Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/2137/25
номер провадження 2/695/387/26
19 серпня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М., Козлова Б.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу - Співак Марія Анатоліївна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
19.05.2025 р. адвокат Сизько Д.Б. звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах заявника ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, в якому просив:
- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.01.2000 по 27.08.2024.
Позов обґрунтований тим, що протягом останніх 24 років ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.
Під час спільного проживання за спільні кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2001, реєстр. № 2886, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .
З огляду на їх вік факт реєстрації шлюбу для них не мав жодного принципового значення. Головним було спільне повноцінне сімейне життя.
Останні роки життя ОСОБА_5 тяжко хворіла, лікувалась вдома та в лікувальних закладах і установах. Позивач підтримував її протягом усього тяжкого для них обох часу, допомагав усім, чим міг. Особливо вона потребувала допомоги останній рік її життя, коли вона уже не могла самостійно себе обходити, не могла себе доглянути, самостійно їсти та виконувати гігієнічні процедури. Але позивач з усім цим їй допомагав і постійно був поряд, особливо в останні дні її життя, коли для неї це було найбільш важливо.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла. Оскільки за свого життя ОСОБА_3 заповіту не склала, то після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої серед іншого ввійшла вищевказана квартира.
Позивач зазначав, що він та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж останніх 24 років постійно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет та взаємні права і обов`язки, важливі рішення приймали завжди разом, піклувались одне про одного, працювали на благо та добробут своєї родини, разом проводили час і влаштовували відпочинок, були дружньою сім`єю. За час спільного проживання з ОСОБА_3 у них не було ні сварок ні непорозумінь, жили як повноцінна сім`я і їх все влаштовувало, необхідності в здійсненні державної реєстрації шлюбу вони не вбачали.
Вважає, що як особа, що проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше п`яти років до відкриття спадщини, є спадкоємцем четвертої черги після її смерті. Оскільки має намір успадкувати майно після смерті ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Співак М.А. з заявою про прийняття спадщини. Одночасно нотаріус йому роз`яснила та вказала на необхідність встановити в судовому порядку факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, оскільки без такого судового рішення не зможе вважатись спадкоємцем в розумінні норм Цивільного кодексу України.
08.10.2024 позивач звернувся в Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області з відповідною заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області.
13.03.2025 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області було ухвалено рішення в справі № 695/3794/24, яким вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 , були задоволені повністю та встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
У подальшому представник ОСОБА_2 - адвокат Волков Анатолій Володимирович звернувся з апеляційною скаргою на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі № 695/3794/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Золотоніська міська рада про встановлення факту проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
13.05.2025 Черкаський апеляційний суд виніс постанову, якою в зв`язку з наявністю в даній справі спору про право, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2025 у даній цивільній справі скасував. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу - залишив без розгляду. Роз`яснив ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом в порядку позовного провадження.
За таких обставин у позивача виникла необхідність звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 21.05.2025 було відкрите провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
05.06.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Волкова А.В. надійшов відзив, в якому зазначається про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне. Відповідач вказував, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин спільного проживання, спільного побуту, наявності спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна чи оплати комунальних послуг. Посилання позивача лише на показання свідків вважає недостатніми. Також позивач має інше офіційне місце реєстрації, а поважності причин відсутності реєстрації за адресою померлої не навів. Відповідач зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю не надає позивачу статусу подружжя. Відповідачка ОСОБА_2 є рідною племінницею померлої (спадкоємицею другої черги за правом представництва), яка у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . За таких обставин, навіть у разі встановлення шуканого факту, позивач (як спадкоємець четвертої черги) не набуде права на спадкування за наявності спадкоємця вищої (другої) черги. На думку сторони відповідача позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав. Відповідач указував на суперечність у вимогах позивача, який в даній справі просить встановити факт проживання з 01.01.2020 року, тоді як у попередній справі № 695/3794/24 зазначав дату початку спільного проживання 13.12.2001 року, не надавши жодних доказів на підтвердження зміни часових меж. Представник відповідача зауважив, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з 01.01.2020 р. на підставі норм Сімейного кодексу України (який набрав чинності 01.01.2004 р.) є безпідставними щодо правовідносин, виниклих до його прийняття.
Ухвалою суду від 27.10.2025 підготовче провадження в справі закрите і справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Сизько Д.Б. підтримав позов та просив задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 ще до купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , проживав із ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , де позивач був зареєстрований ще з 1987 року. Представник указував, що свідки підтвердили факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 , факт ведення спільного бюджету, спільних обов`язків та що позивач здійснював за нею повний догляд. Вони 23 роки прожили разом. Щодо належності обраного стороною позивача способу захисту, зазначив, що подальшим способом захисту буде усунення від спадкування, оскільки коли тітка тривалий час хворіла, то племінниця не з`являлась і не допомагала.
У судовому засіданні позивач просив задовольнити позов та пояснив, що він зійшовся з ОСОБА_3 в 2000 році, вона переїхала жити до нього і вони почали проживати як чоловік і дружина. Додав, що ОСОБА_3 багато хворіла і він здійснював за нею догляд, всі хатні обов`язки виконував сам, вони мали спільний сімейний бюджет та вели спільний побут. Квартиру придбали за спільні кошти, та все в ній він робив своїми руками. Питання стосовно заповіту не підіймалося, оскільки вони з цивільною дружиною добре жили разом.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Волков А.В. проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що сторона позивача не надала жодних переконливих, належних та допустимих доказів. Вважав, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю не тягне за собою правових наслідків і не призведе до захисту прав позивача. У померлої не було дітей і її найближчим родичем є племінниця - ОСОБА_2 , що є спадкоємцем 2-ї черги. Позивачем не доведено, що вони з померлою мали спільний бюджет та вели господарство разом, у судовому засіданні були заявлені різні терміни проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 . Покази свідків беззаперечно не можуть свідчити про факт проживання однією сім`єю. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за різними адресами, спільні фото відсутні, доказів спільних витрат та покупок надано не було.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу - Співак Марія Анатоліївна в судове засідання не з`явилась, проте скерувала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що проживає по сусідству з позивачем, в одному під`їзді. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство,мали спільний побут та спільний бюджет. Вона часто бувала в них удома і бачила там речі ОСОБА_7 . Також вона запитувала ОСОБА_5 про те, чого вони не реєструють шлюб і чому вона не прописує в квартиру позивача, але вона мовчала, наче не чула цих питань. Коли ОСОБА_3 захворіла то ОСОБА_1 купував ліки, доглядав її, купував продукти, готував їжу, займався пранням та прибиранням. Зазначила,що позивач та ОСОБА_3 прожили разом близько 26 років. Припускає, що вони за спільні кошти придбали квартиру та стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 увесь час разом проживали по АДРЕСА_2 . Також додала, що за увесь час не бачила, щоб хтось з рідних навідував померлу.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що є сусідкою позивача, є головою ОСББ «Незалежність» вже 10 років, проживає з ним в одному під`їзді та знайома з ним близько 20 років. Останні роки близько спілкувалася з їх сім`єю, умовляла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 офіційно одружитися та підіймала питання про реєстрацію місця проживання, адже ОСОБА_1 був зареєстрований за іншою адресою, проте вони мовчали обоє. Зазначила, що жодного разу не бачила нікого з родичів померлої. Стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали в будинок по АДРЕСА_4 близько 20 років тому, придбали квартиру АДРЕСА_5 , що знаходиться на першому поверсі, з того часу постійно бачила їх вдвох. Вона неодноразово була в них у квартирі. Додала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, який навіть при ній планували. Коли ОСОБА_3 захворіла, то позивач доглядав за нею, сам ходив на базар, прибирав, прав одяг, сплачував комунальні послуги і ніхто йому не допомагав.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завжди були вдвох, виглядали як подружжя піклувались один про одного. Зазначила, що проживає в будинку по АДРЕСА_4 з 1980 року, її квартира знаходиться в сусідньому під`їзді. Стверджує, що з їх слів у них був спільний бюджет, але не була свідком того, що вони давали один одному кошти. В їх квартирі не була. Свідком придбання спільного майна також не була.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1 , працює бухгалтером в ОСББ. Вона заселилась до будинку у 2000 році і бачила позивача та ОСОБА_3 разом як сімейну пару. Розповіла, що розносить платіжки, їх завжди забирав та сплачував квартирну плату позивач. ОСОБА_3 була дуже хворою і ОСОБА_1 оберігав її від побутових та фінансових проблем. Стверджує, що вони завжди були разом, ОСОБА_1 готував їсти, прибирав удома, ходив на базар та доглядав ОСОБА_3 . Їй також відомо, що позивач проживав у квартирі без реєстрації. Коли вперше його побачила - не пам`ятає. Сприймала їх завжди як подружжя і не знала, що вони не одружені. Також свідок зазначила, що коли вона заселилась в будинок, то ОСОБА_3 була власницею квартири. Як і коли була придбана квартира- вона незнає..
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що проживає в одному будинку з позивачем з 2006 року та знає позивача близько 20 років. Позивач жив із ОСОБА_3 та вони були сусідами. Стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом як сім`я. Про те, що вони не були офіційно одружені, він не знав. Часто бачив, як позивач ходив платити комунальні послуги. Коли приносили пенсію, то хтось із них брав її за двох. Зазначив, що ОСОБА_3 хворіла, не бачив, щоб хтось з родичів провідував чи допомагав їй, можливо хтось і приходив, коли він був на роботі.
Суд, заслухавши доводи позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання з 19.03.1987 р. за адресою: АДРЕСА_3 .
20.11.2003 р. ОСОБА_1 видано картку платника податків з РНОКПП НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи.
З копії договору купівлі-продажу квартири від 13.12.2001, реєстр №2886, вбачається, що ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 . Місцем проживання ОСОБА_3 зазначена адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Золотоноша, Черкаської області.
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 7837965 від 17.09.2024, виданого приватним нотаріусом Співак М.А., було заведено спадкову справу №72986404 (номер у нотаріуса:107/2024) після спадкодавця ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
З копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23 вересня 2024 року, виданої головою правління ОСББ «Незалежність» ОСОБА_8., убачається, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом із померлою ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 29.08.2024) та вони були однією сім`єю протягом 24 років.
На запит суду приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Співак М.А. надала копію спадкової справи
З копії спадкової справи, (номер у спадковому реєстрі №72986404, номер у нотаріуса № 107/2024) заведеної після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Золотоноша, Черкаська область, наданої на запит суду приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Співак М.А., вбачається, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
До матеріалів справи представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Волковим А.В. надано докази, що підтверджують родинні стосунки між відповідачкою та померлою ОСОБА_3 , а саме: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.2009 р., копія витягу про реєстрацію права власності від 14.05.2009 р., копія (витягу) першої сторінки технічного паспорту від 17.01.2022 р., копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.04.2009 р., копія довідки від 11.01.2022 р. та копія сторінок погосподарської книги сім`ї ОСОБА_12 .
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно п. 3 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї.
Поняття сім`ї, сформульоване у вказаних правових нормах, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України, про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних сімейних зв`язків. Так у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив що «поняття сім`ї» (за ст..8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Щодо заявленого стороною позивача періоду спільного проживання з 01.01.2000 року, то суд ураховує, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлений судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВС України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
У постанові від 29 березня 2024 року в справі №331/817/22 Верховний Суд вказав, зокрема, наступне:
«Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).
Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 138/2515/15-ц (провадження № 61-14125св18), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що "для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, справа № 6-97цс11.У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що "проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21) вказано, що "встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц)».
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови в задоволенні позову.
Із дослідженої судом довідки про склад сім`ї від 23 вересня 2024 року, виданої головою правління ОСББ «Незалежність» ОСОБА_8. убачається, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом із померлою ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 29.08.2024) та вони були однією сім`єю протягом 24 років.
Суд уважає, що надана стороною позивача як доказ постійного проживання копія довідки від 23 вересня 2024 року, виданої головою правління ОСББ «Незалежність» ОСОБА_8 , не є безумовним доказом того, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, оскільки в ній не міститься відомостей, на підставі яких була зазначена в довідці відповідна інформація про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були однією сім`єю протягом 24 років.
Стороною позивача не було надано суду належних та допустимих доказів проживання позивача та померлої ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зокрема, не надано доказів спільного проживання як сім`ї, ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, та для спільного користування, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази тощо) та харчування протягом 2004-2024 років, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Відсутні також докази на підтвердження спільних витрат, зокрема участі ОСОБА_1 в утриманні квартири, зокрема, але не виключено, шляхом сплати коштів за комунальні послуги.
Слід зазначити, що пояснення свідків про те, що позивач постійно тривалий час проживав із ОСОБА_3 , не надають достатніх підтверджень факту проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, оскільки показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного вище факту. Тим паче, що свідки називали різні періоди часу спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ (зокрема у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не слід розуміти як вимогу давати детальну відповідь на кожен окремий аргумент чи доказ.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене вище суд уважає, що факт проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю з 01.01.2000 по 27.08.2024, не знайшов свого підтвердження, тому позов не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4 СК України, ст.ст. 76, 81, 264, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М. Ю. Степченко