ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9875/26 Справа № 175/11192/26 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про встановлення факту, що має юридичне значення,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Розумовський Олександр Сергійович,
на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
16.07.2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про встановлення факту, що має юридичне значення, про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявниці просили встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві спільної часткової вартості квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, Донецька міська рада, Комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Донецька про встановлення факту, що має юридичне значення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
23.07.2026 рокувід ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Розумовський Олександр Сергійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року та направлення справи для продовження розгляду.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково застосував практику Верховного Суду по застосування ст.392 ЦК України. Правовстановлюючі документу на квартиру знаходяться у позивачів. Вони бажають лише встановити факт реєстрації права власності відповідним бюро технічної інвентаризації. С посиланням на численну судову практику наголошує, що не має спору про право.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.69-75).
Від представника заявниць надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його довірительниць (а.с.76).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Мотивуючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі суд першої інстанції навів правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №201/9106/24 провадження №61-14272св24 та дійшов до висновку, що чинним законодавством передбачено інший судовий порядок захисту порушеного права заявників, а саме шляхом зверненням до суду з позовом про визнання права власності, підстав для розгляду справи в порядку окремого провадження суддя не вбачає, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Верховний Суд розглядав касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року, якою було відмовлено у відкритті провадження по заяві в порядку окремого провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, якою ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року залишено без змін.
У цій справі Маріупольська міська рада Донецької області втратила документу на нежитлову будівлю, загальною площею 3007,05 кв. м та просила визнати за нею право власності на цю будівлю в порядку окремого провадження.
У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року, справа № 201/9106/24, провадження № 61-14272св24, зазначено, що результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.
У справі, що переглядається заявники не втратили правовстановлювальні документи на свою квартиру та не просили визнати за ними право власності відповідно до статті 392 ЦК України. А тому наведена судом першої інстанції у оскаржуємій ухвалі практика Верховного Суду не є ревалентною до цієї справи, а тому не підлягає застосуванню.
Разом з тим слід зазначити, що в наступний час Верховним Судом в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийнято до розгляду справу № 755/5387/24 за заявою ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту про визнання права власності на квартиру, заінтересована особа - державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошина Жанна Дмитрівна.
Справу № 755/5387/24 призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Тобто рішення по цій справі буде ревалентним до справи, що переглядається.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що дана справа не повинна розглядатись в окремому провадженні, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуєма ухвала, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Розумовський Олександр Сергійович задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 25.08.2026 року.
Судді: