ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" серпня 2026 р. Справа№ 910/6961/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з`явився
від відповідача: Чернюшок М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025, повний текст якого складено та підписано 08.12.2025.
у справі №910/6961/25 (суддя Мандриченко О. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 01.05.2025 № 192-р в частині визначення обґрунтованості розміру накладених штрафних санкцій.
10.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" подало до господарського суду заяву, в якій просило розглянути та задовольнити позовні вимоги в наступній редакції: визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 01.05.2025 №192-р, яким було залишено без змін рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 №63-р/тк у справі 86/60/88-рп/к.21 в частині визначення обґрунтованості розміру накладених штрафних санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи 34313966).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на такі доводи:
- оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України від 01.05.2025 №192-р у частині перевірки обґрунтованості накладення штрафних санкцій є формальним, оскільки відповідач обмежився лише перевіркою того факту, що розміри накладених штрафів не перевищують максимального рівня, передбаченого законом, та не здійснив перевірки їх відповідності засадам пропорційності, недискримінаційності та розумності;
- рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 №63-р/тк містить необґрунтовану та суперечливу інформацію щодо розмірів визначених штрафів на різних сторінках;
- дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України щодо визначення розміру штрафу мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність і заборона свавілля;
- в оскаржуваному рішенні Комітету відсутні будь-які обґрунтування та розрахунки щодо визначення конкретного розміру штрафних санкцій за кожне окреме порушення (по процедурах закупівлі), зокрема у випадках, коли торги не відбулися або коли переможцями ставали інші учасники;
- допущені відповідачем дефекти щодо відсутності обґрунтування розміру штрафу свідчать про невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Свій позов позивач обґрунтовує посиланнями на: Конституцію України: статті 19 та 124, Закон України «Про захист економічної конкуренції»: статті 6, 48, 50, 51, 52, 57, 59, 60, Рекомендаційні роз`яснення Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 16-рр.
Короткий зміст заперечень Відповідача
04.06.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлені вимоги, вважає їх повністю безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач наводить такі доводи:
- обґрунтованість накладеного на позивача штрафу, його розмір та повноваження комітету щодо визначення такого штрафу вже були предметом розгляду в іншій судовій справі № 910/4398/23 між тими ж сторонами, що виключає правомірність повторного розгляду цієї ж підстави;
- позовна заява не містить посилань на мотивувальну частину оскаржуваного рішення та не визначає конкретної передбаченої законом підстави для його скасування;
- відсутність в оскаржуваному рішенні детального розрахунку та обґрунтування визначеного розміру штрафу не є дефектом рішення в розумінні закону, оскільки чинне законодавство не містить норми, яка б зобов`язувала відповідача зазначати таке обґрунтування;
- визначення точного розміру штрафу за порушення конкурентного законодавства належить до виключних дискреційних повноважень відповідача, які він реалізує з певною свободою розсуду, а тому суд не вправі підміняти рішення державного органу своїм рішенням;
- застосований до позивача розмір штрафу є правомірним, оскільки він не перевищує визначеного законодавством граничного розміру - десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік.
Свою правову позицію відповідач обґрунтовує нормами ГПК України, Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», а також Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6961/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 01.05.2025 № 192-р відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у межах наданих йому дискреційних повноважень з правильним застосуванням норм матеріального права, повним з`ясуванням і доведенням обставин, які мають значення для справи, а розмір накладеного штрафу є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з такого:
- визначення точного розміру штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції належить до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України, які реалізуються ними з певною свободою розсуду, а суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень;
- застосований до позивача штраф відповідає вимогам закону та не перевищує встановленого нормативного обмеження, оскільки становить 9,66 % від доходу (виручки) підприємства від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу;
- законність первісного рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк про притягнення позивача до відповідальності була предметом судового розгляду у справі № 910/4398/23, судові рішення в якій набрали законної сили, що в силу процесуального закону має преюдиційне значення та не підлягає повторному доказуванню;
- за результатами перевірки первісного рішення відповідачем правомірно не встановлено обставин для його зміни чи скасування, відтак залишення його без змін оскаржуваним рішенням від 01.05.2025 № 192-р є законним;
- позивачем не доведено наявності жодної з передбачених законом підстав (зокрема, неповного з`ясування обставин, недоведеності, невідповідності висновків або порушення норм права) для скасування чи визнання недійсним оскаржуваного рішення.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції керувався положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статей 3, 5 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статей 6, 31, 50, 52, 56, 57, 58, 59, 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», а також статей 46, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на такі доводи:
- судом першої інстанції не було враховано, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України щодо визначення розміру штрафу мають обов`язково узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність і заборона свавілля;
- рішення Антимонопольного комітету України від 01.05.2025 № 192-р в оспорюваній частині є формальним, оскільки відповідач під час перевірки рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк обмежився лише констатацією того, що розміри накладених штрафів не перевищують максимального рівня, передбаченого законом, та не перевірив їх на відповідність засадам пропорційності, недискримінаційності та розумності;
- в оскаржуваному рішенні Комітету відсутні будь-які обґрунтування та розрахунки щодо визначення конкретного розміру штрафних санкцій за кожне окреме порушення (по процедурах закупівлі), зокрема у випадках, коли торги не відбулися через скасування замовником, або коли переможцями ставали інші учасники, чи суми укладених договорів були істотно меншими;
- рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк містить суперечливу та необґрунтовану інформацію щодо розмірів визначених штрафів на сторінках описової та резолютивної частин;
- накладення штрафу має бути диференційованим індикатором ступеня винуватості особи та виконувати каральну й превентивну функції, проте не повинно бути надмірним, несправедливим чи усувати суб`єкта господарювання з ринку;
- допущені Антимонопольним комітетом України дефекти щодо відсутності обґрунтування розміру штрафу не можуть бути усунені в процесі судового контролю, що свідчить про невідповідність висновків органу обставинам справи та є підставою для скасування його рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована положеннями статті 19 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статей 4, 6, 50, 51, 52, 56, 57, 58, 59, 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статей 129, 236, 254, 255, 256, 257, 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, Рекомендаційних роз`яснень щодо застосування положень частин другої та п`ятої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 15.09.2015 № 16-рр, а також практикою Великої Палати Верховного Суду та Конституційного Суду України.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
27.03.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Антимонопольного комітету України на апеляційну скаргу у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення - залишити без змін.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач на те, що:
- апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції, а наведені скаржником підстави зводяться до переоцінки встановлених обставин;
- визначена апелянтом підстава позову щодо незгодження з розміром накладеного штрафу вже була предметом судового розгляду в іншій справі № 910/4398/23, а отже, повторний розгляд суперечить вимогам процесуального закону;
- чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить норми, яка б зобов`язувала Антимонопольний комітет України зазначати в рішенні детальний розрахунок чи обґрунтування штрафу поза межами дозволеного законом максимального рівня, що також підтверджується сталою судовою практикою;
- визначення точного розміру штрафу належить до дискреційних повноважень органів Комітету, які реалізуються з певною свободою розсуду, а суди не вправі підміняти державний орган чи вказувати, яке саме рішення він повинен прийняти;
- накладений на товариство штраф повністю відповідає положенням закону, оскільки не перевищує десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу.
Відзив обґрунтований положеннями статті 19 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статей 6, 52, 57, 58, 59 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статей 42, 46, 165, 236, 258, 269 ГПК України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6961/25 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/6961/25. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6961/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
16.02.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6961/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.04.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.04.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.04.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 12.08.2026.
У судовому засіданні 12.08.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/6961/25, яка відбудеться 19.08.2026.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 19.08.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника відповідача.
На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 24.11.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судові засідання 19.08.2026 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом частини дванадцятої статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
Заяви та клопотання від представників сторін не надходили.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 86/60/88-рп/к.21 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстальпостач» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурах закупівель, а саме:
- під час участі у процедурі закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби» (лоти №№ 1, 2), яку проводило Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-03-16-000162-c (пункт 1 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби» (лоти №№ 1, 2), яку проводило Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-04-27-000353-c (пункт 4 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби 44160000-9», яку проводило Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2018-03-16-000230-b (пункт 7 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», яку проводило Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2018-04-26-000352-a (пункт 10 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», яку проводило Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2018-07-20-000783-c (пункт 13 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Труби сталеві безшовні та відводи сталеві цільнотянуті», яку проводило Комунальне підприємство «Теплоенерго» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-08-29-001064-c (пункт 16 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Код за ДК 021:2015 - 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби сталеві в асортименті)», яку проводило Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-10-27-001598-b (пункт 19 резолютивної частини рішення);
- під час участі у процедурі закупівлі «Труби вуглецеві в асортименті, або еквівалент», яку проводило Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» за допомогою електронної системи «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-06-15-001035-b (пункт 22 резолютивної частини рішення).
Зазначеним рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк на Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» за вчинені порушення накладено штрафи у таких розмірах:
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-03-16-000162-c - 19 985 466 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення);
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-04-27-000353-c - 19 985 466 грн (пункт 6 резолютивної частини рішення); - за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2018-03-16-000230-b - 3 416 320 грн (пункт 9 резолютивної частини рішення);
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2018-04-26-000352-a - 20 791 168 грн (пункт 12 резолютивної частини рішення); - за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2018-07-20-000783-c - 20 791 168 грн (пункт 15 резолютивної частини рішення);
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-08-29-001064-c - 3 269 299 грн (пункт 18 резолютивної частини рішення);
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-10-27-001598-b - 521 177 грн (пункт 21 резолютивної частини рішення);
- за порушення під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-06-15-001035-b - 6 129 936 грн (пункт 24 резолютивної частини рішення). Загальний розмір штрафу, накладеного на позивача вказаним рішенням, становить 91 620 701,00 грн.
Судом першої інстанції також встановлено рух судових справ, пов`язаних із судовим оскарженням рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк у справі № 910/4398/23:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4398/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» задоволено та визнано недійсним зазначене рішення Комітету;
- постановою Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/4398/23 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4398/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» відмовлено повністю;
- постановою Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 910/4398/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» залишено без задоволення, а судові рішення у справі залишено без змін.
Згідно з матеріалами справи та фінансовою звітністю, наданою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (лист від 14.04.2022 № 10691/5/04-36-18-04-10, вх. № 60-01/293кі від 25.04.2022), чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік становив: у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальпостач» - 83 660 600,00 грн; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод- 948 902 000,00 грн. Загальний розмір застосованого до позивача штрафу становить 9,66 % від його доходу за 2021 рік.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою від 21.03.2023 в порядку статті 57 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» про перевірку рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Антимонопольного комітету України від 01.05.2025 № 192-р «Про перевірку рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк у справі № 86/60/88-рп/к.21» рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк у справі № 86/60/88-рп/к.21 залишено без змін.
Не погодившись із рішенням Антимонопольного комітету України від 01.05.2025 № 192-р у частині визначення обґрунтованості розміру накладених штрафних санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання його недійсним та скасування, який став предметом судового розгляду у цій справі № 910/6961/25.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності із встановленими обставинами справи, не встановила підстав для її задоволення. Вказані висновки ґрунтуються на такому.
Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Щодо меж повноважень органів державної влади та статусу Антимонопольного комітету України
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Щодо відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні узгоджені дії.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Щодо порядку перевірки, перегляду та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до статті 57 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»:
1. Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.
2. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
3. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України перевіряються адміністративною колегією Антимонопольного комітету України чи Антимонопольним комітетом України; рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України - Антимонопольним комітетом України.
4. Органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.
5. За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право: 1) залишити рішення без змін; 2) змінити рішення; 3) скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; 4) скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі:
- якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов`язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;
- якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, вже не існують;
- невиконання суб`єктом господарювання умов угоди про врегулювання справи щодо припинення порушення та усунення причин його виникнення, усунення наслідків порушення;
- якщо угода про врегулювання справи порушує публічний порядок;
- наявності інших підстав, передбачених законами України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Щодо меж апеляційного перегляду та оцінки доказів
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правова позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Щодо меж застосування преюдиції та предмета доказування у цій справі
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджує, що питання обґрунтованості розміру штрафу вже було предметом судового розгляду у справі № 910/4398/23, рішення в якій набрали законної сили, а тому ці обставини мають преюдиційне значення. Позивач заперечує це, наголошуючи, що Верховний Суд у справі № 910/4398/23 прямо вказав, що питання розміру штрафу не входило до підстав позову і не розглядалося.
Надаючи правову оцінку цім доводам сторін колегія висновує таке.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України: «Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом». За змістом статті 76 ГПК України: «Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування».
Усталеною є правова позиція Верховного Суду, згідно з якою преюдиціальне значення мають виключно ті факти, які безпосередньо входили до предмета доказування у попередній справі, були об`єктом дослідження судом та отримали правову оцінку в мотивувальній частині судового рішення. Якщо певна обставина не заявлялася як підстава позову і свідомо не досліджувалася судом, вона не може вважатися встановленою преюдиціально.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи позивача обґрунтованими та констатує, що місцевий господарський суд припустився помилки у застосуванні частини четвертої статті 75 ГПК України. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/4398/23, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що питання правомірності визначення розміру штрафу не було заявлено позивачем як підстава позову, а тому суди не мали повноважень його досліджувати. Так, у пунктах 8.77 та 8.78 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/4398/23 суд констатував, що знайшли своє часткове підтвердження доводи відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову та почав досліджувати питання штрафу, оскільки позивачем не було заявлено як підставу позову ту обставину, що АМКУ допустив порушення стосовно розміру нарахованого штрафу.
Суд апеляційної інстанції самостійно в межах своїх повноважень виправляє допущену судом першої інстанції помилку щодо застосування правил преюдиції та зазначає, що це не призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо дискреційних повноважень Комітету, пропорційності та відсутності детального розрахунку штрафу
В цьому контексті позивач вказує, що штраф є надмірним, несправедливим, має на меті усунення підприємства з ринку, а відповідач не обґрунтував його диференціацію за кожним епізодом торгів (особливо де торги відмінено або позивач не переміг), чим порушив Рекомендаційні роз`яснення від 15.09.2015 № 16-рр. Відповідач зазначає, що штраф не перевищує 10 % доходу позивача, а його конкретний розмір є виключною дискрецією органу влади.
Колегія суддів відхиляє цей довід з таких підстав.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»: «За порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Згідно з частиною першою статті 59 вказаного Закону: «Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права».
За сталою практикою Верховного Суду у справах про оскарження рішень Антимонопольного комітету України, повноваження щодо визначення конкретного розміру штрафу за порушення конкурентного законодавства є дискреційними. Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом державної влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Господарські суди не мають компетенції перевіряти математичну правильність розрахунку штрафу або підміняти Антимонопольний комітет України у виборі суми санкції, якщо вона накладена в межах імперативного ліміту у 10%, визначеного статтею 52 Закону.
Відхиляючи посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд не перевірив застосовані штрафні санкції на їх відповідність засадам пропорційності, недискримінаційності та розумності, колегія суддів зазначає, що вказані критерії визначені у Рекомендаційних роз`ясненнях Антимонопольного комітету України від 15.09.2015 № 16-рр, які за своєю правовою природою мають виключно інформаційно-рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом обов`язкової дії та не містять імперативних приписів. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», вичерпним переліком підстав для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з`ясування або недоведення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції», а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд апеляційної інстанції констатує, що відступ органу антимонопольного контролю від власних рекомендаційних роз`яснень не утворює самостійної правової підстави для скасування його рішення в розумінні статті 59 профільного Закону, оскільки визначення конкретного розміру штрафу в межах встановленого абзацом другим частини другої статті 52 вказаного Закону десятивідсоткового обмеження є виключним дискреційним повноваженням Антимонопольного комітету України. Відтак, суд першої інстанції діяв правомірно та суворо в межах процесуальних повноважень, відмовившись перебирати на себе дискрецію державного органу щодо додаткової оцінки пропорційності чи розумності обраної суми стягнення, оскільки господарські суди не наділені компетенцією підміняти Антимонопольний комітет України у виборі розміру санкції за умови відсутності доведених порушень імперативних законодавчих меж.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, адже матеріалами справи підтверджено, що загальний розмір штрафу становить 91 620 701,00 грн, що складає 9,66 % від доходу позивача за 2021 рік (948 902 000,00 грн), тобто не перевищує встановлений законом ліміт у 10 %. Обрання конкретної суми санкції в межах встановленого законом розміру належить до виключної компетенції Антимонопольного комітету України. Суд першої інстанції вірно надав оцінку цій обставині в оскаржуваному рішенні, обґрунтовано вказавши, що визначення конкретного розміру санкції є компетенцією відповідача, у яку суд втручатися не може, а твердження про надмірність штрафу не підтверджено належними доказами порушення матеріального права.
Апелянт наголошує, що в оскаржуваному рішенні Антимонопольного комітету України відсутні будь-які обґрунтування та розрахунки щодо визначення конкретного розміру штрафних санкцій за кожне окреме порушення (по процедурах закупівлі), зокрема не враховано пом`якшувальні обставини у випадках, коли торги не відбулися через скасування замовником, коли переможцями ставали інші учасники, чи коли суми укладених договорів були істотно меншими.
З цього приводу колегія повторно зазначає, що Господарський суд не наділений компетенцією здійснювати перерахунок штрафу, вимагати від державного органу розкриття математичної формули його визначення або перебирати на себе повноваження щодо оцінки таких факторів, як відміна торгів замовником чи їх економічна результативність. Суд першої інстанції надав цій обставині вірну правову оцінку в оскаржуваному рішенні, обґрунтовано зазначивши, що визначення точного розміру штрафу є реалізацією правомірної дискреції відповідача, у яку суд втручатися не може.
Щодо суперечностей у тексті рішення Антимонопольного комітету України (розбіжність сум штрафу)
В цій частині скаржник наголошує на дефектності первісного рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.12.2022 № 63-р/тк, оскільки в його описовій частині зазначено загальний штраф у розмірі 8 366 000,00 грн, тоді як у резолютивній частині суми штрафів за вісьмома епізодами перевищують 91 мільйон гривень.
Дослідивши обставини справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», підставою для скасування рішення є «невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи». Згідно з частиною п`ятою статті 236 ГПК України: «Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи»
Верховний Суд послідовно зазначає, що резолютивна частина акта індивідуальної дії є його владно-розпорядчою складовою, яка містить остаточний і обов`язковий до виконання висновок. Допущення державним органом технічної помилки чи описки у вступній або мотивувальній частинах рішення, якщо такі недоліки не створюють двозначності щодо суті застосованої санкції у резолютивній частині та не позбавляють особу можливості розуміти характер стягнення, не визнається фундаментальним порушенням і не є самостійною підставою для скасування акта згідно зі статтею 59 Закону.
Отже, довід скаржника підлягає відхиленню. Зазначення на сторінці 2 рішення Комітету суми 8 366 000,00 грн є очевидною технічною опискою, яка не впливає на дійсність акта державного органу. У резолютивній частині рішення (пункти 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 24) чітко, детально та недвозначно визначено розмір штрафу за кожне окреме порушення, загальна сума яких становить 91 620 701,00 грн. Зазначена описка не свідчить про «невідповідність висновків обставинам справи» в розумінні статті 59 Закону. Хоча суд першої інстанції помилково залишив цей аргумент без відповіді, це не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною п`ятою статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України: «Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань».
За результатами апеляційного перегляду справи суд констатує, що місцевий господарський суд припустився окремих процесуальних недоліків, зокрема, безпідставно застосував приписи про преюдицію щодо правомірності розміру штрафу та ухилився від надання прямої оцінки доводам позивача щодо розбіжності сум у тексті оскаржуваного рішення органу.
Однак виявлені процесуальні недоліки не призвели до ухвалення неправильного по суті рішення. Як було самостійно встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду, розмір накладеного на позивача штрафу не порушує імперативних норм матеріального права, не перевищує встановленого десятивідсоткового ліміту та є наслідком правомірної реалізації Антимонопольним комітетом України своїх дискреційних повноважень. Технічна описка в рішенні органу не є підставою для його скасування. Таким чином, у підсумку суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового акта, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6961/25 - залишенню без змін з урахуванням мотивів та висновків, зазначених у мотивувальній частині цієї постанові.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6961/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 25.08.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков