КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
25 серпня 2026 року м. Київ справа № 320/25443/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у внесенні відомостей про ОСОБА_1 (позивача) до Реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) та призначенні знижки на оплату житлово-комунальних послуг (ЖКП);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести дані про ОСОБА_1 (позивача) до відповідного Реєстру та призначити пільгу на оплату житлово-комунальних послуг з дати первинного звернення (з 07.04.2026).
Ухвалою суду від 09.07.2026 позовну залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що в ухвалі від 09.07.2026, було вказано, що позивачу необхідно сплатити до суду 1331,20 грн судового збору або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вказаної ухвали 03.08.2026 позивачем подано до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій просить звільнити від сплати судового збору та зазначає, що предмет спору стосується порушення соціальних прав. Позивачка є внутрішньо переміщеною особою з 2014 року. Мати позивачки є також внутрішньо переміщеною особою та особою, зниклою безвісти. Стаття 136 ЦПК України та стаття 8 Закону України "Про судовий збір" дають суду пряме право звільнити особу від сплати судового збору, враховуючи життєві обставини. Сплата судового збору є надмірним тягарем, що блокує позивачу доступ до правосуддя. Позов безпосередньо пов`язаний із захистом прав матері позивачки, яка перебуває в окупації. Пункт 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняє позивачку від плати судового збору - а саме осіб, які звертаються до суду у справах, що мають юридичне значення (про встановлення фактів), пов`язаних із збройною агресією та тимчасовою окупацією. Зазначає, що суди зобов`язані забезпечити доступ до правосуддя і звільнити від фінансових зобов`язань перед державою.
У період з 17.07.2026 по 13.08.2026 суддя Діска А. Б. перебувала у відпустці. У період з 17.08.2026 по 21.08.2026 суддя перебувала у відрядженні.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатися як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.20211 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Підстави звільнення від сплати судового збору та випадки, у яких судовий збір не справляється визначені Законом №3674-VI.
Зазначені позивачкою підстави не визначені в статті 3 та 5 Закону №3674-VI, як такі, що дають право на звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону № 3674-VI.
Відповідно до ст. 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Тож саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судового збору, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону № 3674-VI при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Однак, доказів на підтвердження обставин передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема відомостей щодо розміру виплаченої пенсії та розміру свого доходу за попередній (2025) календарний рік, чи інших, визначених ч. 3 ст. 8 Закону № 3674-VI, позивачем не надано.
Зокрема, надані позивачкою до позовної заяви копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 №3005-5546; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 №3005-5548; витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; картки реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку не містять інформації про майновий стан позивачки.
Посилання позивача у заяві про звільнення від сплати судового збору на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (від сплати судового збору звільняються: заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України та посилання позивачки на те, що позов пов`язаний із захистом прав матері, яка перебуває в окупації), є необґрунтованими, оскільки предметом даного адміністративного позову є внесення даних про ОСОБА_1 до Реєстру (ЄДАРП) та призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
Щодо посилань позивача на статтю 136 ЦПК України та статтю 8 Закону України "Про судовий збір", як такі, що дають суду пряме право звільнити особу від сплати судового збору, враховуючи життєві обставини, суд зазначає, що позивачем доказів на підтвердження обставин передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема відомостей щодо розміру виплаченої пенсії та розміру свого доходу за попередній (2025) календарний рік не надано.
Крім того, посилання позивача на норми Цивільного процесуального кодексу суд не може взяти до уваги, оскільки подання позовної заяви до окружного адміністративного суду та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Вирішуючи клопотання, суд враховує, що зазначені у ньому обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки суду не надано доказів на підтвердження реального майнового стану ОСОБА_1 , який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 по справі №280/6038/24 зазначив, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов`язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачкою цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 16.10.2025 по справі №280/6038/24 та в ухвалі від 04.08.2026 по справі №206/6048/25.
Отже, станом на 25.08.2026 недоліки позовної заяви в повному обсязі позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 09.07.2026, позивачем не подано.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовна заява з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у х в а л и в:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.