ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Львів Справа № 456/2977/26 пров. № А/857/39068/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.
представника позивача Кравця А.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2026 року (головуючий суддя Бораковський В.М. м. Стрий, час ухвалення 12:27, дата складання повного тексту 07.07.2026) у справі № 456/2977/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Якимів Артем Володимирович про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектора Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Якиміва Артема Володимировича, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 7199063 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
Позовні вимоги мотивував тим, що 15.05.2026 о 12.30 год. по вул. Болехівській в м. Стрий, водій керуючи транспортним засобом по другорядній дорозі не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі. Однак, позивач жодної реальної перешкоди чи аварійної ситуації не створив, а інспектор перекрутивши причинно-наслідковий обставини події, упереджено виніс постанову. Відтак, зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав та правових гарантій. Постанову винесено на місці вчинення правопорушення та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності. Нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, позивач свою позицію зафіксувати не зміг би. Пояснення відповідачем у позивача не відбирались. У постанові пояснення позивача або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Звернув увагу, що позивач не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2026 року у задоволенні позову - відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що в оскаржуваній постанові не встановили перебування транспортних засобів безпосередньо на перехресті, що є обов`язковою умовою застосування п. 16.11 ПДР. Не зафіксовано, що дії позивача змусили інших учасників руху змінити напрямок або швидкість (відсутні ознаки вимоги «дати дорогу» згідно з п. 1.10 ПДР). Вказує, що у постанові не зазначено марку, модель та номерний знак транспортного засобу, якому нібито не надано переваги; не конкретизовано точне місце вчинення правопорушення на вул. Болехівській, наявність дорожніх знаків чи розмітки; відсутні дані про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис. Зазначає, що наданий відповідачем відеозапис є переривчастим, так як відсутня 12-та секунда, позбавлений звукового супроводу, а відмітка часу на відео 12:22 год не відповідає часу, вказаному в постанові 12:30 год. Розгляд справи відбувся безпосередньо на дорозі без надання позивачу часу та можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме подати клопотання, скористатися правовою допомогою, надати письмові пояснення.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції наполягає на задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач був належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7199063 від 15.05.2026, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП за те, що він 15.05.2026 о 12 год. 30 хв. в м.Стрию по вул. Болехівській, керуючи транспортним засобом по другорядній дорозі не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив п.16.11 ПДР - порушення дій водія, чий транспортний засіб рухається по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг.
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 15 листопада 2001 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Стрию Львівської області.
Як вбачається із посвідчення, таке видане 13 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 . Пред`явлення цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В судовому засіданні досліджено відеозапис наданий відповідачем, та зафіксовано, що водій автомобіля Ford Focus н.з. НОМЕР_2 15.05.2026 о 12 год. 30 хв. в м.Стрию по вул. Болехівській, керуючи транспортним засобом по другорядній дорозі не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив п.16.11 ПДР.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувсь із цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що факт вчинення позивачем правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП повністю підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, наданим відповідачами. Суд відхилив доводи позивача щодо відсутності звуку на відео, ненаведення в постанові реквізитів транспортного засобу, якому не надано перевагу, а також щодо процедурних порушень розгляду справи на місці вчинення правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (ч. 1 ст. 5 КАС України,).
Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.16.11 Правил дорожнього руху, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується оглянутим колегією суддів відеозаписом, подія мала місце на перехресті з круговим рухом, перед в`їздом на яке встановлено дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу» та 4.10 «Круговий рух» з табличкою напрямку головної дороги.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивачу інкримінується порушення п. 16.11 ПДР України, а саме: ненадання переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, під час виїзду з другорядної дороги.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відеозапис підтверджує вчинення позивачем саме цього правопорушення, з огляду на таке.
З наданого відповідачем відеозапису (Відео.mp4 ), апеляційний суд встановив, що під час наближення автомобіля «Ford Focus» під керуванням позивача до перехрестя та в момент безпосереднього виїзду на нього з другорядної дороги, на головній дорозі (кільці) були відсутні транспортні засоби, яким позивач мав би дати дорогу згідно з вимогами п. 16.11 ПДР України. Патрульний автомобіль здійснював в`їзд на перехрестя практично одночасно з автомобілем позивача, рухаючись у суміжній правій смузі. Відтак, під час виїзду на перехрестя позивач не створював перешкод іншим учасникам руху.
Конфліктна ситуація, зафіксована на відеозаписі, виникла значно пізніше безпосередньо під час руху по кільцю, коли позивач, перебуваючи у лівій смузі, увімкнув правий покажчик повороту та розпочав маневр перестроювання з метою з`їзду з перехрестя праворуч. Дії водія під час зміни смуги руху, перестроювання та з`їзду з перехрестя регламентуються правилами маневрування (зокрема, розділом 10 ПДР України). Натомість оскаржувана постанова містить звинувачення виключно у порушенні правил проїзду нерівнозначних перехресть (п. 16.11 ПДР).
Адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень у межах тих підстав, які стали причиною його прийняття, і не наділений повноваженнями самостійно перекваліфіковувати дії особи на порушення інших пунктів ПДР України. Оскільки об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого п. 16.11 ПДР України, не знайшла свого підтвердження, склад інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відсутній.
Щодо доводів апелянта про розбіжність часу, відсутність 12-ї секунди та звуку на відеозаписі, колегія суддів зазначає наступне. Наданий відеозапис є безперервним, чітким та не містить ознак монтажу чи втрати часових інтервалів. Зафіксований на відеореєстраторі час має незначну розбіжність із часом у постанові, що пояснюється інтервалом між фіксацією події та складанням процесуальних документів. Відсутність аудіодоріжки не робить запис неналежним доказом. Колегія суддів визнає цей відеозапис належним і допустимим доказом, однак зауважує, що його зміст свідчить на користь позивача та прямо спростовує фабулу оскаржуваної постанови.
Доводи апелянта щодо порушення процедури розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу колегія суддів відхиляє, оскільки такий розгляд відповідає вимогам ст. 258 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію».
Матеріали справи не містять доказів заявлення позивачем клопотань про відкладення розгляду справи чи залучення захисника, які були б безпідставно відхилені інспектором. Однак, дотримання процедури розгляду справи не може нівелювати факт відсутності самої події інкримінованого правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та надав неправильну правову оцінку доказам, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо розподілу судових витрат, то оскільки позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 ), а судове рішення ухвалюється на його користь, стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2026 року у справі № 456/2977/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7199063 від 15 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Т. М. Димарчук
Повне судове рішення складено 25.08.26