ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/8793/25
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
24 серпня 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишина О.М., перевіривши апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції від 29 травня 2026 року доставлено до електронного кабінету відповідача 01.06.2026 14:26. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 05 серпня 2026 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
З наведеного вбачається пропущення апелянтом строків звернення до суду із апеляційною скаргою.
Відповідачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення скаржник зазначає, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі стало значне службове навантаження військової частини НОМЕР_1 . Не стверджує, що сам факт виконання військовою частиною службових завдань звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених КАС України процесуальних строків, та не просить суд застосувати будь-які винятки лише у зв`язку зі своїм статусом. Разом із тим відповідач просить суд надати оцінку конкретній причині пропуску строку.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі №300/1617/20.
Суд звертає увагу, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і в/ч НОМЕР_1 зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, апелянту слід подати до суду мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір справляється в 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, у пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону, при поданні до суду процесуальних документів передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року складав 3 028 грн.
Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції, яким адміністративний позов задоволено частково, а саме одна немайнова вимога.
Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі (3 028,00 грн*0,4)*150%*0,8 =1 453,44 грн.
Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було, але подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи своє клопотання зазначає, що відповідач органом військового управління, що утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України. Відповідачем вжиті заходи до виплати коштів, зокрема подано рапорт по команді, зроблено заявку, проте до нині рішення по суті вищим командуванням не прийнято. .
Ознайомившись із клопотанням апелянта про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Разом з тим, доводи апелянта щодо необхідності відстрочення сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для задоволення поданого ним клопотання.
Таким чином, апелянту необхідно усунути вказаний недолік, сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору- відмовити.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина