Справа №592/8311/26
Номер провадження 22-ц/816/2560/26
Категорія - 30
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
в присутності представника позивачки - адвоката Цуркана Віктора Івановича,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми та в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2026 про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Катрич О.М., у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Сокол Тетяна Петрівна, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієв Олександр Володимирович, ОСОБА_5 про визнання недійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна,
У С Т А Н О В И В:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та клопотання про призначення експертизи
18.05.2026 ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Нежевело Валентину Вікторівну, звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Сокол Тетяна Петрівна, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієв Олександр Володимирович, ОСОБА_5 про визнання недійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна та заявлено вимоги:
- визнати недійсними з моменту укладення, нотаріального посвідчення та реєстрації договори купівлі - продажу від 21.04.2018, вчинені сторонами ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Сокол Т.П., стосовно житлового будинку з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , в наслідку вчинення правочину ОСОБА_6 , яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
- визнати недійсними з моменту укладення, нотаріального посвідчення та реєстрації договори купівлі - продажу від 12.11.2019, вчинені сторонами ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієвим О.В., стосовно житлового будинку з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , в наслідку визнання недійсним правочину, на підставі якого продавець ОСОБА_4 відчужила зазначені об`єкти нерухомості.
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , проведені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієвим О.В. на підставі договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 12.11.2019.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
01.06.2026 до суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про забезпечення позову, в якій остання просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, вказане в заяві та заборонити ОСОБА_1 особисто або через уповноважених на те ОСОБА_1 третім особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного майна .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2026 заява представника позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена в повному обсязі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявником надано достатньо обґрунтувань та доказів для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому суд задовольнив заяву наклавши арешт на вказане нерухоме майно, заборонивши ОСОБА_1 особисто або через уповноважених на те ОСОБА_1 третіх осіб здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій спірного майна, адже власником спірного нерухомого майна є відповідач ОСОБА_1 , тому є достатні підстави вважати, що в разі не задоволення заяви можуть бути порушені права позивачки та виникнути труднощі по виконанню рішення суду, в разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу
Вказав, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він, як відповідач є законним та добросовісним набувачем майна, не вчиняв будь-яких дій спрямованих на приховування чи умисне відчуження спірного будинку та земельної ділянки з метою перешкоджання правосуддю.
Звернув увагу, що договори, які оспорюються позивачкою були укладені в 2018-2019 роках, а позов подано лише в 2026 році, що свідчить про надуманість та необґрунтованість позовних вимог і створює надмірний тягар обмежень для добросовісного набувача.
Крім того, зазначив, що накладення подвійного обмеження: арешт майна і заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій відповідачу та третім особам є очевидно неспівмірним заходом забезпечення позову, який порушує законні права власника, гарантовані ст. 41 Конституції України та ст. 319,321 ЦК України.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 17.07.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні
Короткий зміст відзиву
31.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Нежевело Валентини Вікторівни, в якому вона вважає, що ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2026 є законною, правосудною та справедливою, яка постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, дослідженням доказів, з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Просила апеляційний суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позиція апеляційного суду
У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи позивачка ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 та інші учасники справи не з`явились.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились
2. Мотивувальна частина
Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивачки - адвоката Цуркана В.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві; забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору недійсним договори купівлі - продажу нерухомого майна та заявлено вимоги:
- визнати недійсними з моменту укладення, нотаріального посвідчення та реєстрації договори купівлі - продажу від 21.04.2018, вчинені сторонами ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Сокол Т.П., стосовно житлового будинку з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою по АДРЕСА_1 , в наслідку вчинення правочину ОСОБА_6 , яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
- визнати недійсними з моменту укладення, нотаріального посвідчення та реєстрації договори купівлі - продажу від 12.11.2019, вчинені сторонами ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієвим О.В., стосовно житлового будинку з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою по АДРЕСА_1 , в наслідку визнання недійсним правочину, на підставі якого продавець ОСОБА_4 відчужила зазначені об`єкти нерухомості.
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами і надвірними будівлями та земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:12:047:0034 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою по АДРЕСА_1 , проведені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ануфрієвим О.В. на підставі договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 12.11.2019.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про безпідставність забезпечення позову, оскільки предметом позову є вимоги, які стосуються нерухомого майна в порядку спадкування.
Отже, спірні правовідносини є спадковими та регулюються, зокрема, Книгою шостою «Спадкове право» ЦК України, а заявлені вимоги безпосередньо пов`язані з переходом права власності на спадкове майно та правомірністю його набуття. Фактично предметом спору є право власності на майно, що входить до складу спадщини, тобто можливе порушення цивільного права позивача.
На думку колегії суддів, з урахуванням підстав і змісту позовних вимог, після оцінки співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки такий захід є обґрунтованим і необхідним, а його невжиття може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , як набувач майна, має можливість розпоряджатися ним, невжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на спірне майно, може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
За таких обставин обмеження прав власника - відповідача у справі ОСОБА_1 до вирішення спору по суті є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в частині заборони відповідачу ОСОБА_1 особисто або уповноваженим ними третім особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно майна, оскільки заявником не доведено необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову в сукупності з накладенням арешту, який в повній мірі забезпечить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 дійшов висновку, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд звертав увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна?? є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Отже колегія суддів дійшла до висновку, що вимога позивачки про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 особисто або уповноваженим ними третім особам здійснювати будь-які дії є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судовогорішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому відповідно до ст. 376 ЦПК України оскаржену ухвалу суду першої інстанції необхідно частково скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.
Керуючись статтями 367-368, 374, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2026 в частині забезпечення позову про заборону відповідачу ОСОБА_1 особисто або уповноваженим ним третім особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно майна скасувати та ухвалити нове судове рішення, про відмову в задоволенні цієї вимоги.
В іншій частині ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 25.08.2026.
Головуючий - О.М. Черних
Судді: А.О. Замченко
А.М. Худик