П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/36238/25
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 08.07.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просила суд:
зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 2024 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік);
стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утримуючих з даної суми грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що наказом ГУНП в Одеській області від 02.05.2024р. №1128 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції. Вказаний наказ реалізовано наказом ГУНП від 03.05.2024р. №657. Однак, відповідач не здійснив повного та остаточного розрахунку з позивачем при звільненні. Судовим рішенням по справі №420/14587/24 встановлено, що ГУНП в Одеській області не нарахувало та не виплатило на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 63 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024р.р. та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 2024 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік). При цьому, суд дійшов висновку про передчасність вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати за 20 днів відпустки, оскільки на час розгляду справи відсутня дата фактичного розрахунку за невикористані 20 днів відпустки. Позивач стверджувала, що 29.05.2025р. відповідачем виплачено на її користь грошову компенсацію за невикористанні дні відпустки, у зв`язку з чим вона набула право на середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 2024 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. у розмірі 14991,49 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 08.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. у розмірі 23 602,69 грн.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правильно здійснено розрахунок суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, судом не враховано при здійсненні відповідного розрахунку отримуваних ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. Запроваджена Постановою №168 щомісячна додаткова грошова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому входить до його складу. Судом необґрунтовано враховано висновки судового рішення по справі №420/14587/24, яким визначено середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням на рівні 543,17 грн., оскільки у названій справі суд також помилково не врахував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, в той час як позивач не приймала участі у розгляді справи у зв`язку з перебування у СІЗО. Апелянт стверджує, що її середньоденна заробітна плата становить 855,17 грн. Відповідно, середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р., з урахуванням визначеного судом принципу пропорційності, становить 23 602,69 грн.
Головне управління Національної поліції в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в її задоволенні. Відповідач зазначає, що сума до стягнення, яка визначена апелянтом у розмірі 23 602,69 грн. за недоплату за 20 днів невикористаної відпустки у розмірі 1581,06 грн. є очевидно неспівмірною. Головне управління просить колегію суддів врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.10.2025р. по справі №489/6074/23, щодо правової природи відповідальності за статтею 117 КЗпП України як компенсаційного механізму.
В свою чергу, Головне управління Національної поліції в Одеській області також подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення, з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Головним управлінням вже було сплачено на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 30.05.2024р. у розмірі 15 208,76 грн. Чинним законодавством не передбачено повторно сплачувати грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції. Норми ст.ст.116, 117 КЗпП України надають право особі звернутися до суду та отримати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців, одноразово, а не постійно.
Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц та від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, згідно якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбачений ст.117 КЗпП України. Головне управління просить суд апеляційної інстанції врахувати, що 29.05.2025р., на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. по справі №420/14587/24, ГУНП в Одеській області було здійснено виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки у розмірі 1581,06 грн. Таким чином, сума до стягнення, яка визначена судом першої інстанції в розмірі 14 991,49 грн. за недоплату позивачу за 20 днів невикористаної відпустки в розмірі 1581,06 грн., є очевидно неспівмірною та не забезпечує справедливий баланс інтересів сторін трудових відносин.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 прийнята на службу в поліції на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 08.02.2022р. №220 о/с з 09.02.2022р.
Наказом ГУНП в Одеській області від 03 травня 2024 року №657 o/c «По особовому складу» рядового поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію» з 03 травня 2024 року.
Цим же наказом наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за:
23 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік;
30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік;
10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 січня 2024 року до дня звільнення.
ГУНП в Одеській області не провело станом на 03.05.2024р. повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 , а саме: не виплатило на її користь компенсацію за невикористану відпустку.
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУНП в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати на її користь в день звільнення заробітку (заробітної плати) та грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки;
- зобов`язати ГУНП в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховану та невиплачену в день звільнення суму заробітку (заробітної плати) та грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітку (заробітної плати) та грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки з дня затримки (день звільнення - 03.05.2024) по день ухвалення судом рішення про виплату або по день фактичного здійснення усіх розрахунків відповідача з позивачем (якщо відповідач виконає розрахунок до дня ухвалення судом рішення).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. у справі №420/14587/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
Зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
Стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 30.05.2024р. у розмірі 15 208,76 грн. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судовим рішенням по справі №420/14587/24 встановлено, що 30 травня 2024 року ГУНП в Одеській області провело розрахунок з ОСОБА_1 частково, зокрема, виплатило на її користь грошову компенсацію за 43 дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, тоді як відповідно до наказу ГУНП в Одеській області №657 о/с від 03.05.2024р., відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за 63 дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
З огляду на зазначене, суд визнав необхідним стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. (дата звільнення) по 30.05.2024р. (виплата грошової компенсації за 43 днів невикористаної відпустки) у розмірі 15 208,76 грн. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Одеській області виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки (яка станом на момент розгляду справи не виплачена відповідачем) з дня затримки (день звільнення - 03.05.2024р.) по день ухвалення судом рішення про виплату або по день фактичного здійснення усіх розрахунків відповідача з позивачем, то суд дійшов висновку про передчасність заявлених вимог, оскільки відсутня дата фактичного розрахунку з позивачкою щодо грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
29.05.2025р., на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. по справі №420/14587/24, Головним управлінням було здійснено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки та виплачено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 30.05.2024р. у розмірі 15208,76 грн.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо невиплати на її користь середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. по 29.05.2025р.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що так як грошову компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки ГУНП в Одеській області виплатило на її користь 29.05.2025р., тому вона набула право на виплату середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024р. (дата звільнення) по 29.05.2025р. (дата фактичного розрахунку при звільненні - виплата грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено положеннями ст.ст.116, 117 КЗпП України. Періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 04.05.2024р. (з дня, наступного за датою звільнення) по 29.05.2025р. включно, який регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, що передбачає обмеження виплати працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями.
При здійсненні відповідних розрахунків суд врахував висновки рішення суду у справі №420/14587/24 про те, що середньоденна заробітна плата позивача за два місяці перед звільненням становила 543,17 грн. Середній заробіток за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. (6 місяців) складає 99943,28 грн. (543,17 грн. х 184 дні).
Також, судом, серед іншого, враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 08.10.2025р. у справі №489/6074/23, де зазначено, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. А відтак, виходячи з принципу пропорційності, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним до виплати на користь позивача буде середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14991,49 грн. (15% від 99943,28 грн.).
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Спір у цій справі виник у зв`язку із виплатою на користь позивача (працівника органу Нацполіції) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Ні Законом України «Про Національну поліцію», а ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку ГУНП в Одеській області) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з поліції.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Ця позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, від 16.07.2020р. у справі №400/2884/18.
Відтак, оскільки спеціальними нормативними актами не врегульовано питання строків проведення повного розрахунку при звільненні з поліції, а також не установлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у випадку визначення суми виплат судовим рішенням, яка викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Також, у вказаній постанові зазначено, що у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу).
Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 Кодексу передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні
Зокрема, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як вже зазначалось вище та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції 03.05.2024р., однак повний розрахунок при звільненні з нею проведено відповідачем тільки 29.05.2025р., а саме: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. по справі №420/14587/24, Головним управлінням було здійснено виплату ОСОБА_1 , серед іншого, грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.
Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. У період з 04.05.2024р. по 29.05.2025р. має місце затримка розрахунку при звільненні, виплата середнього заробітку за яку чинною редакцією статті 117 КЗпП України обмежена шістьма місяцями.
Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення, слід виходити з числа календарних днів за відпрацьований період.
Визначаючись із сумою середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з посиланням на частину 4 статті 78 КАС України, зазначив, що у рішенні суду від 18.09.2024р. у справі №420/14587/24 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням (березень-квітень 2024 року) становила 543,17 грн. (33133,63 грн. / 61 день = 543,17 грн.).
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи наявна довідка від 06.07.2026р. про складові грошового забезпечення за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, з якої вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень-квітень 2024 року становить 52165,65 грн. (березень 2024 року - 30 589,42 грн., квітень 2024 року - 21576,23 грн.).
Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням становила 855,17 грн. (52165,65 грн. / 61 день).
Дійсно, частина 4 статті 78 КАС України звільняє від доказування фактів, які вже встановлені іншим судовим рішенням (преюдиція).
Однак, довідка від 06.07.2026р. є первинним документом та доказом у поточній справі, відомості якої мають перевагу над обставинами, встановленими в іншій судовій справі, якщо вони суперечать таким обставинам.
Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. (6 місяців) складає 157 351,28 грн. (855,17 грн. х 184 днів).
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, звернула увагу про необхідність враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Разом з тим, зміст частини першої статті 117 КЗпП України із набранням чинності Закону України №2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців».
Отже, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру.
Водночас, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 08.10.2025р. у справі №489/6074/23, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак, загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, до обставин цієї справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за увесь час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
При звільненні позивачу було нараховано та виплачено у травні 2024 року 12099,35 грн., при цьому, виплачена на виконання судового рішення у справі №420/14587/24 грошова компенсація за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки складає 2053,33 грн. (лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 06.07.2026р. №178965-2026).
Загальна сума належних позивачу виплат при звільненні повинна становити 14152,68 грн. (12099,35 + 2053,33 грн.).
Таким чином, у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 14152,68 грн. (100%), з яких: виплачене грошове забезпечення 12099,35 грн. (85%) та невиплачена сума 2053,33 грн. (15%).
Як вже зазначалося, що обрахована відповідно до Порядку №100 сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, становить 157 351,28 грн.
Виходячи з принципу пропорційності, правильно застосованого судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що належним до виплати на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має складати 23 602,69 грн. (15% від 157 351,28 грн.).
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Що ж до апеляційної скарги ГУНП в Одеській області, то апелянт, передусім, наполягає на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, від 08.10.2025р. по справі №489/6074/23, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбачений ст.117 КЗпП України.
Однак, при вирішенні спору суд першої інстанції врахував сталу практику Великої Палати Верховного Суду та застосував критерії зменшення розміру відшкодування в сумі 157 351,28 грн., передбаченого ст.117 КЗпП України.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що на користь ОСОБА_1 вже виплачено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024р. по 30.05.2024р. у розмірі 15 208,76 грн., оскільки у даному випадку період затримки становить з 04.05.2024р. по 29.05.2025р., тобто більше одного року, який судом обмежено шістьма місяцями згідно положень ст.117 КЗпП України, та застосовано критерії зменшення.
Підстав для висновку, що ОСОБА_1 отримала двічі відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення за період з 03.05.2024р. по 30.05.2024р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п.1 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом обставин справи.
Частиною 4 статті 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2026р., шляхом зазначенням в абзаці третьому його резолютивної частини, що з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. у розмірі 23 602,69 грн.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року змінити шляхом зазначення в абзаці третьому його резолютивної частини, що з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024р. по 04.11.2024р. у розмірі 23 602,69 грн.
Змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в частині наведення відповідних розрахунків.
В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук