УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 400/1236/25
адміністративне провадження № К/990/36994/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року (колегія у складі суддів Крусяна А.В., Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.)
у справі № 400/1236/25
за позовом ОСОБА_1
до 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України
про визнання протиправними та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивака) звернулася до суду з позовом до 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання штатної 18 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1740 від 30.04.2024 в частині встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1988 року народження в частині формулюванні: «...захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби»;
- зобов`язати 18 регіональну військово-лікарську комісію Міноборони змінити протокол засідання штатної 18 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1740 від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_2 , 1988 р.н., виклавши її в наступній редакції: «...захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини»;
- зобов`язати Міноборони (в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одноразову грошову допомогу після смерті її чоловіка військовослужбовця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно оформити документи для видачі ОСОБА_1 посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та подати оформлені документи до ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- визнати протиправним висновок комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з питань розгляду матеріалів пов`язаних з встановленням статусу «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», оформлений протоколом № 11, та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 опрацювати документи позивачки, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні і видати ОСОБА_1 посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 позов задоволено частково, а саме:
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 видати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379;
- відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2026 задовольнив частково апеляційну скаргу позивачки, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалив у відповідній частині нове рішення, яким:
- визнав протиправним та скасував рішення Міноборони, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 47/д про повернення на доопрацювання документів про призначення ОСОБА_1 , як члену сім`ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- зобов`язав Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у рівній частці відносно інших членів сім`ї, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- визнав протиправним та скасував рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленого протоколом від 15.10.2024 № 11, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби;
- в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 залишив без змін.
06.08.2026 від Міноборони до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій останнє просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 в частині задоволення позову та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 зазначеного Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
У випадку оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У той же час посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права, як умови для скасування судових рішень, можуть бути прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у такій скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами ч. 2 та 3 ст. 353 цього Кодексу.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутня вказівка на жоден із пунктів, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, як саме підстав для касаційного оскарження судового рішення у справі № 400/1236/25.
У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга Міноборони щодо оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути Міністерству оборони України касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 400/1236/25.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена
Суддя-доповідач В.М. Кравчук