ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
26.08.2026 Справа № 910/10618/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенко Авто Продакшн" від 24 серпня 2026 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/10618/26 за його позовом до Головного управління Національної гвардії України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" про визнання незаконним та скасування протокольного рішення, визнання недійсним державного контракту,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ксенко Авто Продакшн" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (далі - Компанія), у якому просило суд: визнати незаконним та скасувати протокольне рішення (протокол) уповноваженої особи ГУ НГУ від 15 квітня 2026 року № 104, яким Компанію було визначено переможцем спрощеної закупівлі № UA-2026-03-30-008254-а та прийнято рішення про намір укласти з нею договір про закупівлю; визнати недійсним державний контракт (договір) на поставку товарів оборонного призначення за централізованими закупівлями від 4 травня 2026 року № 77МЕД/УЗОТ, укладений між відповідачами за результатами проведення вищевказаної закупівлі.
Разом з позовом Товариство подало заяву про забезпечення позову від 24 серпня 2026 року, у якій останнє просило суд вжити заходів забезпечення вказаного позову шляхом заборони: Компанії - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі здійснювати поставку автомобілів швидкої медичної допомоги на виконання спірного державного контракту; ГУ НГУ - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі приймати автомобілі швидкої медичної допомоги на виконання умов спірного правочину, підписувати видаткові накладні, акти приймання-передачі або інші документи, що підтверджують прийняття такого товару за вказаним державним контрактом.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство посилалося на те, що існує ризик фактичного виконання оспорюваного контракту до вирішення даного спору по суті, що матиме наслідком істотну зміну стану спірних правовідносин та може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав і законних інтересів Товариства в межах цього судового провадження.
У зв`язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У той же час позивачем у встановленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити вирішення спору в даній справі про визнання незаконним протокольного рішення (протоколу) уповноваженої особи ГУ НГУ від 15 квітня 2026 року № 104 та визнання недійсним державного контракту (договору) на поставку товарів оборонного призначення за централізованими закупівлями від 4 травня 2026 року № 77МЕД/УЗОТ, або ж ускладнить захист порушених прав або інтересів позивача.
Позивач не навів жодних обґрунтувань, яким чином фактичне виконання відповідачами своїх зобов`язань за спірним правочином може вплинути на розгляд його позовних вимог про визнання недійсним цього правочину та рішення про намір його укладення.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо в зв`язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (стаття 216 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року № 905/1227/17.
Відтак вчинення відповідачами фактичних дій щодо виконання ними своїх зобов`язань за вказаним державним контрактом жодним чином не матиме наслідком неможливість вирішення даної справи по суті, а також не вплине на поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки Товариство у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову не навело достатніх обґрунтувань та не довело належними доказами того факту, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, або поновити порушені права та інтереси позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенко Авто Продакшн" від 24 серпня 2026 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/10618/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Дата підписання: 26 серпня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко