УХВАЛА
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа №640/20411/21
адміністративне провадження № К/990/39851/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року
у справі № 640/20411/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОРІЯ»
до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 640/20411/21, предметом спору у якій є:
- визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у м. Києві № 2580997/32960879 від 20 квітня 2021 року, № 2593828/32960879 від 23 квітня 2021 року, № 2593827/32960879 від 23 квітня 2021 року, № 2629255/32960879 від 06 травня 2021 року, № 2718968/32960879 від 01 червня 2021 року, № 2718967/32960879 від 01 червня 2021 року, № 2729486/32960879 від 03 червня 2021 року, № 2629253/32960879 від 06 травня 2021 року, № 2666849/32960879 від 19 травня 2021 року, № 2629254/32960879 від 06 травня 2021 року, № 2629252/32960879 від 06 травня 2021 року про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОРІЯ»: № 1 від 26 березня 2021 року, № 1 від 05 квітня 2021 року, № 2 від 06 квітня 2021 року, № 3 від 09 квітня 2021 року, № 4 від 09 квітня 2021 року, № 5 від 09 квітня 2021 року, № 6 від 09 квітня 2021 року, № 7 від 28 квітня 2021 року, № 1 від 05 травня 2021 року, № 2 від 06 травня 2021 року, № 3 від 07 травня 2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - без змін.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Головне управління ДПС у м. Києві, зокрема, вказує на неправильне застосування судами норм, які регулюють порядок зупинення та реєстрації податкових накладних, зазначає про ненадання позивачем достатнього обсягу первинних документів на підтвердження господарських операцій, а також посилається на дискреційні повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Аналогічні за змістом доводи наводилися скаржником і під час апеляційного перегляду справи.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує встановлений цією нормою розмір; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у визначеному законом розмірі, а також в інших випадках, прямо передбачених цією нормою.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її відповідно до частини четвертої статті 12 або частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, судові рішення у цій справі можуть бути предметом касаційного перегляду лише за умови належного обґрунтування скаржником наявності хоча б однієї з виняткових обставин, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування наявності таких виняткових обставин.
Посилання скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема норм Податкового кодексу України та нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок зупинення реєстрації та прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, саме по собі не свідчить про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так само посилання на підстави касаційного оскарження, визначені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не звільняє скаржника від необхідності обґрунтувати наявність обставин, за яких судові рішення, ухвалені у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, підлягають касаційному оскарженню.
При цьому доводи касаційної скарги щодо ненадання позивачем необхідних первинних документів та неможливості на їх підставі встановити реальність здійснених господарських операцій фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи та досліджених ними доказів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «АДОРІЯ» подало до контролюючого органу повідомлення та документи на підтвердження реальності операцій, а реєстрацію одинадцяти податкових накладних було зупинено з посиланням на відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив, зокрема, з того, що спірні рішення не містили належної мотивації підстав і причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не відповідали вимогам до акта індивідуальної дії.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують.
Водночас встановлення та переоцінка фактичних обставин конкретної справи не є тим питанням права, яке саме по собі надає судовим рішенням, ухваленим у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, характер таких, що підлягають касаційному оскарженню.
Фундаментальне значення питання права для формування єдиної правозастосовної практики передбачає наявність проблемного, принципового, раніше належним чином не вирішеного питання права, відповідь на яке матиме значення не лише для учасників конкретної справи, а й для формування уніфікованого підходу до застосування відповідної норми права невизначеним, але широким колом суб`єктів правовідносин.
Натомість касаційна скарга не містить обґрунтування того, у чому саме полягає фундаментальне значення порушених у ній питань для формування єдиної правозастосовної практики, які новітні, проблемні чи засадничі питання права потребують вирішення Верховним Судом та яким чином висновок суду касаційної інстанції у цій справі сприятиме формуванню нового, уніфікованого підходу до застосування відповідних норм права.
Не наведено скаржником й обставин, які б свідчили про те, що він позбавлений можливості спростувати встановлені оскарженими судовими рішеннями обставини при розгляді іншої справи.
Так само касаційна скарга не містить обґрунтування наявності значного суспільного інтересу до цієї справи або її виняткового значення для Головного управління ДПС у м. Києві.
Винятковість значення справи для учасника справи може оцінюватися лише з урахуванням конкретних обставин та наслідків судового рішення для такого учасника. Відтак особа, яка подає касаційну скаргу, повинна навести обставини, які виокремлюють конкретну справу із загального масиву справ відповідної категорії та свідчать про її особливе значення для скаржника.
Незгода суб`єкта владних повноважень із висновками судів щодо правомірності прийнятих ним індивідуальних актів та необхідність виконання судового рішення, ухваленого не на його користь, самі по собі не надають справі виняткового характеру у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, оцінивши зміст касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування наявності у цій справі обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 640/20411/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОРІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк