ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" серпня 2026 р. справа № 300/3679/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костракевич Іванна Василівна, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костракевич Іванна Василівна, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Звернула увагу, що п.6 Постанови КМУ №103 скасовано Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18. Отже, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками Постанови КМУ №704. Вказала, що пункт 2 Постанови КМУ № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Отже, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, відповідачем за період з 26.02.2022 по 18.04.2024 протиправно нараховано та виплачено грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Такі дії також призвели до зменшення виплаченої позивачу за цей період індексації грошового забезпечення. Як наслідок, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 18.04.2024, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, надбавку за вислугу років та особливості проходження служби, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704 та здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням правильного розміру посадового окладу, та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами і належними до виплати. Крім цього представник позивача зазначила, що протягом 2023-2024 років позивач виконував службово-бойові завдання з охорони та оборони важливих державних об`єктів, що підтверджується відповідними наказами, однак додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 не отримував. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 (редакції чинній но момент виникнення спірних відносин) у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за січень, березень-вересень, листопад-грудень 2023 року та січень-квітень 2024 року.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №704, в редакції Постанови КМУ №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, вимог Постанови КМУ №704 у попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ №103), є необґрунтованими. Крім цього, Постановою КМУ № 481 внесені зміни до Постанови КМУ № 704, якими встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином з 20.05.2023 для визначення обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувалася стала величина - 1762 гривні. Вказав, що вимоги позивача про виплату індексації від уже збільшеного розміру окладу суперечать нормам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку КМУ №1078. Звернув увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями включеними до складу діючих угрупувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Позивач був призначений для виконання службово-бойових завдань з охорони та оборони об`єкту «Спецзв`язок Обухів», який знаходиться на території Київської області, а тому вказаний фактор територіальності слугує підставою для нерозповсюдження статусу «району ведення бойових дій» на територію Київської області в 2023- 2024 роках. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування грошового забезпечення позивачу виходячи з вимог чинного законодавства України. Відповідач також вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що з моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби минуло більше двох років, на протязі яких останній не вчиняв активних дій щодо відновлення порушених прав. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Згідно з наказом командира НОМЕР_2 бригади Національної гвардії України від 26.02.2022 №39, ОСОБА_1 з 26.02.2022 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.28).
Наказом командира НОМЕР_2 бригади Національної гвардії України від 18.04.2024 №86 дск позивача з 18.04.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.33).
Відповідно до наказів командира НОМЕР_2 бригади Національної гвардії України від 11.01.2023 №8, від 29.03.2023 №64, від 03.04.2023 №68, від 17.07.2023 №147, від 08.09.2023 №189, від 10.11.2023 №238, від 14.12.2023 №264 позивача у періоди з 08:00 год. 12.01.2023 до 08:00 год. 13.01.2023, з 08:00 год. 30.03.2023 до 08:00 год. 31.03.2023, з 08:00 год. 04.04.2023 до 08:00 год. 05.04.2023, з 08:00 год. 18.07.2023 до 08:00 год. 19.07.2023, з 08:00 год. 09.09.2023 до 08:00 год. 10.09.2023, з 08:00 год. 13.11.2023 до 08:00 год. 14.11.2023, з 08:00 год. 15.12.2023 до 08:00 год. 16.12.2023 відповідно, призначено для виконання службово-бойового завдання з охорони та оборони об`єкту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі відповідного бойового розпорядження командира частини (а.с.34-40)
На запит представника позивача від 18.12.2025 відповідач у листі від 09.01.2026 №1/66/9-К-2-Аз повідомив, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація щодо покладення на ОСОБА_1 обов?язків начальника варти або помічника начальника варти під час проходження ним військової служби. Щодо залучення ОСОБА_1 до виконання службово-бойових завдань з охорони та оборони об?єкта надано витяги з наказів командира НОМЕР_2 бригади за період з 11 січня 2023 року по 14 грудня 2023 року (а.с.56-58, 67).
Представник позивача звернулася до військової частини НОМЕР_1 із запитом від 03.02.2026, в якому просила, серед іншого, здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби з 26.02.2022 по 18.04.2024. Вказати причини нездійснення нарахування та виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ №168 у 2023 та 2024 році у повному обсязі (а.с.59-61).
На вказаний запит представника позивача відповідач у листі від 17.02.2026 №1/66/9-К-33-Аз повідомив, що згідно з п.4 Постанови КМУ №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Як наслідок, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.68).
Як вбачається з архівних відомостей відповідача від 20.10.2025, розрахунковою величиною, яка застосовувалася для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за посадою, яку ОСОБА_1 обіймав у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року є 1762 грн. Додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою КМУ №168 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за січень, березень-вересень, листопад-грудень 2023 року та січень-квітень 2024 року не виплачувалася (а.с.43-45).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати за спірний період грошового забезпечення та інших виплат у належному розмірі, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).
Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови КМУ №704 пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Починаючи з 24.02.2018 набула чинності Постанова КМУ №103, якою пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови КМУ №704 (в редакції п.6 Постанови КМУ №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним і скасовано п.6 Постанови КМУ №103.
У свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.08.2022 (справа №440/6017/21) зазначив, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб і разом з цим наголосив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу закони України про Державні бюджети України на 2020 рік і подальші роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У підсумку Верховний Суд, враховуючи те, що з 01.01.2020 положення щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для визначення посадових окладів не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, виснував, що для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підлягає використанню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Як наслідок, з урахуванням обставин справи грошове забезпечення позивача з 26.02.2022 підлягало обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.
Разом із тим, у травні 2023 року правове регулювання спірних правовідносин змінилося.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі - Постанова КМУ №481), скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 2 вказаної Постанови внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 та викладено його абзац перший в редакції згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постанова КМУ №481 по новому сформувала пункт 4 Постанови КМУ №704.
Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців встановлена Урядом у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, як це було передбачено в Постанові КМУ №704 (на момент її прийняття).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 16.07.2026 по справі №320/29450/24 постановив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025. Прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови №704.
Ухвалюючи таке рішення Верховний Суд наголосив, що не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття Постанови КМУ №481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема базової величини), що прямо регламентовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.121991 №2011-ХІІ.
Щодо дії нормативно-правових актів у часі Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про нечинність пункту 2 Постанови КМУ №481, оскільки як на момент подання позову, так і його розгляду судом першої інстанції, цей пункт вичерпав свою дію з моменту набрання ним чинності.
Так, застосовуючи підходи Конституційного Суду України (Рішення від 26 червня 2008 року №13-рп/2008), висновки Верховного Суду (зокрема, постанова від 22 лютого 2024 року №800/120/14), а також положення КАС України, Верховний Суд констатував, що оскільки пункт 2 Постанови КМУ №481 після набрання чинності цієї постанови, яка сформулювала по новому пункт 4 Постанови КМУ №704 у конкретній частині, став нормою акту, до якого внесено цю зміну, вичерпав свою дію і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом, що, у свою чергу, свідчить про те, що судами попередніх інстанцій фактично було застосовано нечинну норму, яка такою вже була до розгляду даної справи.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, з 20 травня 2023 року є чинною Постанова КМУ №704 у пункті 4 якої встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідач у своїй діяльності повинен керуватися, зокрема обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Суд приймає до уваги те, що з дня набрання чинності пунктом 4 Постанови КМУ №704 (у редакції Постанови КМУ №481, а це 20.05.2023) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Такий правовий підхід про те, що внесені Постановою КМУ №481 зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови КМУ №704 узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 червня 2025 року по справі №480/7154/24, від 18 серпня 2025 року по справі №300/8187/24, від 04 липня 2025 року по справі №120/8298/24.
З огляду на зазначене, у період з 20.05.2023 по 18.04.2024 позивачу нараховано посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у належному розмірі.
Як наслідок, позовні вимоги в частині нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.04.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, є безпідставними.
Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з врахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, що призвело до порушення його прав та недоотримання належного розміру грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26.02.2022 по 19.05.2023 (включно).
З огляду на наведене, відповідач протиправно не виплачував позивачу грошове забезпечення у належному розмірі за вищевказаний період.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року в справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року в справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року в справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
З метою усунення порушення права позивача на належне йому грошове забезпечення та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 (включно) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за спірний період з урахуванням правильного розміру посадового окладу, та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами і належними до виплати, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1282-XII підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 цього Закону є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування.
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, грошового забезпечення, яке має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям.
Підстави для проведення індексації визначено статтею 4 Закону № 1282-XII, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (стаття 6 Закону №1282-XII).
Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі Порядок КМУ №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 2 Порядку КМУ №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 5 Порядку КМУ №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Суд констатує, що перерахунок грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру посадового окладу та окладу за військове звання, є підставою для ненарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Тобто, висновок суду про необхідність здійснення позивачу перерахунку розміру грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 (включно), з підстав підняття посадового окладу та окладу за військовим званням, не узгоджується з вимогами позивача про те, що він також має право на отримання оновленої індексації грошового забезпечення з урахуванням оновлених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Одночасно суд приймає до уваги те, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відтак обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
У постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року по справі №200/2319/23 касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 18.04.2024 з урахуванням оновленого розміру посадового окладу, до задоволення не підлягають.
Стосовно позову в частині нарахування та виплати додаткової грошової винагороди відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за січень, березень-вересень, листопад-грудень 2023 року та січень-квітень 2024 року, суд зазначає наступне.
Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (надалі Постанова КМУ №793), опублікованою 19.07.2022, до Постанови КМУ №168 були внесені зміни відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Згідно з пунктом 2-1 Постанови КМУ №168 (у редакції від 23.01.2023) керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 26.01.2023 №37, відповідно до пункту 2-1 Постанови КМУ №168, з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану було затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (надалі Порядок №37), який почав застосовуватися з 01.02.2023.
Відповідно до пункту 2 Порядку №37 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;
у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);
в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;
з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.
Пунктом 4 Порядку №37 передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 6 Порядку №37 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.
Згідно з пунктом 7 Порядку №37 підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 10 числа поточного місяця.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 №729, відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 Постанови КМУ №168, затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (надалі Особливості №729), які почали застосовуватися з 01.06.2023.
Вказані Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України (пункт 1 Особливостей №729).
За приписами підпункту 1 пункту 2 Особливостей №729 на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно з п.4 Особливостей №729 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями включеними до складу діючих угрупувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників) поза районами ведення воєнних (бойових) дій:
у складі розгорнутих пунктів управління діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (оперативно-стратегічні угруповання військ, оперативно-тактичні угруповання військ, оперативні угруповання військ, угруповання військ), які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил);
з утримання у складі підрозділу визначених ротних (взводних) опорних пунктів у складі підрозділу;
з контрдиверсійної боротьби, посилення охорони державного кордону України, ведення дій, спрямованих на введення противника в оману, антитерористичних заходів у складі нарядів або призначених підрозділів за межами пунктів постійної дислокації військових частин;
з бойової служби на постах спостереження у складі військового наряду (або призначеного підрозділу);
з авіаперевезення особового складу, матеріальних засобів, аеромедичної евакуації;
з охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), у складі внутрішньої варти, чергового підрозділу охорони та оборони, оперативно-чергової служби, патрульного наряду, що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
із забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформацією в системі управління військами;
з бойової служби на блокпостах у складі військового наряду (або призначеного підрозділу), що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з протиповітряного прикриття важливих державних об`єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), спеціальних вантажів та інших об`єктів, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів;
з охорони та оборони спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, під час їх перевезення територією України;
із забезпечення громадської безпеки і порядку, у тому числі під час дотримання встановленої комендантської години, а також участі в забезпеченні проведення масових, профілактичних та пошукових заходів, інших заходів під час запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
з охорони та оборони важливих державних об`єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, аеропортів (аеродромів) та інших об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря, а на іншій території України - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з охорони та оборони важливих державних об`єктів, визначених розділом «Державний концерн «Укроборонпром» Переліку важливих державних об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 685-011, об`єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об`єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 628, а також об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1129-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника».
Пунктом 8 Особливостей №729 визначений перелік документів, які підтверджують участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно пункту 9 Особливостей №729 облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань штабами військових частин (підрозділами, що здійснюють облік особового складу), де проходить військову службу військовослужбовець. Результати такого обліку вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям за формою, наведеною у додатку до цих Особливостей. При виключенні військовослужбовців зі списків особового складу у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до інших військових частин, військовою частиною надається витяг із зазначеної відомості для подальшого обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань за новим місцем проходження військової служби.
Згідно пункту 11 Особливостей №729 до обрахунку часу при добовому графіку виконання завдань до обліку застосовується календарний день початку виконання таких завдань відповідно до наказу командира (начальника) військової частини.
Виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно командувача Національної гвардії України, командирів (начальників) територіальних управлінь, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня (пункту 12 Особливостей №729).
З системного аналізу наведених норм слідує, що до 01.02.2023 приписи Постанови КМУ №168 передбачали виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Національної гвардії. Поряд з цим, з 01.02.2023 нарахування і виплата позивачеві додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. повинна проводитися із розрахунку на місяць пропорційно часу виконання службово-бойових завдань у період дії воєнного стану у відповідності до положень Постанови КМУ №168, Порядку №37 та Особливостей №729.
Як встановлено судом, відповідно до наказів командира НОМЕР_2 бригади Національної гвардії України від 11.01.2023 №8, від 29.03.2023 №64, від 03.04.2023 №68, від 17.07.2023 №147, від 08.09.2023 №189, від 10.11.2023 №238, від 14.12.2023 №264 позивача у періоди з 08:00 год. 12.01.2023 до 08:00 год. 13.01.2023, з 08:00 год. 30.03.2023 до 08:00 год. 31.03.2023, з 08:00 год. 04.04.2023 до 08:00 год. 05.04.2023, з 08:00 год. 18.07.2023 до 08:00 год. 19.07.2023, з 08:00 год. 09.09.2023 до 08:00 год. 10.09.2023, з 08:00 год. 13.11.2023 до 08:00 год. 14.11.2023, з 08:00 год. 15.12.2023 до 08:00 год. 16.12.2023 відповідно, призначено для виконання службово-бойового завдання з охорони та оборони об`єкту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі відповідного бойового розпорядження командира частини (а.с.34-40).
При цьому, зазначені накази видані на підставі, зокрема відповідного бойового розпорядження командира.
Як наслідок, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену п.1 Постанови КМУ №168 пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі до 30000 грн за січень 2023 року та розмірі до 30000 грн. за березень, квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2023 року пропорційно дням виконання позивачем службово-бойових завдань.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем службово-бойових завдань за травень, червень, серпень 2023 року та за період з січня по квітень 2024 року.
З огляду на наведене відсутні підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової грошової винагороди відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за травень, червень, серпень 2023 року та за період з січня по квітень 2024 року.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року), «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Про це також йдеться у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, де обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо посилань відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у даній справі та поновлено такий строк.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костракевич І.В., до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 (включно) з врахуванням посадового окладу і окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за січень, березень, квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 у розмірі до 30000 грн. за січень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць та в розмірі до 30000 грн. за березень, квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2023 року пропорційно дням виконання ОСОБА_1 службово-бойових завдань, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.