Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі
25 серпня 2026 року Справа № 520/24638/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду, Волгіна Н.П., дослідивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також надані суду на усунення недоліків позовної заяви матеріали, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника, адвоката Шнайдера Сергія Володимировича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 17 серпня 2026 позовна заява залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви із зазначенням у ній адреси електронної пошти позивача, відомостей про наявність/відсутність у позивача електронного кабінету; копій документів, на підставі яких суд мав би можливість встановити особу позивача та його місце проживання/перебування та його РНОКПП; пояснення щодо проходження/не проходження військової служби станом на час звернення до суду із даним позовом; пояснення щодо отримання/не отримання при виключенні з особового складу Військовій частині НОМЕР_1 (або під час проходження військової служби у зазначеній військовій частині) повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період.
20 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, до якої додано витребувані суддею документи.
Крім іншого в уточненій позовній заяві зазначено, що позивач з 24 грудня 2019 року безперервно проходить військову службу, на підтвердження чого суду надано довідку від 19 серпня 2026 року № 1158, видану відділом кадрів НОМЕР_5 мобільного прикордонного загону, згідно із якою старший сержант ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року безперервно проходить військову службу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується процесуальним строком для такого звернення.
Отже, право позивача на звернення до суду щодо нарахування та виплати всіх складових грошового забезпечення за періоди до 19 липня 2022 року процесуальним строком не обмежено.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, визначено:
працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (ч. 1);
із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).
Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (надалі - Рішення КСУ № 1-р/2025) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Крім іншого, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне:
"9. […] Конституційний Суд України вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. […]
Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих ст.ст. 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих ст. ст. 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55 Конституції України.[…]".
Враховуючи наведене, обмеження позивача, який є діючим військовослужбовцем, на звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року тримісячним строком, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352-ІХ, не відповідатиме наведеним вище конституційним принципам.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), - не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-ХІІ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно із п. 40 Положення № 1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.
З аналізу наведених приписів слідує, що "переміщення" на нове місце військової служби та "звільнення з військової служби" не є тотожними поняттями.
За висновком судді норма ч. 2 ст. 233 КЗпП, відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, підлягає застосуванню саме у разі звільнення військовослужбовця з військової служби.
Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви документів, зокрема довідки за формою Ф-1, виданої командиром військової частини НОМЕР_6 , позивач після виключення зі списків військової частини НОМЕР_7 НГУ продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .
Отже, виключення позивача зі списку особового складу військової частини НОМЕР_7 у зв`язку із переміщенням до іншої військової частини не є звільненням з військової служби, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Враховуючи наведене вище, суддя висновує, що позивач не порушив строки звернення до суду із даним позовом.
Згідно із ч. 3 ст. 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 171 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, […].
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява підсудна Харківському окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 77, 79, 122, 160, 161, 171, 172, 241, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У Х В А Л И Л А:
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.
2. Встановити, що позивач звернувся до суду із даним позовом без пропуску строку для такого звернення.
3. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
5. Зобов`язати відповідача надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
- копію документа щодо статусу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ);
- належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) та проходження ним військової служби у зазначеній військової частині;
- пояснення щодо порядку розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (в т.ч. застосування прожиткового мінімуму);
- грошові атестати позивача за січень 2020 року - травень 2023 року (або довідки про її його грошове забезпечення за вказаний період із наведенням окремих складових грошового забезпечення, які були нараховані та фактично виплачені позивачу);
- доказ направлення позивачу позову та доданих до нього документів.
6. Роз`яснити відповідачу, що не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а не подання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
7. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, доказів на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів іншим учасникам справи.
8. Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь на відзив, доказів на підтвердження направлення заперечень і доданих до них документів іншим учасникам справи.
9. Роз`яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов`язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
10. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
11. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Волгіна Н.П.