УХВАЛА
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа №320/60062/25
адміністративне провадження № К/990/39783/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року
у справі № 320/60062/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС ТРЕЙДИНГ»
до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС ТРЕЙДИНГ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, що полягає у неприйнятті рішення про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС ТРЕЙДИНГ» № 604 від 22 квітня 2024 року, реєстраційний номер [номер приховано];
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС ТРЕЙДИНГ» № 604 від 22 квітня 2024 року, реєстраційний номер [номер приховано].
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали Головне управління ДПС у м. Києві подало клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтовуючи його відсутністю коштів на розрахункових рахунках.
У задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, а апеляційну скаргу ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року повернуто скаржнику.
04 травня 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали податковий орган звернувся з клопотаннями про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні зазначених клопотань відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк.
15 червня 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві втретє звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору та мотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
На виконання вимог зазначеної ухвали Головне управління ДПС у м. Києві подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на відсутність коштів та вчинення активних дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на виконання вимог ухвали суду відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою від 30 червня 2026 року, а саме не надав доказів сплати судового збору та не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що недоліки, які стали підставою для повернення попередньо поданих апеляційних скарг, зокрема несплата судового збору, при повторних зверненнях скаржником усунуті не були, а доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали виконання цього процесуального обов`язку, не надано.
Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.
За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, посилається на гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд справи, право на доступ до суду та недопустимість надмірного формалізму під час застосування процесуальних норм.
Також скаржник наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися до суду апеляційної інстанції та що первинно апеляційну скаргу було подано у межах установленого процесуальним законом строку.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Як установлено судом апеляційної інстанції, вперше Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу 06 квітня 2026 року, вдруге - 04 травня 2026 року, а втретє - 15 червня 2026 року. При цьому перші дві апеляційні скарги були повернуті скаржнику, а третю апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Сам по собі факт первинного звернення з апеляційною скаргою у межах установленого процесуальним законом строку не є безумовною підставою для поновлення строку у разі повторного звернення з апеляційною скаргою після її повернення.
Право на повторне звернення з апеляційною скаргою має реалізовуватися з дотриманням установленого процесуальним законом порядку, без невиправданих затримок та зайвих зволікань, за умови добросовісного виконання скаржником своїх процесуальних обов`язків.
При цьому обставини, пов`язані з поверненням первинно поданої апеляційної скарги, можуть бути враховані судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження лише за умови, якщо скаржник діяв добросовісно, усунув недоліки, які стали підставою для повернення скарги, та повторно звернувся до суду без невиправданого зволікання.
Водночас установлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що Головне управління ДПС у м. Києві, маючи декілька процесуальних можливостей для приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог КАС України, не забезпечило виконання свого процесуального обов`язку зі сплати судового збору.
Так, недолік щодо несплати судового збору був підставою для залишення без руху та подальшого повернення попередньо поданих апеляційних скарг, однак при третьому зверненні цей недолік також не було усунуто.
Посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування, недостатність коштів та тривалу процедуру їх виділення для сплати судового збору не свідчать про існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення.
Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів, призначених для сплати судового збору, особливості внутрішньої процедури їх виділення та погодження, а також організація роботи відповідного державного органу є обставинами, які залежать від організації діяльності такого суб`єкта та не можуть створювати йому процесуальних переваг порівняно з іншими учасниками справи.
Крім того, як установлено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог ухвали від 30 червня 2026 року скаржник подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, однак заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення не подав.
Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві не виконало вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, а наведені ним обставини не свідчили про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для належного та своєчасного виконання процесуальних обов`язків.
Посилання скаржника на гарантоване право на апеляційний перегляд справи наведених висновків не спростовує, оскільки реалізація права на апеляційне оскарження здійснюється у порядку та строки, визначені процесуальним законом, а встановлення процесуальних вимог щодо строку звернення до суду та сплати судового збору саме по собі не свідчить про неправомірне обмеження доступу до правосуддя.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника із застосованими судом апеляційної інстанції процесуальними наслідками та не спростовують встановлених цим судом обставин щодо неусунення недоліків апеляційної скарги та невиконання вимог ухвали від 30 червня 2026 року.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин подана Головним управлінням ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі № 320/60062/25 касаційна скарга є необґрунтованою. У цьому випадку правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, у свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 243, 333 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі № 320/60062/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС ТРЕЙДИНГ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В. В. Хохуляк