Справа № 358/272/26 Провадження № 2-о/358/49/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебединець Г.С.,
присяжних Гайдай В.В., Василенко Л.М.
секретар судового засідання Ведмеденко І.В.
за участю заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи - Будянської Ю.В., представника особи, стосовно якої суд розглядає заяву про визнання недієздатною та встановлення опіки - адвоката Корочанської В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікунів,-
В С Т А Н О В И В:
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просять визнати їх спільного сина - ОСОБА_3 , 2008 року народження недієздатним, встановити над ним опіку та призначити їх опікунами над недієздатним.
Свої вимоги заявники обґрунтовують тим, що їх син внаслідок стійкого психічного розладу, не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує постійного стороннього догляду.
Визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки необхідно заявникам для захисту прав та інтересів сина.
В судовому засіданні заявники підтримали доводи заяви, з підстав у ній зазначених, та просили задовольнити.
В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області Будянська Ю.В. зазначила, що Виконавчий комітет Богуславської міської ради як орган опіки та піклування приймаючи рішення № 50/2 від 20.02.2026, яким рекомендував заявників в якості опікунів над ОСОБА_3 першочергово приділив увагу якнайкращому забезпеченню інтересів останнього. Опікунською радою було враховано, що тривале спільне проживання заявників із сином забезпечує належне усвідомлення ним стану його здоров`я, обсяг денних потреб та необхідний обсяг допомоги. За станом здоров`я заявники мають можливість здійснювати опіку. Обставин, що перешкоджають виконанню ними обов`язків опікуна - не встановлені. Підтримує рішення виконавчого комітету про надання рекомендації щодо призначення заявників у справі в якості опікунів над їх спільним сином. На питання суду зазначила, що оскільки не була присутньою на засіданні опікунської ради, їй невідомо чи з`ясовувалася відповідна інформація для виключення можливих зловживань правом з метою уникнення виконання військового обов`язку з боку заявника ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Корочанська В.О. зазначила, що вважає вимоги заяви обґрунтованими та такими, що відповідають інтересам ОСОБА_3 , у зв`язку із чим підлягають задоволенню. Свою позицію обгрунтувала тим, що обидва батьки мають рівний обов`язок щодо утримання недієздатного сина; заявник ОСОБА_2 має бронювання за місцем роботи та забезпечує сина матеріально. За обставинами справи вважає за доцільне призначити недієздатному сину заявників саме 2-х опікунів.
Суд, вислухав думку учасників справи, дослідив письмові докази, вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що заявники по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 . - а.с.15.
Шлюб між заявниками розірваний 11.09.2009, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 . - а.с.14.
Заявники у справі після розірвання шлюбу проживають разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 12.01.2026, від 07.01.2026 та Актом обстеження житлово-побутових умов від 12.01.2026. - а.с.24, 28, 29.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/25/980/В від 18.12.2025, ОСОБА_3 встановлено 1 групу інвалідності, основний діагноз F71.1. - а.с.19-20.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У відповідних положеннях підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу").
Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
За положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно Висновку судово-психіатричного експерта № 13 від 23.04.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - помірну розумову відсталість внаслідок хв.Дауна, F 71.1 за МКХ-10. За своїм психічним станом він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та встановлення опіки; за своїм психічним станом не може приймати участь в судовому засіданні. - а.с.55-56.
Зазначений висновок судово-психіатричної експертизи не викликає у суду сумніву та дає підстави для висновку про задоволення вимог заявників в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним.
Щодо встановлення опіки та призначення заявників у справі опікунами недієздатного сина, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 41, статті 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Положеннями ст.63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року №712/10043/20.
У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711 св24) Верховний Суд зазначив, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність цього, уникаючи можливих зловживань, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном.
Тобто, на орган опіки та піклування покладається обов`язок не формального, а всебічного і повного дослідження обставин, які можуть свідчити про реальну необхідність встановлення опіки, а також виключення можливих зловживань правом з метою уникнення виконання військового обов`язку.
Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 20.02.2026 № 50/2, виконавчий комітет вирішив рекомендувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості опікунів їх сина ОСОБА_3 . Крім того визначено, що дане рішення є поданням до суду в розумінні ст.60 ЦК України та ст.300 ЦПК України. - а.с.38.
Водночас, у поданні органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном жодним чином не зазначено, чи досліджено обставини добросовісності намірів заявника ОСОБА_2 та не перевірено відсутність зловживання правом з його боку.
В даному поданні відсутнє фактичне обґрунтування доцільності призначення заявника ОСОБА_2 опікуном саме за умов дії воєнного стану, коли на громадян України покладено конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави.
Конституцією України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. (ст.51 Конституції України).
Згідно ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником. За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) звернув увагу на те, що визначений статтею 64 ЦК України перелік обмежувальних обставин, за яких фізична особа не може бути опікуном, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
В зазначеній вище нормі закону відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті, дійсно, не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через наявній у кандидата в опікуни мобілізаційного віку.
На переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України є рівнозначним обов`язку заявника здійснювати утримання недієздатного сина. Однак при цьому дослідженню підлягають обставини наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами, їх спроможності належним чином виконувати обов`язки опікуна та які саме обставини визначають доцільність призначення саме двох опікунів.
Також, суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Дійсно, факт наявності у заявника ОСОБА_2 мобілізаційного віку не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном.
Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливить проходження військової служби.
Таким чином, у таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи; досліджувати дійсність намірів кандидата в опікуни мобілізаційного віку, як одного з кандидатів на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див.: постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20; від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).
В даній справі наявне рішення Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 20.02.2026 № 50/2, про надання рекомендацій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості опікунів їх сина ОСОБА_3 , в якому міститься одне речення про те, що вказане рішення є поданням до суду в розумінні ст.60 ЦК України та ст.300 ЦПК України.
На переконання суду вказаний висновок є передчасним в частині надання рекомендації одночасно двом опікунам, оскільки складений без повного дослідження всіх обставин щодо кандидата в опікуни заявника ОСОБА_2 та без вивчення питання доцільності призначення саме двох опікунів крізь призму стану здоров`я їх сина, можливості виконання останнім побутових функцій, його психічного стану та задоволення його потреб.
Разом із тим, оскільки судом не встановлено обмежень, які б не давали можливості призначити заявника ОСОБА_1 опікуном над її сином, суд відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України, вважає за необхідне встановити опіку над ОСОБА_3 та призначити його опікуном ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 4, 259, 260, 263, 300 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву - задовольнити частково.
Визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Встановити строк дії судового рішення два роки з дня набрання рішенням законної сили.
Роз`яснити заявнику, що відповідно до вимог ч.ч. 7, 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Головуючий суддя Г. С. Лебединець
Присяжні В.В.Гайдай В.В.
Л.М.Василенко