ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 р. Справа № 520/22276/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.03.26 по справі № 520/22276/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції України
про про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просить суд:
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 04.03.2024 року по 07.08.2024 року у сумі 95878,24 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 04.03.2024 року по 07.08.2024 року у сумі 95878 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 24 копійки.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі №520/22276/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що предметом даної справи є, по суті, застосування правових наслідків можливої затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 520/63/19, а порядок застосування таких наслідків встановлений статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Звертає увагу, що посада начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області відсутня, оскільки Державна екологічна інспекція у Полтавській області було ліквідовано 10.07.2019. Вказана посада, відсутня і на даний час. Крім того, зазначає, що Державна екологічна інспекція України, вже виконувала рішення суду і поновлювала позивача на посаді, яка вказана у рішенні суду, проте ОСОБА_1 оскаржив таке рішення, мотивуючи тим, що така інспекція у якій його поновили вже ліквідована.
Крім того, звертає увагу суду, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 520/1653/2020 прийнято рішення про скасування наказів Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №371-о та 14.11.2019 року №372-о, водночас питання про поновлення позивача на посаді не розглядалось.
Крім того, враховуючи, той факт що Державна екологічна інспекція у Полтавській області ліквідована, Держекоінспекція з метою належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 520/63/19, запропонувала позивачу рівнозначні вакантні посади та направила їх позивачу листами від 14.01.2026 № 177/5.1/12-26 та від 20.03.2026 № 1083/5.1/11-26 (копії додаються) та повідомити Держекоінспекцію про прийняте рішення в десятиденний строк з дня отримання листа. Проте позивач не вчинив жодних дій щодо його поновлення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 520/22276/24 залишити без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області.
Наказом Державної екологічної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 20 грудня 2018 року № 434-о звільненно ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №520/63/19, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Скасовано наказ Державної екологічної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 20 грудня 2018 року № 434-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46454, 28 грн.
25.04.2019 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №520/63/19 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.
Відповідачем видано наказ від 14.11.2019 №371-о "Про поновлення ОСОБА_1 ".
При цьому, 14.11.2019 Державною екологічною інспекцією України видано наказ №372-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", в якому зазначено, що відповідно до Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" та наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 №146 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області", враховуючи положення абзацу третього пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практикум розгляду судами трудових спорів", наказано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області 10 липня 2019 року, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №371-о "Про поновлення ОСОБА_1 "; визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №372-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №520/1653/2020, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №371-о "Про поновлення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №372-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Позивач вважаючи, що оскільки наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №371-о про поновлення ОСОБА_1 на посаді та наказ від 14.11.2019 №372-о про звільнення з посади скасовано в судовому порядку, то рішення суду від 11.04.2019 у справі №520/63/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді до теперішнього часу відповідачем не виконано, у зв`язку з чим відповідач має сплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення з 04.03.2024 по 07.08.2024 у розмірі 95787,24 грн., а тому звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.8 статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ст.236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, відповідно до п.34 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.11.2019 у справі №592/4332/17.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/63/19, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.
Відповідачем було видано наказ від 14.11.2019 №371-о "Про поновлення ОСОБА_1 ".
При цьому, 14.11.2019 Державною екологічною інспекцією України видано наказ №372-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №520/1653/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №371-о "Про поновлення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 №372-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №520/63/19 станом на 09.08.2021 не виконано в частині поновлення позивача на посаді. Доказів зворотного суду не надано.
При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом 07.08.2024 та просив стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 04.03.2024 по 07.08.2024 у сумі 95878,24 грн.
Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 815/2959/17 зазначив, що рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі з 04.03.2024 по 07.08.2024.
Щодо розміру суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком №100.
Відповідно до пп. "з" п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Приписами абз.1-2 п.2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Суд зазначає, що відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №572/2429/15-ц щодо тлумачення ч.2 ст.235 КЗпП та п. 10 Порядку №100 виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2020 у справі №820/1505/18.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №520/13349/19 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2019 по 11.04.2019 у сумі 9849,70 грн.; стягнуто середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 12.04.2019 по 14.11.2019 в сумі 114229,29 грн., а середньоденна заробітна плата позивача встановлена у розмірі 848,48 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №520/17863/2020, яке набрало законної сили 30.07.2021, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 15.11.2019 по 09.12.2020 у сумі 225107,52 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/14992/21, яке 18.11.2021 року набрало законної сили, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 10.12.2020 року по 06.08.2021 року у сумі 138302.24 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №520/3703/22 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 09.08.2021 року по 16.02.2022 року у сумі 112847,84 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №520/7206/22 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 17.02.2022 року по 06.09.2022 року у сумі 121332,64 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №520/7035/23 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 07.09.2022 по 31.03.2023 у сумі 123878,08 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №520/22713/23 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 01.04.2023 по 21.08.2023 у сумі 85696,48 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.20247 у справі №520/5830/24 стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 22.08.2023 по 01.03.2024 у сумі 116241,76 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №520/63/19 з 04.03.2024 по 07.08.2024 складає 95878,24 грн. (848,48 грн. * 113 роб. дн. (20 березень + 22 квітень + 23 травень + 20 червень + 23 липень + 5 серпень).
Аналогічна правова позиція щодо протиправного незастосування при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів міститься у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №0640/4691/18, від 03.10.2019 у справі №804/8042/17.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що для належного захисту порушених прав позивача необхідно стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 04.03.2024 по 07.08.2024 у сумі 95878,24 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що дослідження питання правомірності звільнення позивача та наявності підстав для його поновлення в тій чи іншій установі, або звільнення за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Трудовий спір з приводу незаконного звільнення позивача вирішувався у справі №520/63/19, за наслідком чого суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача саме на посаді, з якої його було звільнено - на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
В даному випадку роботодавець не був позбавлений можливості виконати судове рішення шляхом поновлення позивача на рівнозначній посаді в установі, яка є правонаступником ліквідованої Державної екологічної інспекції у Полтавській області.
Колегія суддів звертає увагу, що листи Держекоінспекції від 14.01.2026 №177/5.1/12-26 та від 20.03.2026 №1083/5.1/11-26, якими позивачу запропоновано рівнозначні вакантні посади, не спростовують факту невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №520/63/19 у спірний період з 04.03.2024 по 07.08.2024.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/22276/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова