних). Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір застосованої банком процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем 26 грудня 2019 р. (момент укладення договору). Також, адвокат зауважує, що із розрахунку заборгованості вбачається, що погашення відповідачкою заборгованості по нарахованим відсоткам в сумі 56399 грн 21 коп. З урахуванням того, що розмір відсотків сторонами не узгоджувався, позивач не має права нараховувати їх відповідачу та зараховувати сплачені грошові суми в рахунок оплати заборгованості за відсотками. Відповідно, сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 56399 грн 21 коп., які банк зарахував в рахунок погашення процентів, мають бути зараховані як погашення тіла кредиту та у випадку задоволення позовних вимог сума заборгованості за тілом кредиту має бути зменшена на суму, яку банк зарахував в погашення процентів за кредитом. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нараховує два види процентів - поточні (44,4%) і прострочені (88,8%). Нарахування двох видів процентів, зокрема прострочених, не передбачено ні нормами чинного законодавства, ні підписаною анкетою.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні за безпідставністю доводів, а рішення суду - залишити без змін.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає не повною мірою.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкети-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-банку, згідно якої підтвердила свою згоду з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, який розміщений на офіційному сайті Банку. (а.с. 8).
Відповідно до довідки по картам відповідачці було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2026 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 11, зворот).
Згідно довідки за лімітами ОСОБА_1 26 грудня 2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який поступово збільшувався, та 09лютого 2024 року складав 57000,00 грн (а.с. 11).
Згідно із долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором б/н від 26 грудня 2019 року станом на 08 жовтня 2025 року у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 79659 грн 41 коп., з яких: 54523 грн 71 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25135 грн 70 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами (а.с. 7).
Отже предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 79659 грн 41 коп.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до матеріалів справи, підписавши 26 грудня 2019 року анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 уклала з Банком договір про надання банківських послуг, що підтвердила своїм підписом на заяві, в межах умов якого мала доступ до послуг, які надає позивач. Відповідачка не заперечує наявність між нею та позивачем правовідносин на підставі вказаного договору.
У справі, яка переглядається, АТ «Акцент-банк» просить про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений відповідачкою 26 грудня 2019 року б/н.
ОСОБА_1 заперечує узгодження сторонами по справі умов кредитного договору щодо розміру кредиту, строку та умов його надання, порядку та розміру нарахування процентів за користування кредитом, строку повернення кредитних коштів, а також не погоджується з розрахунком заборгованості, зокрема вважає безпідставним нарахування процентів за користування кредитом.
Суд першої інстанції такі заперечення відхилив та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Вирішуючи питання правильності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Факт укладання договору, користування кредитними коштами відповідачем не оспорюється і підтверджується, крім підписаною анкетою-заявою також випискою по особовому рахунку на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 9-10).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідачки інші складові його повної вартості - проценти за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 грудня 2019 року, посилався на підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8, зворот), витяг з Умов та правила надання банківських послуг, Тарифи Банку, які розміщені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору (а.с. 12-16).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані до позовної заяви Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ Акцент-Банк ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, оскільки вони не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Також у справі відсутні докази того, що вказані документи на момент укладання сторонами договору про надання банківських послуг 26 грудня 2019 року та отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і визначали такий порядок нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача: https://a-bank.com.ua/terms, неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин суд першої інстанції помилково вважав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, тарифи Банку є складовою укладеного сторонами кредитного договору та визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом.
Тому колегія суддів приймає доводи про помилковість таких висновків в апеляційній скарзі, оскільки таке відповідає наведеним положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Щодо долученого позивачем паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8, зворот).
У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що «особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»
Тому паспорт споживчого кредиту не визначає мов укладеного сторонами кредитного договору.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Щодо позовних вимог про стягнення розрахованої позивачем заборгованості за кредитом, то колегія суддів виходить з наступного.
Як встановив суд, підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач ОСОБА_1 уклала з позивачем договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтвердив своїм підписом на заяві, в межах умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо істотних умов, притаманних даному виду договору.
Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.
Таким чином Банк надав відповідачці грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.
Згідно з нормою стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
В силу частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту, яким позивачка користувалася, що підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_1 .
Враховуючи, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачкою та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні нарахованої Банком заборгованості за процентами.
Оскільки укладений між сторонами кредитний договір від 26 грудня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що свідчить про помилковість доводу представника відповідачки про те, що позивач безпідставно достроково вимагає повернення отриманого кредиту.
Суд першої інстанції не здійснив належної оцінки наявних у справі доказів з урахуванням викладених положень закону та сталої судової практики, тому дійшов хибного висновку про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, що не передбачено умовами Договору.
З наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості та виписки за рахунком відповідачки вбачається, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості за тілом кредиту утворилась, зокрема, внаслідок фактичного зарахування до неї заборгованості за процентами, часткового списання такої заборгованості за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 , тоді як такі зарахування є протиправними, з огляду на встановлені судом обставини щодо безпідставності нарахування позивачем процентів за користування кредитом.
Між тим, відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 9-10) за період з 20 вересня 2023 року по 01 жовтня 2025 року вона використала за рахунок наданого позивачем кредитного ліміту 61278 грн. 60 коп. кредитних коштів, а внесла на погашення заборгованості за кредитом 20597 грн., тому заборгованість відповідачки за кредитом, яка підлягає стягненню, становить 40681 грн. 60 коп. (61278 грн. 60 коп.- 20597 грн.).
За такого позовні вимоги Банка підлягають частковому задоволенню.
Оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції надав неправильну оцінку наявним у справі доказам, помилково застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не дотримався вимог процесуального закону, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення про задоволення позову в повному обсязі, рішення суду необхідно змінити відповідно до пунктів 1, 4 частини статті 376 ЦПК України, задовольнивши позов частково, а саме стягнувши на користь позивача 40881 грн. 60 коп. заборгованості.
За такого колегія суддів частково приймає аргументи апеляційної скарги та відзиву на неї.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судового збору та відповідного стягнення судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги на 51%.
За подання позовної заяви АТ «Акцент-Банк» сплатило 2422 грн. 40 коп. судового збору, тому має право на повернення за рахунок відповідачки 1235 грн. 42 коп. (2422,40х51%).
ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила 3633 грн. 60 коп., тому має прав на компенсацію позивачем 1780 грн. 37 коп. (3633,6х(100%-51%).
Тому з урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки слід стягнути 544 грн 95 коп. судового збору (1780,37-1235,42)).
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником, адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, задовольнити частково.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2026 року змінити.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080, 40681 грн. 60 коп. заборгованості за кредитом.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 544 грн 95 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Т.М. Базовкіна
Судді: Н.О. Шаманська
Ж.М. Яворська
_______________________________________
Повна постанова складена 25 серпня 2026 року