Справа № 344/18512/25
Провадження № 22-ц/4808/1281/26
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Пнівчук О.В., Бойчука І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ухвалене суддею Пастернак І.А. 27 квітня 2026 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 травня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 04 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 04.03.2025-100001638, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн.
На виконання умов договору 04 березня 2025 року позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, чим належним чином виконав свої договірні зобов`язання. Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.
За розрахунком позивача, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 31 800 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 14 700 грн - проценти за користування кредитом; 700 грн - комісія; 1 400 грн - додаткова комісія; 5 000 грн - неустойка, нарахована за кожен день невиконання або неналежного виконання окремих зобов`язань за договором.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 800 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.03.2025-100001638 від 04.03.2025 року в сумі 26 800 грн., з яких: 10 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 14 700 грн - заборгованість по процентах, 700 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, 1400 грн - заборгованість по комісії за обслуговування. Також суд вирішив компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір в розмірі 2041,52 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року не погодився. Зазначив, що це рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд безпідставно визнав правомірним стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, незважаючи на те, що відповідна умова договору є нікчемною.
Так, відповідно до договору споживчого кредиту № 04.03.2025-1638 від 04.03.2025 року, крім суми кредиту у розмірі 20 000,00 грн, позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту в сумі 400,00 грн.
Разом із тим, кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику за зазначену комісію. Фактично така плата встановлена лише за дії, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати в силу самого кредитного договору та вимог законодавства, а саме: ведення кредитної справи, облік платежів, нарахування процентів, контроль за виконанням договору тощо.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний чітко визначити перелік додаткових та супутніх послуг, їх вартість та порядок надання. Відсутність такого переліку свідчить про те, що комісія не є платою за окрему послугу, а тому відповідна умова договору суперечить вимогам закону. Правова позиція щодо незаконності встановлення комісії за обслуговування кредиту неодноразово висловлювалася Верховним Судом.
Так, у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 583/2130/22 зазначено, що якщо кредитним договором передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту без визначення конкретних послуг, які фактично надаються позичальнику, така умова суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у справі № 686/3474/17, вказавши, що обслуговування кредиту є виконанням банком власних договірних обов`язків перед позичальником і не може розглядатися як самостійна платна послуга. Встановлення плати за такі дії фактично покладає на споживача обов`язок оплачувати діяльність кредитодавця, що суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися лише ті платежі, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови, що вони є чітко визначеними, прозорими та відповідають фактично наданим споживачу послугам.
Враховуючи наведене, апелянт вважає, що умова договору про стягнення комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам статей 8 та 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 11, 18 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, встановленим статтею 3 Цивільного кодексу України, а тому є нікчемною та не підлягає застосуванню. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені обставини, не перевірив правомірність включення комісії до складу заборгованості, не застосував правові висновки Верховного Суду та безпідставно задовольнив позов у цій частині.
За таких обставин ОСОБА_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у частині стягнення з нього заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту у розмірі 700 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 1400 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
Позиція інших учасників:
ТОВ «Споживчий центр» подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Кредитний договір № 04.03.2025-100001638 містить усі обов`язкові умови, передбачені частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі інформацію про розмір кредиту, процентну ставку, порядок повернення коштів та інші істотні умови.
Відповідачем не наведено конкретного положення договору, яке б обмежувало його права як споживача фінансової послуги. Факт наявності у договорі фінансових зобов`язань не свідчить про порушення прав споживача. Тому відсутні правові підстави вважати кредитний договір нікчемним.
Щодо розрахунку заборгованості ТОВ «Споживчий центр» зазначено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам кредитного договору та підтверджує розмір невиконаних зобов`язань відповідача. Відповідач, заперечуючи проти розміру боргу, не надав власного розрахунку та доказів, які б спростовували правильність нарахувань. Заперечення відповідача щодо суми боргу без належного підтвердження не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, документи щодо руху коштів та операцій за рахунками можуть містити банківську таємницю, порядок розкриття якої визначений законом. ТОВ «Споживчий центр» як фінансова установа, яка не є банком та надає кредити без відкриття банківських рахунків, підтверджено надання кредиту належними доказами.
Умовами кредитного договору передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка має бути зазначена у договорі разом із порядком її розрахунку та загальними витратами за кредитом. ТОВ «Споживчий Центр» вважає, що вказані положення договору відповідають вимогам законодавства та мають інформаційний характер, оскільки розрахунок загальних витрат здійснюється виходячи з припущення належного виконання позичальником своїх зобов`язань відповідно до графіка платежів.
Комісія, передбачена кредитним договором, є платою за конкретні послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, зокрема інформаційною підтримкою, забезпеченням можливості здійснення платежів, консультаційним супроводом та іншими сервісами. Умовами договору прямо передбачено, що до комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно відповідно до закону. Відповідач погодився з умовами договору своїм підписом та не довів у встановленому законом порядку недійсність відповідних положень.
Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, належним чином оцінив докази та застосував правильні законодавчі норми при вирішенні цього спору. З урахуванням наведеного ТОВ «Споживчий центр» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та без змін рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ТОВ «Споживчий центр» у якій зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано належним чином положення чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг, зокрема вимоги Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», а також правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості включення до кредитних договорів умов про встановлення платежів за дії кредитодавця, які не є самостійними додатковими послугами для споживача.
Звернув увагу, що суд першої інстанції не здійснив оцінку того факту, що позивачем не доведено надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено сплату відповідної комісії, а також не визначено зміст таких послуг, їх обсяг та економічну обґрунтованість. Нараховані позивачем комісійні платежі не можуть вважатися складовою частиною законної заборгованості за кредитним договором, оскільки вони ґрунтуються на умовах договору, які суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів. Такі умови договору є нікчемними в силу закону, а тому не можуть породжувати правових наслідків для сторін та бути підставою для стягнення відповідних сум із відповідача.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи встановлено, що ціна позову в даній справі становить 31800, 00 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн *30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
В силу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Рішення суду оскаржено відповідачем лише в частині стягнення з нього заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту у розмірі 700 грн та заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 1400 грн . В іншій частині про задоволення позову (щодо стягнення основної суми кредиту (тіла) та процентів) рішення відповідачем не оскаржується, а також воно не оскаржується і позивачем в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, тому апеляційним судом переглядається рішення лише щодо стягнення комісії по кредиту.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Встановлені обставини справи:
04.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 акцептував оферту позивача ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору, відповідно до пункту 1.1 якого, дана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст.633 Цивільного кодексу України (а.с.24-30).
Відповідно до пункту 3.1. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).
Згідно пунктів 3.3. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума Кредиту, строк, на який надається Кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом, графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія. Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) підписана одноразовим ідентифікатором Е727 (а.с.24-27).
Відповідно до заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.03.2025-100001638 (кредитної лінії) та умов кредитного договору № 04.03.2025-100001638 від 04.03.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 04.03.2025; сума кредиту: 10 000 грн.; строк, на який надається кредит 189 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 08.09.2025; Процентна ставка - стандарт - 1% у день, застосовується протягом перших 5 чергових періодів, 0,5% у день, застосовується протягом наступних чергових періодів. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
У акцептованій відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору передбачена сплата комісії у разі встановлення її договором (пункти 3.1, 4.3, 6.1., 8.1.), а у пунктах 8 та 9 Заявки на укладення кредитного договору № 04.03.2025-100001638 (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.03.2025-100001638 (кредитної лінії) передбачена при наданні кредиту комісія, пов`язана з наданням кредиту - 7% від суми Кредиту та дорівнює 700 грн. 00 коп, розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 700 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу та консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті , однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Розмір цієї комісії нараховано кредитором в сумі 1400 грн. (по 700 грн у кожному з 2 чергових періодів). (а.с.24-29).
Заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором Е727 (а.с.27-30).
Відповідно до листа №1-0310 від 03.10.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків між ним та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024.
Відповідно до зазначеного договору перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 04.03.2025 15:41:44 на суму 10 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 670103929, призначення платежу: Видача за договором кредиту №04.03.2025-100001638, що не оспорюється відповідачем (а.с.20, 36-40).
Відповідно до довідки розрахунку за кредитним договором № 04.03.2025-100001638 від 04.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 31800 грн., з яких 10 000 грн. - основний борг, 14 700 грн. - проценти, 700 грн. - комісія за надання кредиту, 1 400 грн. - комісія за обслуговування кредиту , 5 000 грн. - неустойка (а.с.41).
Застосовані норми права:
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до приписів частини 1статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України , Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», та Закону України «Про електронну комерцію», Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У пункті 4 статті 1 вказаного Закону визначено, що до загальних витрати за споживчим кредитом відносяться витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
У разі відсутності інформації про вартість додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства України про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, встановивши, що позивач (банк) не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги банку про стягнення заборгованості за комісіями.
Отже, у цій справі має значення день укладення кредитного договору (04.0.2025 року), чинність положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо встановлення у кредитному договорі фінансовою установою кмісію, пов`язаноїі з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо з урахуванням висновків Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Отже, у кредитодавця були правові підстави для встановлення комісіі за надання кредиту в розмірі 700 грн, оскільки її встановлення за таку дію прямо передбачене положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і кредит позичальнику був наданий.
Слід визнати необґрунтованим нарахування комісії за обслуговування кредиту, яка встановлена кредитодавцем за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу та консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті , однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, і її розмір обчислено кредитодавцем в сумі 1400 грн. (по 700 грн у кожному з 2 чергових періодів), оскільки жодних доказів матерали справи не містять, що позивач будь-яким способом з дня укладення договору і до дня подання позову забезпечував інформаційну підтримку відповідача, тобто надавав послуги, за надання яких ця комісія передбачена.
Суд першої інстанції цих обставин не врахував, не застосував висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1400 грн, тому рішення суду підлягає зміні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права при вирішенні питання про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тому рішення суду в частині розміру заборгованості підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити в частині розміру заборгованості за кредитом рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.03.2025-100001638 від 04.03.2025 в розмірі 25 400,00 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста гривень нуль копійок), з яких: 10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту (тіло); 14700 грн - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 700 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: О.В.Пнівчук
І.В.Бойчук