ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/141/25
провадження № 22-ц/4809/1386/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гаморі Марини Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року у складі судді Мельничика Ю. С. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021 у розмірі 20 066 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 928437529 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти зі сплатою процентів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021.
В подальшому згідно додаткових угод строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021.
30.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 066 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 10 066 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021 у розмірі 20 066 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Компенсовано ТОВ «Юніт Капітал» за рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції № 7596 від 06.11.2024.
Рішення суду мотивовано тим, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином укладено електронний кредитний договір та відповідач отримала 10 000 грн кредиту, однак своїх зобов`язань щодо його повернення і сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20 066 грн.
Суд першої інстанції вважав, що право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та надалі до ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується договорами факторингу, відповідними реєстрами, актами приймання-передачі та доказами оплати.
Врахувавши відсутність доказів погашення боргу та обґрунтованість нарахованих у межах строку кредитування процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Гаморя М. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал».
Первісний договір факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року, тобто майже за три роки до укладення спірного кредитного договору 28 липня 2021 року, а тому на момент його укладення право вимоги до відповідача ще не існувало.
Крім того, позивачем не надано належних доказів оплати за договорами факторингу, актів приймання-передачі права вимоги, додаткових угод щодо індивідуалізації саме вимоги до відповідача та доказів повідомлення її про відступлення права вимоги.
Сам лише витяг з реєстру прав вимоги не підтверджує належного переходу права вимоги, оскільки майбутня вимога повинна бути конкретною та належно індивідуалізованою.
Суд першої інстанції фактично переклав на відповідача обов`язок доводити відсутність переходу права вимоги та не навів мотивів відхилення її заперечень.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги адвоката Гаморі М. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , відмовити, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 20 066 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2021 відповідач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту в розмірі 10 000 грн строком на 84 дні, зазначивши необхідні персональні дані та номер платіжної картки для перерахування коштів.
Того ж дня на номер телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор, який вона ввела та направила товариству, після чого на вказану нею картку перераховано 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням та повідомленням банку.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався додатковими угодами та остаточно визначений до 31.12.2024.
За умовами цього договору клієнт зобов`язався відступати фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, у тому числі права вимоги, які могли виникнути в майбутньому. При цьому договором передбачено, що право вимоги переходить до фактора в день підписання відповідного реєстру.
19.10.2021 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 156 право вимоги за кредитним договором відповідача на загальну суму 19 936 грн перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс».
Надалі, 30.10.2023, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, на виконання якого згідно з Реєстром прав вимоги № 1 до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 928437529 у розмірі 20 066 грн.
У подальшому 30.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, за яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 04.10.2024 становила 20 066 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 066 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів у кредит, в якій повідомила свої персональні дані, зокрема РНОКПП, паспортні дані, номер телефону та електронну пошту, адресу проживання, вказала бажану суму кредиту 10 000 грн строк кредиту 84, а також платіжний засіб на який просила перерахувати кредитні кошти НОМЕР_1 (том 1 а. с. 44).
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує що о 22:15:53 28.07.2021 позичальнику ОСОБА_1 надіслано одноразовий ідентифікатор MNV24U7E, на вказаний нею номер телефону, а о 22:16:51 год позичальник ввела ідентифікатор та відправила товариству. О 22:17:03 год 28.07.2021 року відбулося перерахування коштів позичальнику (том 1 а. с. 45).
Згідно платіжного доручення від 28.07.2021 та повідомлення АТ «Таскомбанк», як банку платника, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що зазначена нею у заявці на отримання кредиту, згідно договору № 928437529 від 28.07.2021 у сумі 10 000 грн (том 1 а. с. 62-64).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (том 1 а. с. 66-72).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, при цьому інші умови договору залишилися без змін. (том 1 а. с.77, 216).
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (том 1 а. с. 78-84, 217-223).
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. (том 1 а. с. 88, 227).
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (том 1 а. с. 89, 228).
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (том 1 а. с. 90, 229).
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
19.10.2021 відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 156 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму 19 936 грн, перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» (том 1 а. с. 91-93, 230-232).
Згідно підписаного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 156 від 19.10.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони підтвердили, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 156 від 19.10.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (том 2 а. с. 91-92).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (том 1 а. с. 94-99, 233-238).
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 928437529 від 28.07.2021 на загальну суму 20 066 грн (том 1 а. с. 103-105, 242-244).
30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 3009/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (том 1 а. с. 107-113, том 2 а. с. 1-7).
За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021 на загальну суму 20 066 грн (том 1 а. с.117-120).
Позивачем також надано копію платіжної інструкції від 30.09.2024 про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (том 2 а. с. 15).
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором виникла заборгованість станом на 04.10.2024 у розмірі 20 066 грн, що складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 10 066 грн (том 1 а. с. 124-125).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Аналізуючи надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» доведено факт укладення 28 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 928437529, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000 грн та неналежного виконання нею зобов`язань щодо їх повернення і сплати процентів.
Право вимоги за вказаним кредитним договором послідовно переходило від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги № 156 від 19 жовтня 2021 року, від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу від 30 жовтня 2023 року та Реєстру прав вимоги № 1, а надалі від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу від 30 вересня 2024 року та відповідного Реєстру боржників.
Отже, ТОВ «Юніт Капітал» доведено набуття права вимоги до ОСОБА_1 , а розмір заборгованості за кредитним договором станом на 04 жовтня 2024 року у сумі 20 066 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 066 грн - заборгованість за процентами, підтверджено належними доказами та відповідачем не спростовано.
За таких обставин наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» зазначеної заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Таліон Плюс» не могло набути право вимоги за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021, оскільки договір факторингу № 28/1118-01 укладений раніше кредитного договору, є необґрунтованими.
Суд першої інстанції правильно врахував, що договір факторингу № 28/1118-01 мав характер рамкової угоди, строк дії якої неодноразово продовжувався додатковими угодами та остаточно був визначений до 31.12.2024. Отже, на момент укладення кредитного договору з ОСОБА_1 та передачі права вимоги договір факторингу був чинним.
За його умовами конкретні права вимоги визначалися у відповідних Реєстрах прав вимоги, а право вимоги переходило до фактора в день підписання такого реєстру. 19.10.2021, тобто після укладення кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 156, відповідно до якого передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 928437529 від 28.07.2021 на суму 19 936 грн. Таким чином, на момент передачі спірне право вимоги вже існувало та було належним чином індивідуалізоване.
Такий висновок узгоджується зі статтею 1078 ЦК України та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, в якій щодо аналогічного договору факторингу № 28/1118-01 підтверджено можливість передачі вимог, які виникли після його укладення, за умови їх подальшої індивідуалізації.
Не заслуговують на увагу суду доводи про те, що надані реєстри не підтверджують переходу права вимоги та позивачем не надано окремих актів чи додаткових угод щодо відповідача, адже умовами договорів факторингу сторони погодили, що конкретні права вимоги, які передаються фактору, визначаються саме відповідними реєстрами, а тому складення окремої додаткової угоди щодо кожного боржника не вимагалося.
Не спростовують висновків суду першої інстанції посилання апелянта на відсутність доказів оплати за договорами факторингу, адже умовами договорів момент переходу права вимоги не ставився у залежність від здійснення оплати, а пов`язувався з підписанням відповідного реєстру прав вимоги.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги також не є підставою для відмови у позові, з огляду на те, що за змістом статей 516, 517 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, а неповідомлення про таку заміну не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від його виконання. У такому випадку боржник лише має право виконати зобов`язання первісному кредитору, і таке виконання буде належним.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильний розподіл обов`язку доказування слід зазначити, що позивач надав належні докази укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та послідовного переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал», чим виконав свій обов`язок доказування.
Натомість відповідно до статей 12, 81 ЦПК України відповідач зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень, а тому покладення на відповідача обов`язку довести власні заперечення не свідчить про неправильний розподіл тягаря доказування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу адвоката Гаморі Марини Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник