КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2026 року м. Київ № 320/57404/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови позивачу в відшкодуванні шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади та здійсненні розрахунку і виплати компенсації втрати частини доходів в результаті невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2022 у справі № 640/6890/21 за період з 01.04.2019 по 24.11.2024;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти і сумі 216846 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот сорок шість) 72 коп. якості сплати за відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а саме: компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати, три проценти річних та моральна шкода) у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2019 по 24.11.2024 в результаті невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2022 у справі №640/6890/21, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 у справі №640/6890/21 частково задоволено його позовну заяву. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2021 року №222/4/167/239/115 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019 року на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2021 року №222/4/167/239/115 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Проте, після проведення перерахунку пенсії на підставі рішення суду, у відповідача перед позивачем, сформувалася заборгованість у розмірі 195624,56 грн за період з 01.04.2019 по 31.08.2022. Позивач вважає, шо на виконання відповідного судового рішення боржником здійснено призначення пенсії та виплачується пенсія у відповідному розмірі. В той же час, заборгованість за минулий період не виплачена, судове рішення боржником не виконане, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що для виплати заборгованості за судовими рішеннями впроваджена спеціальна бюджетна програма. Згідно з зазначеною. Бюджетною програмою здійснюються виплати заборгованості за рішеннями судів в межах виділеного фінансування на відповідну мету протягом бюджетного періоду.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 справі №640/6890/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2021 року №222/4/167/239/115 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019 року на підставі довідки Військової частини НОМЕР_2 18.02.2021 року №222/4/167/239/115 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- в іншій частині адміністративного позову відмовлено.
На виконання рішення суду відповідачем здійснено у серпні 2022 року перерахунок пенсії позивача та станом на 01.09.2022 року становить 10731,48 грн., та виплачувалася позивачу. При цьому, на виконання вказаного рішення здійснено нарахування пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 у сумі 195 624,56 грн. Вказані кошти станом на день звернення до суду не виплачено.
У жовтня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою про виконання рішення суду в повному обсязі шляхом виплати утвореного боргу з пенсії, та в тому числі виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Листом відповідач повідомив, що кошти, які є боргом за період з 01.04.2019 по 31.08.2022, нарахованим в сумі 195624,56 грн., вказана сума внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку черговості за датою набрання законної сили.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення йому виплати заборгованості, як зазначає позивач збитків, за пенсійними виплатами після проведеного призначення на підставі рішення суду такою, що не відповідає положенням чинного законодавства та порушує його право на достатній соціальний захист, гарантований державою, що стало підставою для звернення до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі-Закон №2050-III) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно з статтею 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.
Враховуючи, що у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, яка визначена не була, суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за невчасно виплачену пенсію заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались, отже задоволенню не підлягає.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19 та від 24 липня 2024 року у справі №520/2674/2020.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.