Справа №: 398/5580/26
провадження №: 2-а/398/169/26
УХВАЛА
Іменем України
"25" серпня 2026 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №437 від 21.04.2026 року,
ВСТАНОВИВ:
20.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №437 від 21.04.2026 року.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За приписами ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №437 від 21.04.2026 року.
Оскаржувана постанова винесена 21.04.2026 року, позовну заяву позивачем подано 20.08.2026, тобто із пропуском встановленого - десятиденного строку на оскарження постанови.
Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
Позивач вказує, що про наявність постанови №437 від 21.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та про накладання стягнення на нього дізнався після того, як 20.08.2026 року були заблоковані його банківські рахунки. Після чого через свого представника ознайомився з матеріалами відкритого виконавчого провадження стосовно нього та отримав копію постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, із наданих документів не вбачається коли фактично позивач був ознайомлений із вказаною постановою, зокрема, не надано доказів щодо арешту банківського рахунку, так як в позові зазначає позивач, що йому стало відомо про постанову №437 від 21.04.2026 року після отримання у банківський застосунок повідомлення про блокування його карткового рахунку, дані (дата, номер тощо) про яке також відсутні.
Водночас, позивач вправі подати належні докази, які будуть підтверджувати поважність причин пропуску звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, зокрема наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 169 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №437 від 21.04.2026 року - залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО