ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/9295/25 пров. № А/857/33515/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий-суддя Довга О.І.
судді Запотічний І.І.
Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 300/9295/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій (головуючий суддя - Шумей М.В., м.Івано-Франківськ, спрощене позовне провадження), -
В СТ А Н О В И В:
26.12.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову щодо звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідності ІІ групи;
- зобов`язати звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідності ІІ групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із рапортом до командира відповідача, в якому просив про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідності ІІ групи. Відповідач у задоволенні рапорту відмовив, покликаючись на наявність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 позов задоволено:
- визнано протиправною відмову щодо звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідності ІІ групи;
- зобов`язано звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідності ІІ групи.
Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що так, формально, існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (дочка матері позивача), однак така позбавлена можливості здійснювати догляд за матір`ю позивача, оскільки перебуває протягом тривалого часу за межами території України. Ця обставина є об`єктивною підставою, що унеможливлює забезпечення необхідного догляду та виконання відповідного обов`язку, відповідно підтверджує відсутність іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач заперечує проти висновків суду першої інстанції щодо відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд з огляду на наявність іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення. Незважаючи на те, що згаданий член сім`ї проживає постійно за межами території України, він не позбавлений можливості повернення в Україну, має цивільну дієздатність, а відтак може виконувати обов`язок по догляду за матір`ю.
На апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якій заперечив проти вимог відповідача. Вважає такі вимоги безпідставними та просить у задоволенні скарги відмовити. Погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що постійний сторонній догляд є медико-соціальним інститутом, який неможливо реалізувати дистанційно через обов`язкову вимогу безперервної фізичної присутності поруч із хворою особою для виконання рутинних побутових завдань, забезпечення особистої гігієни, приготування їжі та реагування на критичні стани здоров`я у зв`язку з неможливістю самообслуговування. Наголошує на тому, шо перебуваючи за тисячі кілометрів від міста, де проживає мати, сестра фізично не здатна здійснювати такі заходи.
На відзив на апеляційну скаргу відповідач подав відповідь, в якій заперечив аргументи позивача та зазначив, що з огляду на приписи Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Наявність рідної сестри у позивача, на переконання відповідача, є достатньої підставою для відмови у задоволенні його рапорту про звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
На підставі статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивом на апеляційну скаргу та відповіддю на нього, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
08.10.2025 позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідності ІІ групи.
До рапорту позивач долучив нотаріально засвідчені копії:
- паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
- свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ;
- паспорта громадянки України ОСОБА_2 ;
- витяг з печаткою з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ;
- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.05.2025 №45/25/1128/В;
- висновку із постанови ЛКК від 11.07.2025 року № 243/3, виданого КНП ММР «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3» ОСОБА_2 ;
- пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні;
- свідоцтва про розлучення ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
- засвідчена віце-консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі копія паспорту громадянки України ОСОБА_3 ;
- засвідчена віце-консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі копія закордонного паспорту ОСОБА_3 ;
- довідки з місця навчання ОСОБА_3 ;
- довідки з місця навчання на зимовий семестр ОСОБА_3 ;
- довідки про місце реєстрації ОСОБА_3 ;
- посвідки на проживання ОСОБА_3 ;
- договір оренди для житла ОСОБА_3 ;
- трудовий Договір ОСОБА_3 ;
- договір про поновлення трудових відносин ОСОБА_3 ;
- довідка з місця роботи ОСОБА_3 ;
- листа ДПСУ про перетин кордону ОСОБА_3 .
27.10.2025 командування 1241 Національної гвардії України надало відповідь за результатами розгляду рапорту в якій зазначило, що документів, які підтверджують підстави звільнення з військової служби недостатньо, адже підставою для звільнення з військової служби є не тільки сам факт того, що мати - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, але й необхідною умовою є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду. Отже, сестра ОСОБА_3 є членом сім`ї першого ступеня споріднення (донька ОСОБА_2 ), яка згідно наданих документів не є особою, яка потребує постійного догляду та як наслідок за потреби може здійснювати догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , що суперечить пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Вважаючи протиправною відмову відповідача позивач подав до суду позов.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд враховує положення статті 308 КАС України, та зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1).
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5).
Звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Для застосування згаданого вище пункту як підстави для звільнення достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Отже «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Матеріалами справи підтверджується, що мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та допомоги, як особа яка через наявність порушень функцій організму не може самостійно пересуватись та самообслуговуватися, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.05.2025 №45/25/1128/В та висновком із постанови ЛКК від 11.07.2025 року № 243/3, виданого КНП ММР «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3».
Разом з тим, у ОСОБА_2 , крім позивача, є член сім`ї першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Згадана особа, згідно з листом ДПС України від 11.09.2025 виїхала за межі території України 14.08.2021.
На підтвердження неможливості здійснення постійного догляду ОСОБА_3 постійного догляду за своєю матір`ю, позивач до рапорту долучив:
засвідчену віце-консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі копія паспорту громадянки України ОСОБА_3 ;
- засвідчену віце-консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі копія закордонного паспорту ОСОБА_3 ;
- довідку з місця навчання ОСОБА_3 ;
- довідку з місця навчання на зимовий семестр ОСОБА_3 ;
- довідку про місце реєстрації ОСОБА_3 ;
- посвідку на проживання ОСОБА_3 ;
- договір оренди для житла ОСОБА_3 ;
- трудовий договір ОСОБА_3 ;
- договір про поновлення трудових відносин ОСОБА_3 ;
- довідку з місця роботи ОСОБА_3 ;
Так, зокрема, відповідно до студентського квитка та довідок з місця навчання ОСОБА_3 з 01.03.2025 по 30.09.2025 та з 01.10.2025 по 31.03.2026 є студенткою денної форми навчання.
Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 з 12.12.2022 видана посвідка на проживання, відповідно до яких вона проживає у місті Мюльгальм-на-Рарі, Німеччина. Крім цього згідно трудового договору, вона працює в Інституті дослідження вугілля імені Макса Планка в місті Мюльгальм-на-Рарі з 01.11.2022.
З огляду на матеріали справи ОСОБА_3 фактично з 2021 року проживає, навчається та працює на території Німеччини. При цьому, відповідно до витягу з Реєстру територіальних громад м. Києва від 24.07.2025 у житловому приміщенні з ОСОБА_2 зареєстрований тільки ОСОБА_1 .
Таким чином, відсутність ОСОБА_1 охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з належного догляду через об`єктивні обставини (фактичне перебування за межами території України). Такий член сім`ї першого ступеня споріднення не може взяти на себе належну фактичну опіку і здійснювати необхідний постійний догляд через об`єктиві обставини (фактичне перебування за межами території України).
Апеляційний суд зазначає, що, дійсно, номінально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (дочка матері позивача), однак висновок відповідача про відмову у звільненні з військової служби якраз і ґрунтується лише на формальному покликанні на цю обставину без врахування усіх значущих обставин у цій справі, про які згадано вище.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що позивач у даному випадку відповідає усім вимогам, передбаченим пп.13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для звільнення його із військової служби.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції в оскаржено відповідачем рішенні виклав підстави для задоволення позовних вимог на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, мають на меті переоцінку обставин справи без достатніх для цього підстав, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 300/9295/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар