ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Львів Справа № 140/1621/26 пров. № А/857/30910/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року, головуючий суддя - Андрусенко О. О., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 24.10.2025 року №033050012736 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); зобов`язання провести призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 14.11.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.05.1981 року по 17.08.1981 року, з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року, з 21.02.1983 року по 01.07.1987 року, з 02.07.1987 року по 06.02.1989 року, з 22.02.1981 року по 20.12.1996 року, з 10.11.1998 року по 31.01.1999 року, з 29.09.2003 року по 22.09.2004 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.10.2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, додавши до заяви необхідний пакет документів. Однак рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2025 року №033050012736 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки з 21.05.1981 року по 17.08.1981 року (02 місяці 27 днів), з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року (07 місяців 25 днів), з 21.02.1983 по 01.07.1987 (04 роки 04 місяці 11 днів), з 02.07.1987 по 06.02.1989 (01 рік 07 місяців 05 днів), з 22.02.1989 року по 20.12.1996 року (07 років 09 місяців 29 днів); період отримання допомоги по безробіттю з 29.09.2003 року по 22.09.2004 року (11 місяців 24 дні), що разом становить 15 років 04 місяці 26 днів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.10.2025 року №033050012736 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 14.11.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 21.05.1981 року по 17.08.1981 року, з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року, з 21.02.1983 року по 01.07.1987 року, з 02.07.1987 року по 06.02.1989 року, з 22.02.1981 року по 20.12.1996 року, з 10.11.1998 року по 31.01.1999 року, з 29.09.2003 року по 22.09.2004 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивачки не може бути зарахований: період роботи за довідками від 05.09.2025 року № 30 з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року, за архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2021 року № 161/01-16 з 1989 по 1991, оскільки не підтверджено прізвище ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за довідкою від 18.09.2025 року № 3784/18.9/25 з 10.11.1998 року по 01.02.1999 року, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Для зарахування періодів роботи за довідками, необхідно надати документи про зміну прізвища.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , досягнувши віку 63 років, 17.10.2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Київській області та рішенням якого від 24.10.2025 року №033050012736 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника - 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону №1058-IV в період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року становить від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 року по 31.12.2027 року від 15 до 24 років. Страховий стаж позивача становить 8 років 6 місяців 3 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи за довідками від 05.09.2025 року № 30 з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року, за архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2021 року №161/01-16 з 1989 по 1991, оскільки не підтверджено прізвище ОСОБА_4 ); період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за довідкою від 18.09.2025 №3784/18.9/25 з 10.11.1998 року по 01.02.1999 року, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено частиною першою статті 24 Закону №1058-IV. Для зарахування періодів роботи за довідками, необхідно надати документи про зміну прізвища. Не працює.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання заяви про призначення пенсії позивач досягла віку 63 років та у неї був наявний страховий стаж більше 22 років (з урахуванням стажу, визначеного відповідачем у розмірі 08 років 06 місяців 03 дні, та спірних періодів роботи загальною тривалістю 15 років 04 місяці 26 днів), відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 22.12.1981 року по 16.08.1982 року працювала поваром шкільної їдальні в Турійському комбінаті загального харчування (записи №№3-4), а в період з 22.02.1989 року по 01.02.1991 року
Крім того, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявний запис, засвідчений печаткою підприємства про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб від 12.05.1984 року серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано], що сформований 17.12.2025 року Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до якого внесено актовий запис про шлюб №0[телефон приховано] від 10.05.2012 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Турійського районного управління юстиції Волинської області. Відомості актового запису свідчать, що актовий запис про шлюб №2 складений 12.05.1984 року виконавчим комітетом Тільчівської сільської ради Турійського району Волинської області; чоловік: ОСОБА_1 ; дружина до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_5 .
Отже, архівні довідки від 12.09.2021 року №161/01-16 та від 05.09.2025 року №30 підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Зазначення у вказаних довідках прізвища « ОСОБА_5 » не спростовує належності цих документів позивачу, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_2 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу, тому спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Щодо доводів апелянта про те, що не підлягає до зарахування період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за довідкою від 18.09.2025 року №3784/18.9/25 з 10.11.1998 року по 01.02.1999 року, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (запис №21) з 10.11.1998 року розпочато виплату матеріальної відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ від 10.11.1998 року №154/3), запис №22 31.01.1999 року закінчена виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 з статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ від 01.02.1999 року №17/4), а також запис №29 з 29.09.2003 року призначено виплату державної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про страхування на випадок безробіття» (наказ від 29.09.2003 року №184) та №30 з 22.09.2004 року припинено виплату по безробіттю відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про страхування на випадок безробіття» (наказ від 23.09.2004 року).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Ковельської філії Волинського обласного центру зайнятості (Турійський відділ) від 18.09.2025 року №3784/18.9/25, що за змістом відповідає записам трудової книжки позивача.
Колегія суддів наголошує, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю, правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції період отримання допомоги по безробіттю у період з 10.11.1998 року по 31.01.1999 року та з 29.09.2003 року по 22.09.2004 року, підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі №140/1621/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич