ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
24 серпня 2026 року Справа № 280/8609/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви
а позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 - Б ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ),
до військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ),
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
19 серпня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), до військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_8 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , в період з 25 лютого 2022 року по 11 лютого 2023 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01 січня 2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , в період з 12 лютого 2023 року по 10 серпня 2024 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , в період з 11 серпня 2024 року по 21 червня 2025 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 01 січня 2025 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_8 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період з 25 лютого 2022 року по 11 лютого 2023 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01 січня 2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період з 12 лютого 2023 року по 10 серпня 2024 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період з 11 серпня 2024 року по 21 червня 2025 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 01 січня 2025 року.
Також позивачем заявлено клопотання про поновлення порушеного строку звернення до суду. Зазначення конкретних причин пропуску строку звернення до суду не вбачається.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, судом встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Судом встановлено, що відповідачами у вказаній позовній заяві визначено Військова частина НОМЕР_6 , Військова частина НОМЕР_4 та Військова частина НОМЕР_2 .
Проте, у прохальній частині позову позивач оскаржує, зокрема, бездіяльність Військова частина НОМЕР_8 , Військова частина НОМЕР_4 та Військова частина НОМЕР_6 .
Позовні вимоги до відповідача Військової частини НОМЕР_2 не пред`явлені. Відповідачем Військова частина НОМЕР_8 позивачем не визначена.
З огляду на викладене, позивачу слід привести склад учасників справи у позовній заяві у відповідність предмету позову.
Щодо клопотання про клопотання про поновлення порушеного строку звернення до суду
Відповідно до положень п. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до позиції Верховного суду України у постанові від 25.04.2023 № 380/15245/22 до 19 липня 2022 р. КзпП України не обмежував будь яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належності йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права".
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: " 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі № 460/21394/23, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період до 18 липня 2022 року застосуванню підлягає частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених Законом України № 2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач проходив військову службу в період 25.02.2022 по 21.06.2025 в складі військових частин НОМЕР_8 , НОМЕР_4 , НОМЕР_6 .
Однак період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини.
При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини).
З огляду на усталену практику Верховного суду щодо початку перебігу строку звернення у цій категорії справ, для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п`ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил № 280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:
14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Суддя звертає увагу, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 у якому наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
За висновками Конституційного Суду України, законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Разом з тим, частина 2 статті 233 КЗпП України, якою врегулюванні строки звернення до суду звільненого працівника є чинною та неконституційною не визнавалась.
Судом наголошується, що відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Суд вказує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
В той же час, позивач не повідомляє суд щодо обставин отримання грошового атестату, що у свою чергу перешкоджає суду встановити дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з врахуванням зазначеного в даній ухвалі суду та надати докази поважності пропуску вказаного строку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву а позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_4 , до військової частини НОМЕР_6 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана суддею 24 серпня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький