ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7136/26 Справа № 185/3454/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
31.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві 245 000, 00 грн.
Свої позовни вимоги обгрунтовує тим, що згідно довідки МСЕК від 06.02.2007 року позивачу первинно визначено 90 % втрати працездатності та першу групу інвалідності.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 90 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
04.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович надійшла апеляційна скарга, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено наслідків та обсягу спричинених позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача, а отже, оскаржуване судове рішення слід змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди за сплином майже 18 років з моменту встановлення втрати професійної працездатності. Зі сплином часу ці чинники згладжуються, негативність наслідків морального характеру зменшується.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.57-58).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 19.09.2000 по 29.01.2007 року працював у Філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство».
29.01.2007 року позивач звільнений за станом здоров`я, яке перешкоджає продовженню роботи п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Під час роботи на підприємстві відповідача 04.10.2006 року о 14.00 год. з позивачем стався нещасний випадок.
Актом про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом № 1 форми Н-1 встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем 04.10.2006 року о 14.15 год., визначені його причини та встановлені особи що допустили порушення законодавства про охорону праці.
Причинами нещасного випадку є особиста необережність потерпілого, наявність алкогольного сп`яніння. Невиконання організаційних заходів - відсутність наряду-допуску на виконання робі на висоті, відсутність контролю при виконання робіт, виконувались роботи не за фахом. Технічні: драбина експлуатувалась з відступами від вимог ДНАОП 1.1.10-1.04.01.
Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: ОСОБА_1 вогнетривник Філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство»; ОСОБА_2 начальник цеху по ремонту устаткування.
Згідно виписки із акта огляду про результати ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ДНА-02 № 017524 від 06.02.2007 позивачу первинно-повторно встановлено 90 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. Випискою з акту огляду МСЕК до довідки МСЕ-ДНА-01 № 547615 від 06.02.2007 року позивачу встановлена 1 група інвалідності за трудовим каліцтвом.
Випискою із акта огляду МСЕК до довідки ДНА-02 № 023667 від 05.02.2008 року позивачу повторно встановлено 90 % втрати працездатності та перша група інвалідності, безстроково.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов`язків, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем на виробництві відповідача, позивач зазнав втрати професійної працездатності і йому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
З урахуванням того, що з моменту встановлення позивачу втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва минуло 18 років і позивачем не надано до суду жодних медичних документів щодо звернення до фахівців із погіршенням стану здоров`я внаслідок травми 2006 року, або звернення до медичних установ у зв`язку із станом здоров`я, проходження реабілітації тощо, які б підтверджували ті обставини якими позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо спричинення моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов висновку що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 9 000 грн. відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив через ушкодження здоров`я.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Доводи апеляційної скарги спростовуються Актом про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом № 1 форми Н-1, з якого вбачається, що причинами нещасного випадку є особиста необережність потерпілого, наявність алкогольного сп`яніння, тобто потерпілий отримав травму, яка потягла за собою втрату працездатності від власних дій, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, з моменту встановлення позивачу втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва минуло 18 років і позивачем не надано до суду жодних медичних документів щодо звернення до фахівців із погіршенням стану здоров`я внаслідок травми 2006 року, або звернення до медичних установ у зв`язку із станом здоров`я, проходження реабілітації тощо, які б підтверджували ті обставини якими позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо спричинення моральної шкоди.
Враховуючи наведене, а також конкретні обставини по справі, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 9 000 грн.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 03 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 25.08.2026 року.
Судді: