Справа № 175/5312/21
Провадження № 2/175/1525/21
У Х В А Л А
25 серпня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву представника відповідача про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до садового товариства «Славутич» про звільнення самоправно зайнятої приватизованої земельної ділянки №84 та садового будинку, повернення їх власнику,-
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться вищевказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до садового товариства «Славутич» про звільнення самоправно зайнятої приватизованої земельної ділянки №84 та садового будинку, повернення їх власнику.
08 липня 2026 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що є рішення суду у справі №175/2102/25, яке набрало законної сили між тими самим сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
13 серпня 2026 року позивачем були подані заперечення на клопотання про закриття провадження в яких він зазначив, що позовні вимоги у справі №175/2102/25 та в даній справі не є подібними, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження.
Суд перевіривши заяву, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Встановлено, що 06 квітня 2026 року у справі №175/2102/25 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог Садівничого товариства «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області, третя особа: державний реєстратор відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, та повернення його власнику - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 07 травня 2026 року.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Визначаючи підстави позову як елементи його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
- підставою позову в справі № 175/2102/25 було те, що ОСОБА_1 на громадських засадах з січня 1988 року очолював ініціативну групу шодо створення садівничого товариства для 100 осіб-працівників обласного апарату і прокуратур, розташованих у м. Дніпропетровську. Земельна площа 5 га передана райдержадміністрацією обласній прокуратурі для організації колективного садівництва. Співпрацівники обрали його первісним головою правління, виконував обов`язки впродовж 17 років. За власної ініціативою та під керівництвом ОСОБА_1 здійснено документальне оформлення створеного садівничого товариства «Славутич» в якості юридичної особи, при прокуратурі Дніпропетровської області. В садівничому товаристві позивачу належить приватизована земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0575 га. Після смерті дружини у 1996 році, усі роботи на ділянці АДРЕСА_1 та у будинку ОСОБА_1 зупинив, виявив бажання їх поновити лише у 2017 році, що йому не вдалося. Керівні особи садівничого товариство «Славутич» самоправно зайняли земельну ділянку і незавершений будівництвом будинок, бо вважали, що нерухомість належить усім членам товариства, саме це і стало підставою для звернення з цього приводу до судових інстанцій;
- підставою позову у справі, що розглядається, є те, що ОСОБА_1 , перебував у - трудових відносинах з прокуратурою Дніпропетровської області. На загальних зборах працівників обласної і районних прокуратур, розташованих у місті Дніпропетровську, розглянуто питання щодо створення садівничого товариства, затвердження списку членів у кількості 100 осіб та обрання керівні органи управління. Позивач був одноголосно обраний головою правління садівничого товариства. Упродовж 17 років на громадських засадах здійснював безоплатно та без відриву від основної роботи в апараті обласної прокуратури обов`язки керівника товариства, зокрема організаційне оформлення та матеріально технічне забезпечення товариства, а саме розбудову внутрішніх доріг, водопостачання, електрифікація, огорожа території, місце відпочинку на березі Дніпра, проведення приватизації земельних ділянок і т.д. У 1988 році працівники прокуратури отримали земельні ділянки у користування. Усього було передано 45 ділянок, та 39 залишилось вільними. На праві власності позивачу належить земельна ділянка № НОМЕР_1 з цільовим призначенням для садівництва і незавершений будівництвом одноповерховий будинок, однак без дозволу керівниками товариства земельна ділянка і садовий будинок були передані для проживання сторожу ОСОБА_2 . З приводу самовільного заняття земельної ділянки позивач звертався до суду та Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у цивільній справі № 175/3029/17 розглянув позов власника ділянки № НОМЕР_1 про усунення перешкоди у користуванні землею і садовим будинком. Рішенням суду від 21 січня 2019 року суд відмовив у задоволенні вимоги усунути перешкоду у користуванні нерухомим майно. Садівниче товариство продовжує самовільно займали нерухомість позивача для забезпечення діяльності садівничого товариства, вважаючи земельну ділянку землею загального користування усіх членів товариства.
Предметом позову у справі №175/2102/25 було вимога позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про усунення перешкоди у користуванні землею, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки АДРЕСА_1 та дачного будинку, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, та повернення нерухомого майна законному власнику - ОСОБА_1 .
Предметом позову у справі, що розглядається є вимога позивача про зобов`язання СТ «Славутич» звільнити та повернути власнику земельну ділянку № НОМЕР_1 та незавершений будівництвом одноповерховий будинок.
Варто зазначити, що не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
З наведеного вбачається, що спір виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в позовах є тотожними, підстави та предмет позовів є ідентичними, аналогічні вимоги ОСОБА_1 вже розглянуті судом у справі №175/2102/25 та їм надана відповідна правова оцінка у прийнятому судом рішенні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 (провадження № 61-1713св20) зазначено, що «вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження по цивільній справі в зв`язку з наявністю рішення суду у справі №175/2102/25, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Керуючись ст. 133, 255, 256 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до садового товариства «Славутич» про звільнення самоправно зайнятої приватизованої земельної ділянки №84 та садового будинку, повернення їх власнику - закрити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.