РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 серпня 2026 року м. Рівне №460/13419/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; зобов`язання командування військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, якому встановлена II група інвалідності безтерміново).
На обґрунтування позову позивач зазначає, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу. У червні 2026 року він подав на ім`я командира військової частини рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, якому встановлено ІІ групу інвалідності.
До рапорту позивач долучив документи, які, на його думку, підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення, зокрема документи щодо родинних зв`язків, інвалідності батька, стану здоров`я інших членів сім`ї, місця проживання та проходження військової служби.
За запитом військової частини комісією було проведено обстеження сімейного стану позивача. Листом від 02 липня 2026 року №10275/1 військова частина повідомила про відсутність підстав для його звільнення з військової служби, мотивуючи це тим, що до рапорту не було долучено документів, які б підтверджували неможливість онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за батьком позивача. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Позивач вважає відмову військової частини протиправною, оскільки відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, підлягають звільненню через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених частиною 12 цієї статті, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу. При цьому абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону передбачено таку підставу, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або якщо такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.
На думку позивача, подані ним документи підтверджують наявність передбаченої законом підстави для звільнення. Він наголошує, що його батькові встановлено ІІ групу інвалідності, а інші особи, на яких посилався відповідач, не можуть бути підставою для відмови у звільненні. Зокрема, позивач зазначає, що його донька ОСОБА_3 навчається та не проживає разом із сім`єю, а онук ОСОБА_2 , на можливість догляду якого посилалася військова частина, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 0 років.
Позивач також вказує, що законодавство покладає обов`язок піклуватися про непрацездатних батьків саме на повнолітніх дітей, а сімейні обов`язки мають особистий характер. У зв`язку з цим, на його переконання, вимога відповідача надати докази неможливості здійснення догляду онуками є безпідставною, оскільки за наявності повнолітнього та працездатного сина саме позивач є особою, яка має відповідний сімейний обов`язок щодо батька.
Крім того, позивач посилається на положення Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання цього Положення, відповідно до яких військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та документи, що підтверджують відповідну підставу звільнення. На думку позивача, ним такий порядок було дотримано, а до рапорту подано необхідні підтвердні документи.
Таким чином, позивач вважає, що командування військової частини НОМЕР_1 безпідставно відмовило йому у звільненні з військової служби за сімейними обставинами, неправильно оцінило склад його сім`ї та можливість інших осіб здійснювати постійний догляд за його батьком, чим порушило його право на звільнення з військової служби за наявності передбаченої законом підстави.
Ухвалою суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції посилається на пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до якого військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують наявність відповідної підстави для звільнення.
На думку відповідача, положення підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає можливість звільнення під час дії воєнного стану через сімейні обставини лише за наявності визначених законом підстав. Однією з таких підстав відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або якщо такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, що має бути підтверджено відповідним медичним висновком.
Відповідач зазначає, що порядок документального підтвердження такої підстави встановлений Інструкцією №170. Зокрема, до рапорту мають додаватися документи, які підтверджують родинні зв`язки, відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або документально підтверджену неможливість таких осіб здійснювати постійний догляд, а також документи, що підтверджують інвалідність особи, яка потребує догляду, та висновок про потребу в постійному догляді.
У відзиві зазначено, що рапорт позивача про звільнення з військової служби був зареєстрований 01.07.2026 за вхідним №13452, однак за результатами його розгляду встановлено відсутність підстав для задоволення. Відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12.06.2026 у батька позивача, крім самого позивача, наявні син ОСОБА_4 , онук ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .
При цьому відповідач визнає, що позивач подав документ, який підтверджує потребу ОСОБА_4 у постійному сторонньому догляді. Водночас до рапорту, на думку відповідача, не було долучено документів, які підтверджували б неможливість ОСОБА_3 здійснювати постійний сторонній догляд за своїм дідусем - ОСОБА_5 .
Щодо документів про навчання та студентського квитка ОСОБА_3 , відповідач зазначає, що такі документи були долучені позивачем уже до позовної заяви, а до рапорту про звільнення вони не подавалися. Відтак, при розгляді рапорту військовою частиною зазначені документи не оцінювалися та не могли бути враховані під час прийняття рішення.
Відповідач також заперечує доводи позивача щодо тлумачення поняття «сім`я». На його думку, у спірних правовідносинах визначальним є не загальне поняття сім`ї, передбачене Сімейним кодексом України, а саме критерії першого та другого ступенів споріднення, прямо встановлені пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII. Тому наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення має юридичне значення для вирішення питання про наявність підстав для звільнення військовослужбовця.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач не підтвердив належними документами відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення батька, які можуть здійснювати постійний догляд, або неможливість таких осіб здійснювати такий догляд. Зокрема, на момент розгляду рапорту не було підтверджено неможливість ОСОБА_3 здійснювати догляд за своїм дідусем.
За таких обставин відповідач дійшов висновку, що на момент розгляду рапорту позивача передбачені законом підстави для його звільнення з військової служби були відсутні, а прийняте військовою частиною рішення відповідало критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу.
У червні 2026 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком - ОСОБА_5 , якому встановлено ІІ групу інвалідності.
До рапорту позивач долучив наступні документи: копію паспорта батька ОСОБА_5 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження брата ОСОБА_4 , копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.05.2026 року №70/26/377/В, копію Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №70/26/377/1 від 07.05.2026, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_4 , копію військового квитка, витяги про реєстрацію місця проживання.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особу №70/26/377/В від 07.05.2026 ОСОБА_5 , який є батьком позивача, встановлено другу групу інвалідності.
За запитом військової частини від 29.05.2026 було проведено обстеження сімейного стану позивача. За результатами такого обстеження складено акт від 12.06.2026, яким встановлено, що у ОСОБА_5 , крім позивача, наявні син ОСОБА_4 , онук ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .
При цьому можливість здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_5 його сином ОСОБА_4 була предметом оцінки, а до матеріалів було надано копію висновку №7325 від 24.06.2026 про потребу останнього у постійному сторонньому догляді, а також довідку до акта огляду МСЕК №904381, який підтверджує наявність у ОСОБА_4 інвалідності 3 групи.
Листом від 02 липня 2026 року №10275/1 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби, пославшись на те, що до рапорту не було долучено документів, які б підтверджували неможливість онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_5 .
Позивач, не погоджуючись із відмовою військової частини, звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у його звільненні з військової служби та зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, якому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232. При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232 та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1); під час воєнного стану (пункт 2).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232 про військову службу звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пп.26 п.5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. №170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №247/25/2516/ВТ від 21.10.2025 р. (а.с.82-83).
З огляду на висновок ЛКК від 30.10.2025 р. №218, виданий КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» ОСОБА_2 страждає на психічний розлад та потребує постійного стороннього догляду (а.с.69. зі зворотного боку).
Верховний Суд у постановах від 27.02.2025 р. у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 р. у справі №420/30227/24 сформував висновки, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232.
Відмовляючи у задоволенні рапорту від 30.06.2026, відповідач зазначав, що згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12.06.2026 у ОСОБА_5 , окрім ОСОБА_1 , наявні син - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_2 та онука - ОСОБА_3 . Водночас до рапорту не було долучено документів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність на момент розгляду рапорту правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби та зазначив про можливість повторного розгляду цього питання у разі подання належних документів.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 онук ОСОБА_5 - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 0 років.
Своєю чергою, довідками Відокремленого структурного підрозділу «Дубенський педагогічний фаховий коледж Рівненського державного гуманітарного університету» № 262 від 14.07.2026 та № 263 від 14.07.2026, а також студентським квитком серії НОМЕР_3 підтверджується, що онука ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - є студенткою 4 курсу денної форми навчання зазначеного закладу освіти (період навчання - з 01.09.2025 по 30.06.2027) та проживає у гуртожитку цього навчального закладу в місті Дубно Рівненської області.
Абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує право військовослужбовця на звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, з відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, а також онуки.
Водночас позивачем до рапорту від 30.06.2026 не було долучено доказів відсутності у ОСОБА_5 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення. Натомість під час розгляду справи судом встановлено наявність у ОСОБА_5 онуки - ОСОБА_3 , яка не проживає разом із ним та є студенткою 4 курсу денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Дубенський педагогічний фаховий коледж Рівненського державного гуманітарного університету».
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що довідки про навчання та студентський квиток ОСОБА_3 , долучені позивачем до позовної заяви, не були долучені до рапорту про звільнення солдата ОСОБА_1 від 30.06.2026, а відтак не подавалися на розгляд військової частини НОМЕР_1 та не могли бути враховані під час вирішення питання за вказаним рапортом.
Як наслідок, відповідачем не було надано оцінки наявності чи відсутності можливості онуки ОСОБА_3 , як члена сім`ї другого ступеня споріднення, здійснювати постійний догляд за ОСОБА_5 , що зумовлює передчасність висновку про відсутність у ОСОБА_1 підстав для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
На підставі викладеного та відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.06.2026 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами його розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.06.2026 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами його розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складений 25.08.2026.
Суддя Олег ГРЕСЬКО