ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/17659/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
25 серпня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішень, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 під час здійснення щодо ОСОБА_1 процедур призову за мобілізацією, у частині недотримання встановленої законодавством послідовності взяття на військовий облік у ТЦК, який здійснює призов, до направлення на ВЛК та призову;
- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, у зв`язку з істотним порушенням процедури військово-лікарської експертизи;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу;
- зобов`язати відповідного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить питання проведення військово-лікарської експертизи щодо позивача, у разі направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, провести його у суворій відповідності до вимог Положення № 402, із обов`язковим проведенням необхідних досліджень за медичними показаннями з врахуванням усієї наявної медичної документації.
Одночасно з поданням позовної заяви від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов ОСОБА_1 у справі № 380/17659/26 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі:
- зупинити дію наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.07.2026 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, точні реквізити якого Позивачу не повідомлені та копія якого йому не вручалася, - до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі;
- заборонити Військовій частині та іншим уповноваженим посадовим і службовим особам вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, спрямовані на його направлення або переміщення за межі місця його теперішнього проходження служби до іншої військової частини, навчального центру або іншого місця проходження військової служби, у тому числі для проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП), до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що оскаржувані рішення вже породили для нього реальні та триваючі правові наслідки, оскільки він фактично перебуває на військовій службі та зарахований до списків особового складу військової частини. На переконання позивача, у разі продовження дії оскаржуваних актів до вирішення справи по суті можуть настати нові фактичні та юридичні наслідки, зокрема подальше проходження військової служби, переміщення між місцями проходження служби, зміна службового статусу та підпорядкування, направлення для виконання завдань за призначенням, що істотно ускладнить поновлення становища позивача у разі задоволення позову. Позивач також зазначив, що наведені у позовній заяві обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав для судової перевірки законності процедури військового обліку, направлення на ВЛК та проведення військово-лікарського огляду, а тому вважає, що у справі наявні дві самостійні підстави для забезпечення позову, передбачені ст.150 КАС України.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується таким.
Відповідно до вимог ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову згідно ч.2 ст.150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд згідно ч.2 ст.151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №580/5656/21 та від 28.02.2024 у справі №380/14241/23.
Дослідивши підстави заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Як встановлено судом з поданої заяви, позивачем обрано способи забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.07.2026 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та заборони Військовій частині та іншим уповноваженим посадовим і службовим особам вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, спрямовані на його направлення або переміщення за межі місця його теперішнього проходження служби до іншої військової частини, навчального центру або іншого місця проходження військової служби, у тому числі для проходження базової загальновійськової підготовки.
З наданої позивачем довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2026 №405/д (Форма 5) вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, на момент розгляду заяви позивач має статус військовослужбовця та зарахований до списків особового складу військової частини.
Як на підставу для забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення призведе до неможливості відновлення його порушеного права в майбутньому, зокрема внаслідок подальшого проходження військової служби, переміщення між місцями її проходження та зміни службового статусу. Водночас наведені доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість або ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються лише на припущеннях. Крім цього, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Обґрунтування заяви про забезпечення позову фактично зводиться до наведення тих самих обставин, що зазначені у позові, а саме обставин ймовірного порушення процедури військового обліку, направлення на ВЛК та проведення військово-лікарського огляду. Проте перевірка цих обставин та встановлення правомірності або протиправності оскаржуваних рішень і дій відповідачів становить предмет доказування у справі та можлива лише за наслідками розгляду справи по суті.
Щодо посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та дій суд зазначає, що встановлення того, чи був позивач належним чином взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 до направлення його на ВЛК, чи були відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також чи дотримано процедуру військово-лікарської експертизи, потребує дослідження військово-облікових і медичних документів, наказу про призов, поіменного списку та відомостей відповідних реєстрів. За таких обставин висновок щодо очевидності протиправності оскаржуваних рішень може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №800/521/17. Згідно з п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
У даному випадку запитувані позивачем заходи спрямовані на зупинення дії наказу про призов та на фактичне усунення позивача від подальшого проходження військової служби, що за своїм змістом збігається з тими правовими наслідками, які можуть настати лише у разі задоволення позову по суті. Застосування такого заходу забезпечення позову є неможливим без дослідження усіх обставин справи, що входить до предмету доказування у цій адміністративній справі. Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд також зазначає, що спосіб забезпечення цього позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов`язаним із підставами та предметом адміністративного позову, оскільки зупинення дії наказу про призов та заборона переміщення позивача ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили оскаржуваними індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено. З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Окремо суд не може оминути поза увагою і той факт, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX) введено на території України воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень КАС України, що регулюють питання забезпечення адміністративного позову.
Зокрема, ч.3 ст.151 КАС України доповнено п.10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 08.07.2022 №2359-IX, за яким не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Відповідно, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу (розпорядження) командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначено вище, позивач має статус військовослужбовця та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому просить забезпечити позов шляхом заборони уповноваженим посадовим і службовим особам вчиняти щодо нього дії, спрямовані на його направлення або переміщення до іншої військової частини, навчального центру чи іншого місця проходження військової служби, у тому числі для проходження базової загальновійськової підготовки.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів (розпоряджень) командира, відданих військовослужбовцю в умовах воєнного стану, що відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається.
Наведене стосується і вимоги про зупинення дії наказу про призов, оскільки внаслідок зарахування позивача до списків особового складу подальше проходження ним військової служби ґрунтується на наказах (розпорядженнях) командира військової частини, а тому опосередковано зупинення наказу про призов також матиме вплив на дію таких наказів, відданих в умовах воєнного стану.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на наведене, розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 151, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Желік О.М.