Справа № 229/8996/24
Провадження № 2/211/3267/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 серпня 2026 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 23.05.2012 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R52110257725В, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 254 610,00 грн, зі строком повернення кредитних коштів до 23.05.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів та у відповідності до Договору застави №R52110257725В від 23.05.2012 року було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: Автомобіль марки Nissan, модель - XTRAIL 2.0, р.н. НОМЕР_1 . 22.06.2015 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №220615нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до відповідача. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11.01.2018 року позов було задоволено. Однак станом на даний час рішення суду боржником не виконано. 29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до відповідача за кредитним договором. 14.03.2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави до Договору факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019 за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право вимоги до відповідача на предмет застави. Оскільки рішення суду не виконане позивач звертається до суду з вимогами сплати загальної суми витрат які поніс позивач у розмірі 167 359,25 грн., з яких: 42 961,00 грн. - 3% річних; 124 398,25 грн. - індекс інфляції.
Ухвалою суду від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.
08.06.2026 та 13.07.2026 відповідач скерував до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що три роки на звернення до суду для позивача вже спливли, тому необхідно відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, 23.05.2012 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R52110257725В, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 254 610,00 грн., зі строком повернення кредитних коштів до 23.05.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів та у відповідності до Договору застави №R52110257725В від 23.05.2012 року було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: Автомобіль марки Nissan, модель - XTRAIL 2.0, р.н. НОМЕР_1 .
22.06.2015 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до відповідача.
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11.01.2018 року позов було задоволено. Однак станом на даний час рішення суду боржником не виконано.
29.01.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
14.03.2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави до Договору факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019, за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право вимоги до відповідача на предмет застави.
Таким чином, на даний час усі права кредитора та заставодавця за кредитним договором належать ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином тривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем за ст. 625 ЦПК України а період з 11.01.2018 по 23.02.2022 становить 167 359,25 грн., з яких: 42 961,00 грн. - 3% річних; 124 398,25 грн. - індекс інфляції.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов`язання, тому у позивача виникло право як у нового кредитора у зобов`язанні звернутися з таким позов до суду.
Суд звертає увагу на те, що мораторій, встановлений п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не застосовується до даних правовідносин, оскільки його дія розпочинається з 24.02.2022 та триває протягом періоду дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, а заборгованість на підтсаві ст. 625 ЦК України розрахована позивачем по 23.02.2022 включно.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Разом із цим, 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.
Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.
Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22), від 25 вересня 2024 року в справі №206/2984/23 (провадження № 61-7249св24), які є релевантними до цієї справи.
У цій справі рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року в справі №229/3907/17 боржником - відповідачем у справі не виконане, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому в позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Однак, з урахуванням заявленої ОСОБА_1 позовної давності стягнення сум за статтею 625 ЦК України підлягає обмеженню строком давності, який підлягає обрахуванню з урахуванням Закону №540-ІХ.
Отже, на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом №540-ІХ позовної давності.
Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625ЦК України,які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому позивач, звернувшись до суду в грудні 2024 року, в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 11 січня 2018 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року в справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).
Відповідно до частини ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд відхиляє заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки її перебіг був зупинений згідно з вимогами законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, які розраховувались за період з 11.01.2018 року по 23.02.2022 року в розмірі 167359,25 гривень, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а також відповідають нормам чинного законодавства та правовій позиції Верховного Суду, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9084,00 грн. підтверджуються: Договором про надання правничої допомоги №06/06 від 06.06.2023, актом приймання-передачі наданих послуг №40 від 17.12.2024, рахунком фактурою №40 від 17.12.2024.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, але при цьому не були дотримані критерії розумності їх вартості, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов`язання зі сплати стягнутої за судовим рішеням заборгованості за кредитним договором, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Прайм Альянс» (ЄДРПОУ 41677971, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.77) суму заборгованості у розмірі 167 359 (сто шістдесят сім тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Прайм Альянс» (ЄДРПОУ 41677971, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.77) витрати на правову допомогу 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Прайм Альянс» (ЄДРПОУ 41677971, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.77) судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.08.2026.
Суддя Костенко Є. К