П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 557/861/25
Провадження № 22-ц/4815/1301/26
Головуючий у Гощанському районному суді
Рівненської області: суддя Пацко Д.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
08 квітня 2026 року у селищі Гоща
Рівненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електронним договором позики №77636778 від 14 листопада 2021 року у розмірі 54 536,40 гривень, з яких: 18 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 536,40 - за відсотками.
Мотивуючи свої вимоги, покликалось на те, що внаслідок порушень ОСОБА_1 зобов`язань за укладеною із Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі - ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") вказаною угодою в неї утворилась спірна заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за договором позики № 77636778 в розмірі 54 536,40 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" сплачений судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де вказувалося про його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності встановлених судом обставин, невідповідності висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Узагальнені доводи відповідача зводяться то того, що кредитний договір не був укладений в розумінні законодавства щодо оформлення електронних правочинів зі споживчого кредитування, фактично кредиту вона не отримувала, а позивач не набув відповідного права грошової вимоги до неї. Крім того, нарахування відсотків було здійснено після закінчення строку кредитування.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ФК "ЄАПБ" про стягнення заборгованості.
Правом надання відзиву позивач не скористався, хоча про це роз`яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2026 року, яку отримано ним наступного дня.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Норма частини третьої ст. 5 Закону № 675-VIII вказує, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України унормовує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77636778, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) PtJ0k3g1dg, за яким позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язувався повернути суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2.1-2.3 договору сторони погодили: сума позики - 18 000 гривень, строком на 30 днів, надання позики - 14 листопада 2021 року, дата повернення позики (останній день) - 14 грудня 2021 року, базова процентна ставка - 1,99%, знижена - 0,6965 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 % в день; пеня за день - 2,70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906,08 %; орієнтовна загальна вартість позики - 21 761,10 гривень.
14 червня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передавало (відступало) ТОВ ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ ФК "ЄАПБ" приймало належні ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників, який формувався згідно з додатком № 1 та був невід`ємною частиною договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ТОВ ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77636778 на загальну суму 54 536,40 гривень.
Також між сторонами договору факторингу було укладено додаткову угоду № 2 від 28 липня 2021 року, додаткову угоду № 12 від 27 жовтня 2023 року, було здійснено продаж права вимоги згідно з реєстром боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року, про що було складено відповідні акти прийому-передачі реєстру боржників, а в матеріалах справи наявна платіжна інструкція про сплату клієнтом на користь фактора грошових коштів за продаж прав вимог за відповідним реєстром боржників.
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 77636778 від 14 листопада 2021 року за період з 27 жовтня 2023 року по 31 березня 2025 року, станом на 31 березня 2025 року складала - 54 536,40 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 18 000 гривень, сума заборгованості за відсотками - 36 536,40 гривень.
Отже, із дослідженої угоди щодо надання грошових коштів позичальникові видно, що за своїм змістом вона повністю відповідає визначенню кредитного договору, наведеному у ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, які містять відомості про укладення договору в електронній формі та його підписання відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 ЦК України, ст.ст. 3, 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що персональні дані відповідача (паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер оператора стільникового зв`язку, реквізити банківської платіжної картки) були використані сторонніми особами без її волі для вчинення правочину матеріали справи не містять.
Тим більше, в ході розгляду справи відповідачем не було спростовано належність їй емітованого відповідним банком платіжного інструмента, який вказано при укладенні кредитного договору, а також факту зарахування обумовленої між сторонами суми кредитних коштів.
Отже, презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов`язання не спростовано, а спонукань вважати вказану угоду безгрошовою немає.
Крім того, наявні в матеріалах справи договір факторингу із додатковими угодами до нього, акт прийому передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, платіжна інструкція про сплату за договором факторингу обумовлених грошових сум підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і сумнівів щодо цього письмові докази не викликають.
Між тим, як правильно на це покликається ОСОБА_1 , нарахована заборгованість за процентами була здійснена первинним кредитором поза обумовленим строком кредитування.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Як зазначалося, відповідно до п. 2.1-2.3 договору сторони обумовили: сума позики - 18 000 гривень, строком на 30 днів, надання позики - 14 листопада 2021 року, дата повернення позики (останній день) - 14 грудня 2021 року, базова процентна ставка - 1,99%, знижена - 0,6965 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 % в день; пеня за день - 2,70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906,08 %; орієнтовна загальна вартість позики - 21 761,10 гривень.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, які були додатками до вказаних вище договорів, було доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, а саме - тіло кредиту 18 000 гривень, строк - 30 днів, нараховані упродовж цього строку відсотки - 3 761,10 гривень.
Суд виходить з того, що строк користування кредитом тривалістю 30 календарних днів та відповідна таблиця обчислення загальної вартості кредиту є основоположними умовами кредитного договору, які безпосередньо визначають період існування кредитних правовідносин.
Тому посилання на окремі положення договору не можуть тлумачитися відокремлено від зазначених умов та призводити до фактичної зміни погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто саме такий строк кредитування є визначальним критерієм для встановлення меж реалізації прав кредитодавця та обсягу обов`язків позичальника, у зв`язку з чим інші положення договору підлягають застосуванню лише у системному взаємозв`язку з ним, а не всупереч йому.
Так, одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами договору позики умовах, в тому числі додатком №1 до нього, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Тобто обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися за однією відсотковою ставкою та в межах одного строку. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов`язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.
Тому позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника 21 761,10 гривень заборгованості, позаяк тіло кредиту становить 18 000 гривень, нараховані проценти за фактично узгодженим строком кредитування складають 3 761,10 гривень.
Решта доводів заявника, які зводяться до необхідності повної відмови в позові, відхиляються з огляду на встановлені обставини та застосовані норми матеріального права.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2026 року.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 21 761 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривню 10 копійок заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук