ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 926/995/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
Н.Л. Степанюк,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" за Вих.№926/995/26 від 26.05.2026 (вх.№01-05/1686/26 від 27.05.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 (суддя М.В.Швець; повне рішення складено 08.05.2026)
у справі № 926/995/26
за позовом: Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України")
про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 83355,01 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву
11.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 83355,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території та встановлено в межах кримінального провадження.
За доводами прокурора внаслідок вчинення невстановленими особами порубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 83355,01 грн.
Відповідач подав відзив, в якому не погодився з мотивами, наведеними у позовній заяві. Зокрема зазначив, що акт огляду від 22.05.2023 і розрахунок розміру шкоди не є належними і достовірними доказами підтвердження обставин незаконної рубки та розміру завданого екологічного збитку, оскільки складались неуповноваженими на відповідні дії працівниками правопопередника відповідача, замість здійснення відповідної фіксації й розрахунку фахівцями Держекоінспекції. Також відповідач зазначив, що висновок експерта, наявний у матеріалах справи, базується виключно на доказах, які містять непідтверджені та недостовірні первинні вихідні дані, що свідчать про недопустимість висновку експерта як доказу при розгляді спору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/995/26 задоволено позов. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" на користь Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 83355,01 грн. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір в сумі 2662,40 грн.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП "Ліси України", Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами трьох дерев.
Суд першої інстанції констатував, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Суд дійшов висновку про те, що на підставі норм лісового, земельного, цивільного законодавства ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу зобов`язане відшкодувати державі шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 83355,01 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/995/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає про неналежне представництво прокурора у цій справі. Стверджує про те, що матеріали кримінального провадження є недопустимим доказом при розгляді даного спору. Скаржник заявляє, що судом було залишено поза увагою його доводи щодо використання висновку експерта як допустимого доказу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Зокрема зазначає про належність представництва прокуратури у цій справі. Вказує про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені до господарської справи копії матеріалів кримінального провадження є допустимими.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Зокрема зазначає про належність представництва прокуратури у цій справі. Також вказує на те, що висновок експерта є належним доказом, який підтверджує розмір завданої школи.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі № 926/995/26 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Ю. Панову, Н.Л. Степанюк.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 926/995/26 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 про розгляд справи № 926/995/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 29.05.2026 доставлено до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про порядок розгляду справи № 926/995/26.
На час ухвалення постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/995/26.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів та поданої позовної заяви, Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України".
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.03.2026 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023 здійснюють прокурори: Іванова А.В., Білоус А.В. та Тіміш П.В.
Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури Димчук І.І. являється процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023.
Зокрема матеріали справи містять копію постанови Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023262020001829, підписану начальником Глибоцького відділу окружної прокуратури(процесуальний керівник) Димчуком І.І.
Також 12.01.2026 постановою процесуального керівника - начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури Димчуком І.І. визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні Сучевенську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до копії акта від 22.05.2023 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складеного лісничим Буденецького лісництва та протоколу огляду місця події від 22.05.2023 складеного слідчим відділення № 3 (смт. Глибока) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області у кварталі 37 виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" Подільського лісового офісу ДП "Ліси України" виявлено незаконну порубку лісу.
В матеріалах справи наявний розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою у Буденецькому лісництві Філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", згідно якого розмір шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев на вищезазначеній території становить 83355,54 грн.
Постановою слідчого відділення № 3 (смт. Глибока) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області від 23.04.2024 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області. Зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, який розмір екологічної шкоди (збитку) заподіяно внаслідок самовільної рубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України".
29.04.2024 складено висновок експерта № СЕ-19/126-24/4874-ФХЕД за результатами інженерно-екологічної експертизи, проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023, згідно з яким розмір екологічної шкоди (збитку) внаслідок самовільної рубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 83355,01 грн.
Також у висновку експертизи зазначено, що судовий експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Згідно із інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2026 № 02/96-26 встановлено, що відповідно квартал 37 на підставі витягу Поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями та розподіл площі по Буденецькому лісництву філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" з відповідним таксаційним виділом 15 відносяться до Сучевенської сільської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до наказу Державного підприємства лісових ресурсів від 28.10.2022 № 910 припинено Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" шляхом реорганізації, та визначено ДП "Ліси України" правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство".
16.12.2022 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 110 затверджено положення про філію "Чернівецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
18.10.2024 відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1842 припинено філію "Чернівецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття.
Відповідно до зазначеного наказу правонаступником отриманих від філії "Чернівецьке лісове господарство" документів та бази даних являється ДП "Ліси України".
Згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1693 від 20.10.2025 затверджено Положення про філію "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який прийнято з урахуванням статуту ДП "Ліси України" № 206 від 24.06.2025, наказу ДП "Ліси України" № 267 від 26.09.2025 "Про перетворення державного спеціалізовного господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі та утворення комісії з перетворнення підприємства".
Відповідно до пункту 1.1 Положення Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
За положеннями пункту 2.2.2 Положення предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Аналогічне положення міститься у пункті 3.2.2 Статуту ДП "Ліси України".
Згідно із пунктом 3.1 Положення, філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України", який не має статусу юридичної особи.
Філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП "Ліси України" функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності ДСГП "Ліси України".
Відповідно до пункту 3.2 Положення філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" вносяться до реєстраційної справи ДСГП "Ліси України" та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із пунктом 3.3 Положення філія "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" має окремий баланс. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" включаються до балансу ДСГП "Ліси України" і відповідних форм фінансової звітності ДСГП "Ліси України".
21.01.2026 Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, направлено до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області запит № 52-115ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
26.01.2026 Сучевенська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області листом № 82 повідомила, що про наявність кримінального провадження стало відомо із запиту, сільська рада з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась та не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом, а також надала реквізити рахунку, на який необхідно стягувати шкоду.
25.02.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до Сучевенської сільської ради з листом, в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
03.03.2026 Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" направлено до ДЕІ Карпатського округу лист № 52-355ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та повноваження інспекції на звернення з позовом.
05.03.2026 ДЕІ Карпатського округу листом № 01-03/1011 надала прокуратурі відповідь про те, що інспекція з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась, інформація щодо відшкодування шкоди інспекції не відома, а також інспекція не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом.
06.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до ДЕІ Карпатського округу з листом, в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення прокурора у цій справі з позовом до суду про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 83355,01 грн
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Згідно з частинами першою - третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором.
Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу прокурор має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Системний аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.
В розумінні положень статей 53, 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор в кожному конкретному випадку при зверненні до суду з позовом повинен:
- довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, зазначити, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, необхідність їх захисту, навести та обґрунтувати підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді,
- визначити орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах, навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду,
- надати належні та допустимі докази здійснення прокурором повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У цій справі судом встановлено, що 21.01.2026 Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, направлено до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області запит № 52-115ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у відповідь на який сільська рада повідомила, що не зверталась до суду з позовною заявою про стягнення шкоди, не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом, а також надала реквізити рахунку, на який необхідно стягувати шкоду.
25.02.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до Сучевенської сільської ради з листом в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
03.03.2026 Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" направлено до ДЕІ Карпатського округу лист № 52-355ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та повноваження інспекції на звернення з позовом, на який отримано відповідь про те, що інспекція з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась, інформація щодо відшкодування шкоди їй не відома, також інспекція не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом.
06.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до ДЕІ Карпатського округу з листом, в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що Чернівецькою окружною прокуратурою дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу, і необхідність їх захисту.
Щодо суті спору
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до частини 1 статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
За приписами частини 1, 3 статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
У цій справі судом встановлено, що Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України".
Відповідно до наявної у справі копії акта від 22.05.2023 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного лісничим Буденецького лісництва та копії протоколу огляду місця події від 22.05.2023, складеного слідчим відділення № 3 (смт.Глибока) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області у кварталі 37 виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" Подільського лісового офісу ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку дерев породи «Дуб» діаметрами 60, 64, 69 см у кількості 3 штуки, внаслідок чого навколишньому природному середовищу було заподіяно шкоду, розмір якої відповідно до наявного у справі розрахунку та копії висновку експерта від 29.04.2024 №СЕ-19/126-24/4874-ФХЕД за результатами інженерно-екологічної експертизи становить 83355,01 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що ДП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство", яке було припинено відповідно до наказу Державного підприємства лісових ресурсів від 28.10.2022 №910.
Також матеріалами справи підтверджується, що ДП "Ліси України" є правонаступником отриманих від філії "Чернівецьке лісове господарство" документів та бази даних, яке було припинено відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 № 1842.
Згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1693 від 20.10.2025 затверджено Положення про філію "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відповідно до пункту 1.1 Положення Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відповідач у цій справі набув, зокрема зобов`язання після припинення філії "Чернівецьке лісове господарство".
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків Філії "Чернівецьке лісове господарство" є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України", про що правильно зазначив у рішенні місцевий господарський суд.
Отже, за встановленими в ході розгляду цієї справи обставинами ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" є постійним лісокористувачем на земельній ділянці, де було виявлено незаконну рубку дерев.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Статтею 64 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно із частиною 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачено, що завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є, зокрема запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Також за положеннями пункту 2.2.2 Положення філії "Подільський лісовий офіс" предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Аналогічне положення міститься у пункті 3.2.2 Статуту ДП "Ліси України".
Таким чином, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" є постійним лісокористувачем і відповідно до статуту здійснює свою діяльність на земельних ділянках лісогосподарського призначення та зобов`язується забезпечувати охорону лісів зокрема від незаконних рубок.
Відповідно до частини 1 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України унормовано, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
За положеннями частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно із частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної рубки дерев. Подібні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №907/278/25 та у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 року у справі №918/612/25.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Щодо доводів апелянта про те, що матеріали кримінального провадження є недопустимим доказом при розгляді даного спору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Вище зазначено, що згідно з постановою Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023262020001829 за підписом начальника Глибоцького відділу окружної прокуратури до позовної заяви прокурора у справі № 926/995/26 долучено копії документів досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні, якими підтверджується факт незаконної рубки дерев породи «Дуб» у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України".
Отже вказані документи є письмовими доказами у справі відповідно до ст.73 ГПК України, яким господарський суд надав відповідну правову оцінку.
Стосовно аргументів апеляційної скарги про неналежність висновку експерта як доказу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Вимоги до висновку експерта унормовано статтею 98 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до частини 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За положеннями частини 6, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
За встановленими у цій справі обставинами 29.04.2024 складено висновок експерта №СЕ-19/126-24/4874-ФХЕД за результатами інженерно-екологічної експертизи, проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12023262020001829 від 23.05.2023, згідно з яким розмір екологічної шкоди (збитку) внаслідок самовільної рубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва Філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 83355,01 грн.
Також у вказаному висновку зазначено, що судовий експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Отже, вказаний висновок відповідає вимогам процесуального закону, відтак є належним доказом у справі.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Подібні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №907/278/25.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального закону України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.
При ухваленні судового рішення суд оцінює подані учасникам докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень у їх сукупності відповідно до положень ст. 86 ГПК України.
У цій справі судом встановлено, що постановою начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 Сучевенську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12023262020001829 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев породи "Дуб" у кварталі 37, виділ 15 Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України".
Згідно із інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2026 № 02/96-26 квартал 37 на підставі витягу Поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями та розподіл площі по Буденецькому лісництву філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" з відповідним таксаційним виділом 15 відноситься до Сучевенської сільської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Дослідженими в ході розгляду даної справи доказами у їх сукупності підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме: протиправна бездіяльність; шкода, заподіяна порушенням вимог природоохоронного законодавства на території Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", розмір якої складає 83355,01 грн, що підтверджується відповідним висновком експерта, причинний зв`язок між протиправною бездіяльністю і заподіяною шкодою та вина.
Отже, враховуючи вищеописані норми, правові позиції Верховного Суду, встановлені у цій справі обставини та наведені вище мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права та з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 83355,01 грн.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/995/26.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" за Вих. № 926/995/26 від 26.05.2026 (вх.№01-05/1686/26 від 27.05.2026) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/995/26 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя Н.Л. Степанюк