Справа № 212/1235/14-ц
6/212/335/26
У Х В А Л А
26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу, в складі: головуючого-судді Феняка О.Р, за участі секретаря судового засідання Луценко А.С., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2026 року представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що згідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03.04.2014 року у цивільній справі № 212/1235/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , IПH НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованості B сумі 178972,44 грн. тa судового збору сумі 1789,72 грн. На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений на виконання до виконавчої служби, але після завершення виконавчого провадження банк не повернувся. Так, 23.03.2026 року на адресу Покровського ВДВС у м. Кривий Ріг був наданий запит, та отримана відповідь від 06.04.2026 року, згідно якої виконавче провадження було завершене 24.12.2020 року, виконавчий лист повернутий стягувачу на адресу м. Кривий Ріг, вул. Костенко, 21. Але, як з`ясувалось, до архіва банку вказаний виконавчий лист не здавався, що вказує на його втрату при поштовій пересилці та підтверджується довідкою про втрату виконавчого документу № Е.00.0.0.0/3-260406/62239 від 06.04.2026 року. Наразі виконавчий документ на виконанні в ДВС чи у приватних виконавців не перебуває, що підтверджується витягом з реєстру виконавчих проваджень. Таким чином на думку представника позивача має місце факт втрати вказаного виконавчого листа, що перешкоджає його повторному пред`явленню на виконання.
Представник позивача просив суд видати дублікат виконавчого листа по виконанню рішення суду від 03.04.2014 у цивільній справі №212/1235/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі розмірі 178 972,44 грн. та судовий збір у розмірі 1789,72 грн.
Представник заявника надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
ОСОБА_1 надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, також надав суду пояснення в яких просив відмовити у задоволені клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про видачу виконавчого листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, яка кореспондує зі ст.18 ЦПК України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013у справі №1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню виконавчі листи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених ЦПК України, ухвала суду є виконавчими документами.
У п.п.17.4 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 10 вересня 2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 15 серпня 2018 року у справі № 6/256, від 26 квітня 2018 року у справі № 922/6111/15 та від 21 січня 2019 року у справі №916/215/15-г.
Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа вирішальним є встановлення обставин втрати його оригіналу. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.
Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (після перейменування Покровський районний суд міста Кривого Рогу) від 03.04.2014 року у цивільній справі № 212/1235/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , IПH НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 178972,44 грн. тa судового збору сумі 1789,72 грн.
Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.
На підставі заяви представника позивача АТ КБ «ПриватБанк», стягувачу у справі АТ КБ «ПриватБанк» було видано виконавчий лист, для звернення до примусового виконання вищевказаного заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на запит щодо боржника ОСОБА_1 . По виконавчому провадженню № 45096997 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/212/1632/14 від 26.09.2014 року виданий Жовтневим районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованості у сумі 180762,16 грн. 24.12.2020 року керуючись п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, яку разом з виконавчим документом направлено на адрес стягувача м. Кривий Ріг, вул. Костена, 21. Станом на 06.04.2026 року повторно вищевказаний виконавчий документ до відділу на виконання не надходив та на виконанні не перебуває.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконавчий документ, виданий на підставі судового рішення по справі 212/1235/14-ц про стягнення боргу з ОСОБА_1 , втрачено при наступних обставинах: Оригінал виконавчого документа пред`являвся на виконання до Державної виконавчої служби та на даний час в архіві банку не знаходиться. Згідно запиту до Покровського ВДВС від 23.03.2026 року була отримана відповідь від 06.04.2026, згідно якої після закінчення виконавчого провадження 24.12.2020 виконавчий документ направлено на адресу стягувача. Але до архіву оригінал виконавчого листа не надходив що вказує на його втрату при поштовій пересилці.
Державним виконавцем 24.12.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з тим, що автотранспортний засіб боржника не розшукано протягом року. Державним виконавцем в постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 24.12.2023.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження).
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва (пункти 10,11).
Видача дубліката виконавчого листа за нормами ЦПК у редакції Закону від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII року не передбачена, однак відповідно до пункту 4 частини 17 Перехідних положень ЦПК у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання, або у разі його поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа 2-836/11) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
За правилами статті 127 ЦПК суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до статті 433 ЦПК у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Зміст цієї норми кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону «Про виконавче провадження». Метою цього правила є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Отже, питання про видачу дублікату виконавчого листа можливо вирішити лише в межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання або у разі його поновлення судом за відповідною заявою стягувача.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час набрання рішенням законної сили (жовтень 2014 року) були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV).
Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-V111.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
Разом із тим, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-V111, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року та діяв на час звернення заявника до суду, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001р. у справі № 3-рп/2001).
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-V111 набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення даного Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Отже, тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-V111 свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом України від 02.06.2016р. № 1404-V111. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та Перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону від 02.06.2016р. № 1404-V111 до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Саме про таке застосування вказаних норм права йде мова в постанові КЦС Верховного Суду від 01.08.2018р. у справі № 553/1951/14.
Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист по виконавчому провадженню № 45096997 відносно боржника ОСОБА_1 було повернуто стягувачу 24.12.2020.
З врахуванням зазначених обставин справи та вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. суд вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 24.12.2023.
Заяв про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання до суд не надходило.
Оскільки заявник пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, клопотань про поновлення такого строку суду не надходило, суд не вбачає підстав для видачі виконавчого листа щодо ОСОБА_1 за судовим рішенням від 03.04.2014 року.
Враховуючи, що дублікат виконавчого листа, як зазначалось вище, видається лише в межах строку для пред`явленні виконавчого листа до виконання, то суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача в задоволені заяви про видачу дублікату виконавчого листа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 433 ЦПК України, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволені заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду складена та підписана 26 серпня 2026 року.
Суддя О. Р. Феняк