Справа № 350/810/26
Номер провадження 2/350/750/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
18 серпня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд -
установив:
Стислий виклад позицій сторін
У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття. Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у 2014 році познайомилася з ОСОБА_2 , після чого вони почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За твердженням позивачки, під час їхнього спільного проживання народилися дві дочки, які проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Позивачка вказує, що відповідач певний час надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, однак у подальшому припинив це робити, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом.
У судове засідання позивачка не прибула.
Представник позивачки - адвокат Бурак Б.В. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у його відсутності з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її матір`ю зазначена ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_5 .
З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її матір`ю зазначена ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_5 .
Водночас позов про стягнення аліментів пред`явлено до ОСОБА_2 .
Як зазначає сама позивачка у позовній заяві, у 2014 році вона познайомилася з ОСОБА_2 , після чого вони почали проживати разом без реєстрації шлюбу. Позивачка стверджує, що під час такого спільного проживання у них народилися зазначені діти, однак шлюб між сторонами зареєстрований не був.
Разом з тим належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. Батьком обох дітей у відповідних актових записах про народження зазначена інша особа - ОСОБА_5 . Доказів внесення змін до актових записів про народження дітей у частині відомостей про їхнього батька, рішення суду про визнання ОСОБА_2 батьком дітей, заяви про визнання ним батьківства чи інших передбачених законом доказів походження дітей від відповідача суду не надано.
Саме лише твердження позивачки про те, що діти народилися під час її спільного проживання з ОСОБА_2 , за встановлених обставин не є достатнім доказом його батьківства та не дає суду правових підстав покласти на нього передбачений статтею 180 СК України обов`язок щодо утримання цих дітей.
При цьому позивачкою не заявлено вимоги про визнання ОСОБА_2 батьком дітей та внесення відповідних змін до актових записів про їх народження. Предметом цього судового розгляду є виключно вимога про стягнення з відповідача аліментів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачкою вимог та не вправі самостійно вирішувати питання про батьківство відповідача, яке не є предметом заявленого позову.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які давали б суду можливість дійти однозначного висновку про наявність у ОСОБА_2 статусу батька зазначених дітей та, відповідно, передбаченого законом обов`язку сплачувати аліменти на їх утримання.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, що передбачено статтею 6 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом цієї норми саме наявність правового статусу матері або батька конкретної дитини є юридичною підставою для виникнення передбаченого сімейним законодавством обов`язку щодо її утримання.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини - аліменти - присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд враховує, що відповідно до статті 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладається саме на її батьків.
Як встановлено судом, у свідоцтвах про народження обох дітей батьком зазначено ОСОБА_5 , тоді як відповідачем у цій справі є ОСОБА_2 . Доказів внесення змін до актових записів про народження дітей, визнання відповідачем батьківства, встановлення його батьківства у судовому порядку чи інших передбачених законом підстав, які б свідчили про виникнення у ОСОБА_2 обов`язку утримувати цих дітей, матеріали справи не містять.
Відсутність заперечень відповідача проти позову також не звільняє позивачку від передбаченого процесуальним законом обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, і не може розцінюватися судом як достатня підстава для встановлення факту батьківства, який не є предметом заявленого позову.
Для покладення на конкретну особу обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини суд повинен встановити наявність юридично визначеного батьківства такої особи щодо дитини. Саме біологічне походження дитини, на яке посилається позивачка, без належного встановлення батьківства у передбаченому законом порядку не є достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів.
Таким чином, позивачкою не доведено однієї з визначальних для вирішення цього спору обставин - наявності у відповідача передбаченого законом обов`язку утримувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та надавши їм оцінку відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь держави немає. Позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору у випадках і порядку, визначених законом, а тому судові витрати у вигляді судового збору з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.08.2026.
Суддя: