Справа № 420/25358/26
УХВАЛА
24 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання протиправним індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 19 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, в якому просить суд:
1. Визнати неправомочним склад створеної розпорядженням Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 26.01.2024 № 49-р «Про організацію роботи постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» Постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води під час розгляду нею на засіданні, що відбулося 05.02.2026, заяви ОСОБА_1 від 17.08.2023 про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення у зв`язку з незалученням останнього до участі у вказаному засіданні під час розгляду зазначеного питання;
2. Визнати незаконними та такими, що порушують споживче право ОСОБА_1 на відключення від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку:
- Ухвалене неправомочним складом Постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води її протокольне рішення від 05.02.2026 за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.08.2023 про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення;
- Лист Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 17.02.2026 за № 01-01-16/133 «Про надання інформації», що був надісланий на електронну адресу ОСОБА_1 у відповідь на його заяву від 17.08.2023 про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення;
3. Визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, що полягає у незабезпеченні нею розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.08.2023 про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення на засіданні Постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води та на засіданні цієї адміністрації за участі заявника в розгляді цієї заяви на обох цих засіданнях та з прийняттям на кожному з них рішень по її суті;
4. Зобов`язати Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2023 про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення згідно з нормами «Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води», що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 № 169, та «Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води», що затверджений розпорядженням Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 26.01.2024 № 49-р, забезпечивши при цьому:
- Розгляд вказаної заяви на засіданні Постійно діючої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води у присутності заявника з ухваленням рішення по її суті та з наданням йому витягу з протоколу цього засідання з відповідним рішенням та рекомендаціями, в разі їх наявності, протягом десяти робочих днів після його проведення;
- Наступний розгляд вказаної заяви на засіданні Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області з урахуванням рекомендацій цієї Постійно діючої комісії та за участі заявника з прийняттям рішення по її суті та з наданням ОСОБА_1 копії прийнятого адміністрацією рішення;
5. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
Згідно ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
Таким чином, законодавством розмежовано поняття дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до вимог ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог частин 1-4 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
Позивачем в адміністративній справі щодо спорів, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу можуть бути лише претенденти та/або учасники такого конкурсу.
Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем заявлено декілька вимог, які за своїм змістом спрямовані на встановлення неправомочності складу Постійно діючої комісії, визнання незаконними протокольного рішення комісії та листа Херсонської міської військової адміністрації, визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.08.2023 року.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви та сформульованих у ній позовних вимог не вбачається належного та чіткого визначення того, яке саме суб`єктивне право, свобода чи законний інтерес позивача порушено кожним із зазначених рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а також яким саме способом кожне з оскаржуваних рішень чи дій порушує таке право.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений цією статтею спосіб. При цьому адміністративне судочинство спрямоване саме на захист порушених прав, свобод та законних інтересів особи, а не на абстрактну перевірку правомірності діяльності суб`єкта владних повноважень.
З огляду на наведене, позовні вимоги мають бути сформульовані таким чином, щоб із їх змісту можливо було встановити: яке саме право або законний інтерес позивача є порушеним; яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача допущено таке порушення; у чому конкретно полягає порушення; та який спосіб судового захисту необхідно застосувати для поновлення відповідного права чи інтересу.
Водночас заявлена позивачем вимога про «визнання неправомочним складу» Постійно діючої комісії фактично спрямована на встановлення певної обставини щодо порядку формування та участі членів комісії у засіданні 05.02.2026 року. При цьому позивач не визначає, яким саме передбаченим КАС України способом судового захисту має бути відновлено його порушене право у разі встановлення такої обставини, та не зазначає, яке конкретне право чи законний інтерес позивача порушено саме складом комісії.
Саме по собі встановлення неправомочності складу колегіального органу не є самостійним способом захисту порушеного права у розумінні частини першої статті 5 КАС України, якщо така вимога не пов`язана з оскарженням конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та не спрямована на реальне поновлення порушеного права позивача.
При цьому суд звертає увагу, що частина перша статті 5 КАС України передбачає, зокрема, такі способи судового захисту, як визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від їх вчинення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Отже, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати характеру спірних правовідносин та бути спрямованим на ефективне поновлення саме порушеного права.
Крім того, позивач просить визнати незаконними та такими, що порушують його «споживче право» на відключення від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, протокольне рішення Постійно діючої комісії від 05.02.2026 року та лист Херсонської міської військової адміністрації від 17.02.2026 року.
Однак із наведеного формулювання не вбачається, чи оскаржує позивач зазначені документи саме як індивідуальні акти суб`єкта владних повноважень, чи оскаржує дії/бездіяльність відповідача, внаслідок яких, на його думку, порушено його право на відключення від систем централізованого теплопостачання.
При цьому позивачем не конкретизовано, яке саме рішення по суті його заяви від 17.08.2023 року було прийнято Постійно діючою комісією 05.02.2026 року, у чому полягає його протиправність, які правові наслідки воно спричинило для позивача та яким чином скасування такого рішення призведе до поновлення права позивача на відключення квартири від систем централізованого теплопостачання.
Так само не конкретизовано правовий статус листа Херсонської міської військової адміністрації від 17.02.2026 року № 01-01-16/133, зокрема, чи є він рішенням суб`єкта владних повноважень, яким остаточно вирішено питання за заявою позивача, чи лише інформаційним листом, яким повідомлено позивача про результати розгляду його заяви. Від встановлення правової природи цього документа залежить можливість та спосіб його оскарження в адміністративному суді.
Крім того, заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача сформульована таким чином, що фактично охоплює незабезпечення розгляду заяви позивача на засіданні комісії та на засіданні Херсонської міської військової адміністрації за участі самого позивача, а також неприйняття на кожному із таких засідань окремого рішення по суті заяви.
Разом з тим, із позовної заяви не вбачається, на підставі яких саме норм законодавства відповідач зобов`язаний був забезпечити особисту участь позивача саме у двох зазначених ним засіданнях, а також чи передбачає відповідний порядок обов`язкове проведення окремого засідання Херсонської міської військової адміністрації після розгляду заяви постійно діючою комісією.
Таким чином, позивачу необхідно чітко визначити предмет спору та конкретизувати, які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача ним оскаржуються, у чому полягає їх протиправність та яке конкретне право, свобода або законний інтерес позивача ними порушено.
Суд також звертає увагу, що звернення до адміністративного суду не може бути спрямоване на отримання абстрактного висновку щодо неправомочності складу колегіального органу або правильності процедури його роботи без встановлення факту порушення конкретного суб`єктивного права чи законного інтересу особи. Право на судовий захист виникає у зв`язку з наявністю реального, а не гіпотетичного порушення права, свободи чи законного інтересу.
При цьому з позовної заяви вбачається, що питання щодо розгляду заяви позивача від 17.08.2023 року вже було предметом розгляду Постійно діючої комісії 05.02.2026 року, за результатами якого відповідачем надіслано позивачу лист від 17.02.2026 року № 01-01-16/133.
Отже, позивачеві необхідно зазначити, чи вважає він, що зазначеним рішенням фактично відмовлено у задоволенні його заяви про відключення квартири від систем централізованого теплопостачання, чи вважає, що відповідач взагалі не вирішив порушене ним питання по суті.
У разі якщо позивач вважає, що рішенням комісії або відповідача йому фактично відмовлено у реалізації права на відключення квартири від систем централізованого теплопостачання, саме таке рішення має бути належним чином ідентифіковане як предмет оскарження із зазначенням конкретних підстав його протиправності та правових наслідків для позивача.
Водночас, якщо позивач вважає, що його заява не була розглянута по суті, позовні вимоги мають бути сформульовані з урахуванням способу захисту, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, тобто щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії, необхідні для належного розгляду заяви.
Крім того, зобов`язуючи суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву, суд має виходити з необхідності реального та ефективного поновлення порушеного права, а не з формального проведення повторного засідання чи прийняття будь-якого рішення незалежно від його змісту.
Отже, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до положень статей 5, 160 КАС України, чітко визначивши порушене право, конкретні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, які призвели до його порушення, правову природу оскаржуваних документів та належний спосіб судового захисту.
У зв`язку з наведеним позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, в якій:
- конкретизувати, яке саме право, свободу або законний інтерес позивача порушено відповідачем;
- зазначити, яким конкретно рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача допущено таке порушення;
- уточнити правову природу протокольного рішення Постійно діючої комісії від 05.02.2026 року та листа від 17.02.2026 року № 01-01-16/133 і визначити належний спосіб їх оскарження;
- обґрунтувати, у чому саме полягає протиправність складу Постійно діючої комісії та яким чином ця обставина призвела до порушення конкретного права позивача;
- привести вимогу про визнання протиправною бездіяльності у відповідність до положень КАС України, зазначивши конкретний обов`язок відповідача, який ним не виконано;
- обґрунтувати нормативними положеннями необхідність участі позивача саме у засіданні комісії та засіданні Херсонської міської військової адміністрації;
- визначити конкретні дії, які, на думку позивача, має бути зобов`язаний вчинити відповідач для реального та ефективного поновлення порушеного права.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до суду не надано квитанцію про сплату судового збору.
Водночас Позивач у позові просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», відносно чого суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а також категорій справ, за подання яких судовий збір не справляється.
Отже, звільнення особи від сплати судового збору можливе виключно за наявності передбачених законом підстав. При цьому обов`язок зазначити відповідну підставу звільнення від сплати судового збору та надати документи, які підтверджують наявність такої підстави, покладається на особу, яка звертається до суду.
Водночас частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Зазначена норма є спеціальною підставою для звільнення від сплати судового збору, однак її застосування можливе лише за умови встановлення того, що особа є споживачем у відповідних правовідносинах, а заявлений позов безпосередньо пов`язаний із порушенням її прав як споживача.
Таким чином, для вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору необхідно встановити не лише посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», а й наявність безпосереднього правового зв`язку між заявленими позовними вимогами та порушенням прав позивача саме як споживача.
Саме по собі зазначення у позовній заяві про порушення «споживчого права» не є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору без наведення обставин, які свідчать про виникнення спірних правовідносин у сфері захисту прав споживачів та порушення конкретного права позивача як споживача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент вирішення питання про відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України підстави для звільнення позивача від сплати судового збору не є належним чином підтвердженими.
З огляду на викладене, позивачу необхідно або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, або належним чином обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для звільнення від його сплати, зокрема обґрунтувати застосування частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» до заявлених у цій справі позовних вимог.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.
Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про визнання протиправним індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Стефанов