Рядок статзвіту № 71
Справа № 158/3535/26
Провадження № 2/0158/1524/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
24 серпня 2026 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Сіліч Ю.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Відповідно до ст. 187 ЦПК України), суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя доходить такого висновку.
За формою та змістом позовна заява повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 5, 6, 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із положень ст. 19 СК України випливає, що у справі про позбавлення батьківських прав має брати участь орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, батько чи (та) мати якої позбавляються батьківських прав.
За змістом ч. 4 ст. 19 СК України саме орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні та на підставі цих відомостей надати висновок щодо розв`язання спору.
Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку районних, районних у містах Києві та Севастополі місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи які вивчалися при складенні висновку.
Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей (далі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
За змістом ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відтак, при розгляді судом справ про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, якою є саме виконавчий орган відповідного органу місцевого самоврядування.
Всупереч вищезазначеним вимогам позивачем в позовній заяві як третю особу зазначено службу у справах дітей Ківерцівської міської ради, а не її виконавчий комітет.
Далі, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, позивачем не зазначено про вживання заходів обов`язкового досудового урегулювання спору шляхом звернення до органу опіки та піклування для отримання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який складається органом опіки та піклування за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року № 866, що є обов`язковою умовою/процедурою також і відповідно до частини 4, 5 ст. 19 СК України та висновку не подано. При цьому відмову відповідного органу опіки і піклування не додано.
Крім того 5 серпня 2026 року набрав чинності Закон України № 2541-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв`язку з утворенням Державної служби України у справах дітей», яким було внесено зміни, зокрема, до ч. 3 ст. 45 ЦПК України.
Так, у ч. 3 ст. 45 ЦПК України передбачено, що суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
З метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора.
Також, у ч. 3 ст. 42 ЦПК України зазначено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне.
Участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини.
Оскільки з 05 серпня 2026 року участь прокурора у цивільних спорах про позбавлення батьківських прав є обов`язковою позивачу слід уточнити коло учасників справи та надати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України.
Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, строк їх усунення не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ЦПК України.
У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху і надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, що відповідатиме приписам ч. 1 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
П О С Т А Н О В И В
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч