КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
25 серпня 2026 року Київ № 640/8055/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України від 22 лютого 2022 року № 94-ос в частині звільнення штаб-сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А);
- скасувати підпункт 11 пункту 1 наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби від 23 лютого 2022 № 101-ОС в частині виключення штаб-сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) із списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- поновити ОСОБА_1 , на військовій службі Державної прикордонної служби на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А);
- прийняти рішення про виплату позивачу матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, недоотриманого внаслідок незаконного звільнення.
У обґрунтування позову зазначено, що з 2010 року вона перебувала на військовій службі у Військової частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А). З 16.11.2021 року перебувала на обліку в акушерсько-гінекологічному відділенні філії № 3 КПП "Консультативно-діагностичний центр" Голосіївського району м. Києва у зв`язку з вагітністю (термін вагітності - 9 тижнів при першому відвідуванні), про що командування військової частини було повідомлено. У зв`язку з тим, що 22.02.2022 отримала позитивний результат дослідження in-vitro діагностики SARS-CoV-2, з 22.02.2022 перебувала на амбулаторному лікуванні діагноз: гостре респіраторне захворювання Ковід 19) В квітні 2022 їй на рахунок надійшли кошти, за сумою схожі на виплату грошового забезпечення, що здійснюється при звільненні, у зв`язку із чим в неї виникли підозри, що її звільнили.
З метою з`ясування обставин, через представника було направлено запит до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо надання інформації про те, чи не звільнена та копій відповідних документів.
17.05.2022 отримала відповідь, з якої зрозуміла, що її було звільнено, оскільки їй надіслали копію написаного від її імені рапорту про звільнення за сімейними обставинами від 22.02.2022 з підробленим підписом, копію витягу з наказу начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 22.02.2022 № 94-ОС про звільнення з військової служби, копію витягу з наказу начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 23.02.2022 № 101 - ОС про виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, копію довідки про виплату грошового забезпечення здійсненого при звільненні та копію довідки про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 31.01.2022. З приводу підроблення від її імені рапорту про звільнення 27.05.2022 була подана заяву про кримінальне правопорушення.
Вважаючи накази начальника ОКПП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 22.02.2022 № 94-ОС в частині звільнення з військової служби та від 23.02.2022 № 101 - ОС в частині виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення протиправними та такими, що підлягають скасуванню вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, ухвалено відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/8055/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2022 № 03-19/3041/22.
28.03.2023 адміністративна справа № 640/8055/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
Згідно з ухвалою від 3 квітня 2023 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/8055/22, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 витребувано додаткові докази від відповідача та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а саме з дотриманням вимог та порядку визначеним Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України. Також окремо зазначено про те, що звільнення позивача, яке відбувалось під час вагітності та амбулаторного лікування останньої, не є порушенням встановленого Положенням порядку звільнення з військової служби. Таким чином, відсутні підстави для скасування наказів ОКПП "Про особовий склад" від 22.02.2022 № 94-ОС та від 23.02.22 № 101-ОС в частині звільнення позивача та припинення (розірвання) контракту та виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог та просив суд позов задовольнити.
Представником відповідача надано суду письмові пояснення, в яких зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду та вказано про правомірність дій і рішень відповідача, які є предметом оскарження та про необґрунтованість позовних вимог.
Також, представником відповідача подано суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що суд ухвалою від 07.06.2023 зробив передчасний та необґрунтований висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновив строк звернення.
Судом встановлено, що в адміністративному позову позивач просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити даний строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що на обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин чи формування у суду обґрунтованого сумніву про те, що позивачу було відомо чи мало бути відомо про порушення її прав та законних інтересів до 17.05.2022, тому таке клопотання є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні належить відмовити.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230). Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Тож позиція ЄСПЛ свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Окрім того, у рішенні від 27.06.2000 р. у справі "Ілхан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
ЄСПЛ також у справі "Корня проти Республіки Молдова" (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі "Уейт і Кеннеді проти Німеччини", заява № 26083/94, пункт 59).
Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі "Цалкізіс проти Греції" (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).
Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
у х в а л и в :
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Басай О.В.