Справа № 945/1419/26
Провадження №2/472/763/26
У х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
17 серпня 2026 року селище Веселинове
Миколаївської області
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві зазначається місце проживання чи перебування відповідача.
В позовній заяві позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_3 (громадянин ОСОБА_4 ) наразі проживає в ОСОБА_5 , однак повну адресу місця його проживання/перебування не зазначила.
Таким чином на підставі викладеного вище, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 - громадянин Турецької Руспубліки, то дана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Згідно із ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно із ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Враховуючи факт перебування відповідача за межами території України та те, що він є громадянином Турецької Руспубліки, то може виникнути необхідність в направленні йому копії позовної заяви з додатками та судового виклику про необхідність явки до суду шляхом направлення відповідного судового доручення.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Статтею 1 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна встановлено, що кожна договірна держава призначає центральний орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.
Згідно зі ст. 5 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Відповідно до ст. 7 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна, типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов`язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави. Відповідні пробіли заповнюються або мовою запитуваної держави, або французькою чи англійською мовами.
У разі якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали (згідно з абз.3 п.2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54 ).
Згідно з п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.
Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2008 року № 573/15264.
На підставі вищевикладеного, оскільки відповідач є громадянином ОСОБА_4 , який фактично перебуває у ОСОБА_5 , то суду у випадку відкриття провадження у справі, необхідно буде направляти копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його фактичного місця перебування на території ОСОБА_4 , а тому позивачу необхідно надати суду повну адресу місця знаходження відповідача у Турецькій Руспубліці, засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову країни місця перебування відповідача для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Турецької Руспубліки.
Зазначені недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою.
У відповідності зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258, 259, 260, 261, 273 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (громадянина Турецької Руспубліки) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - залишити без руху і надати строк для виправлення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем (представником позивача) ухвали суду.
Роз`яснити позивачу (представнику позивача), що у випадку невиконання даної ухвали суду у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та її буде повернуто.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко