Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 р. Справа № 520/10661/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.06.26 по справі № 520/10661/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь"
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна»
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна», у якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області: - №13570070/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №30 від 18.05.2025; - №13570062/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №31 від 19.05.2025; - №13570065/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №32 від 20.05.2025; - №13570066/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №33 від 21.05.2025; - №13570067/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 26.05.2025; - №13570068/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №35 від 27.05.2025; - №13570060/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №36 від 28.05.2025; - №13570061/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 29.05.2025; - №13570069/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №38 від 30.05.2025; - №13570071/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №39 від 02.06.2025; - №13570063/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №40 від 03.06.2025; - №13570064/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 04.06.2025;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, складені та подані на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою її фактичного подання на реєстрацію: - податкову накладну №30 від 18.05.2025; - податкову накладну №31 від 19.05.2025; - податкову накладну №32 від 20.05.2025; - податкову накладну №33 від 21.05.2025; - податкову накладну №34 від 26.05.2025; - податкову накладну №35 від 27.05.2025; - податкову накладну №36 від 28.05.2025; - податкову накладну №37 від 29.05.2025; - податкову накладну №38 від 30.05.2025; - податкову накладну №39 від 02.06.2025; - податкову накладну №40 від 03.06.2025; - податкову накладну №41 від 04.06.2025.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав про відсутність підстав для відмови у реєстрації Спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026р. позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку ст. 262 КАС України. Роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.
У межах справи №520/10661/26 залишено вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області №13570067/24472488 від 15.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 26.05.2025; 2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №34 від 26.05.2025, складену та подану на реєстрацію ТОВ «Витязь», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13570067/24472488 від 15.01.2026р.
Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» (ідентифікаційний код 24472488) податкову накладну №34 від 26.05.2025р. датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» 2.662,40 грн у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 1.000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «Витязь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що погоджений сторонами гонорар підлягає механічному розподілу між 12 справами, які утворилися внаслідок роз`єднання первісного позову у справі №520/10446/26.
Однак такий підхід не враховує, що після роз`єднання позовних вимог обсяг правничої допомоги не залишився незмінним, а навпаки істотно збільшився. Оскільки, розгляд спору в межах 12 окремих адміністративних справ об`єктивно потребує підготовки та подання окремих процесуальних документів у кожній справі, здійснення окремого представництва інтересів клієнта, а також вчинення окремих дій після набрання судовими рішеннями законної сили.
На переконання представника позивача, саме по собі роз`єднання позовних вимог не може бути підставою для арифметичного поділу первісно погодженого сторонами гонорару між новоутвореними справами.
Відповідачі не скористалися своїм правом та не надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочиства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи результат розгляду справи, враховуючи роз`єднання позовних вимог у межах справи №520/10446/26, присудження на користь позивача у межах первісного позову витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5.000,00 грн, у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу в межах даної справи буде сума у розмірі - 1.000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №437 від 21.11.2003р., видане Луганською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім`я Сімейка Артура Миколайовича; ордер на надання правничої допомоги серії ВВ №1058768; Договір про надання правничої допомоги від 25.04.2026р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИТЯЗЬ» та адвокатом Сімейком Артуром Миколайовичем.
Згідно з п. 5 Договору про надання правничої допомоги від 25.04.2026р за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору, та представництво інтересів в суді, «Клієнт» сплачує «Адвокату» винагороду (гонорар) в загальній сумі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот грн.). Розмір винагороди (гонорару) є фіксованим.
Слід зазначити, що Договір про надання правничої допомоги від 25.04.2026р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИТЯЗЬ" та адвокатом Сімейком Артуром Миколайовичем про надання юридичних послуг (правової допомоги) був укладений сторонами з урахуванням первісно визначеного обсягу доручення. Після подання позовної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №520/10446/26 відбулося роз`єднання позовних вимог у 12 самостійних справ.
Отже, у межах справи №520/10661/26 адвокатом було надано частину правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Представник позивача в апеляційній скарзі зазначає що судом першої інстанції визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу довільно.
Так, представник позивача наголошує, що після роз`єднання позовних вимог обсяг правничої допомоги не залишився незмінним, а навпаки істотно збільшився. Розгляд спору в межах 12 окремих адміністративних справ об`єктивно потребує підготовки та подання окремих процесуальних документів у кожній справі, здійснення окремого представництва інтересів клієнта, а також вчинення окремих дій після набрання судовими рішеннями законної сили.
На переконання представника позивача, саме по собі роз`єднання позовних вимог не може бути підставою для арифметичного поділу первісно погодженого сторонами гонорару між новоутвореними справами.
Слід зазначити, що сума гонорару адвоката у даному конкретному випадку є фіксованою, а тому не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів, відтак ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.
Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21 червня 2022 року по справі №480/828/19.
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції вірно зауважив, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскарженого рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.
Справа розглядалась у відповідності до ч. 5 ст. 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що договір про надання правничої допомоги від 25.04.2026 укладено до постановлення ухвали про роз`єднання позовних вимог, а визначений ним фіксований гонорар у розмірі 12 500,00 грн погоджувався сторонами саме за надання правничої допомоги в межах первісно об`єднаного спору. Після роз`єднання позовних вимог кожна із новоутворених справ зберегла спільну фактичну та правову основу, а тому саме по собі виникнення декількох самостійних проваджень не свідчить про пропорційне збільшення вартості правничої допомоги.
Доводи апеляційної скарги про необхідність підготовки окремих процесуальних документів та здійснення представництва у кожній із новоутворених справ не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що після роз`єднання справ адвокатом фактично виконано додатковий обсяг робіт, який обумовлював би необхідність відшкодування витрат саме у розмірі 7 000,00 грн у межах цієї справи.
Крім того, відповідно до положень статті 134 КАС України саме на учасника справи покладається обов`язок надати детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та понесених витрат, а розмір витрат має відповідати критеріям співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони. Наявність договору із визначеним фіксованим гонораром сама по собі не означає, що саме така сума підлягає безумовному стягненню з іншої сторони як судові витрати.
У даному випадку суд першої інстанції, врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг доказової бази, відсутність складних процесуальних питань, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також обсяг фактично наданої правничої допомоги, дійшов обґрунтованого висновку про те, що 1 000,00 грн є розумним, співмірним та достатнім розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи.
Отже, посилання апелянта на те, що роз`єднання позовних вимог саме по собі призвело до збільшення обсягу роботи адвоката, має загальний характер та не підтверджене належними доказами щодо конкретного додаткового обсягу робіт саме у справі №520/10661/26.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що встановлений договором про надання правничої допомоги фіксований гонорар адвоката передбачений за повний супровід справи та не обмежується виключно підготовкою процесуальних документів і представництвом інтересів позивача у суді першої інстанції, оскільки після ухвалення рішення суду надання правничої допомоги не припиняється, а адвокат продовжує здійснювати представництво інтересів клієнта під час апеляційного та касаційного перегляду справи, отримання виконавчих документів, а також вчинення інших дій, пов`язаних із виконанням судового рішення, зокрема звернення до органів державної виконавчої служби та органів Державної казначейської служби України, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.
Відповідно до процесуального законодавства витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу судом з урахуванням обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом у межах відповідної стадії судового провадження.
Отже, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи судом першої інстанції підлягає врахуванню обсяг правничої допомоги, фактично наданої адвокатом саме під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Правнича допомога, яка надається адвокатом на стадіях апеляційного та касаційного перегляду справи, а також під час виконання судового рішення, має самостійний характер та пов`язана з іншими стадіями захисту прав та інтересів клієнта. Відповідно, витрати, пов`язані з наданням такої правничої допомоги, не можуть бути автоматично включені до складу судових витрат, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи судом першої інстанції.
Отже, встановлення сторонами договору фіксованого гонорару за комплексний або повний супровід справи саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити, який обсяг правничої допомоги був наданий адвокатом у межах конкретної стадії судового провадження та чи відповідає заявлений до відшкодування розмір витрат обсягу наданих послуг.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи судом першої інстанції, врахуванню підлягають витрати, пов`язані з наданням адвокатом правничої допомоги саме на цій стадії судового провадження, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування фіксованого гонорару в повному обсязі є необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів, вважає, що процесуальні дії суду щодо роз`єднання позовних вимог не ускладнили для представника позивача розгляд даної справи та не зумовили необхідності виконання адвокатом обсягу правничої допомоги, співмірного із заявленою до відшкодування сумою 7 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 12.500,00 грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу в межах даної справи буде сума у розмірі - 1.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано вирішив, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу в межах даної справи буде сума у розмірі - 1.000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/10661/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/10661/26 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов