КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2026 року м. Київ справа №320/33757/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС у м Києві до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС», директора Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» Чуба Володимира Петровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника за межі України,-
В С Т А Н О В И В:
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду 24 серпня 2026 року звернулося Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) із позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» (далі - відповідач 1) та директора Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), в якій, з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини заяви, просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31243671) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до повного погашення податкового боргу у сумі 1 752 644,90 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заяви зазначено, що за Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» обліковується податковий борг у розмірі 1 752 644,90 грн. Контролюючим органом винесено підприємству податкову вимогу (форма «Ю») від 12 листопада 2025 року № 0[телефон приховано]-2615, яка була вручена підприємству 12 листопада 2025 року. Оскільки податковий борг протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги не сплачено, у податкового органу наявні підстави для звернення до суду з заявою про встановлення судом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника згаданої юридичної особи відповідно до положень статті 289-2 КАС України.
Представник відповідач 1та відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надали з невідомих причин.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2026 року вказану позовну заяву розподілено судді Жуку Р.В. о 14 год. 31 хв.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей визначених ст. 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 25 серпня 2026 року о 13 год. 00 хв.
24 серпня 2026 року секретарем судового засідання здійснено повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання телефонограмою, а також шляхом направлення повістки про виклик до суду до електронного кабінету відповідачів.
25 серпня 2026 року через систему «Електронний Суд» від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю для ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено відкласти розгляд справи за клопотанням представника відповідача до 25 серпня 2026 року до 13 години 00 хвилин, про що повідомлено представника відповідача 25 серпня 2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною телефонограмою, в якій у томц числі зазначено, що скановані копія позовної заяви з додаткамми надіслані представнику відповідача через систему «Електронний Суд».
Разом з тим, відповідно до інформації наявної в КП "ДСС" повістки про виклик відповідачів у судове засідання доставленні останнім в електронні кабінети 25 серпня 2026 року.
У судове засідання 26 серпня 2026 року прибули представники позивача, представник відповідача 1 та відповідач 2 не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві.
Суд відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами і доказами.
Відповідно до вимог статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 31243671, має статус юридичної особи, що зареєстрована 18 січня 2001 року, юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, кім. 44.
Основний вид діяльності підприємства за кодом КВЕД - 10.41 виробництво оліїі та тваринних жирів. Інші видами діяльності є: 10.42 Виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 69.10 Діяльність у сфері права; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 52.10 Складське господарство; 49.41 Вантажний автомобільний транспор; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 49.20 Вантажний залізничний транспорт.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Дочірьного підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» є гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до інформаційних баз даних ДПС за відповідачем 1 обліковується податковий борг у розмірі 1 752 654,90 грн, за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
У зв`язку з несплатою до бюджету податкового боргу контролюючим орган було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 12 листопада 2025 року № 0[телефон приховано]-2615 на суму більше 1 000 000,00 грн, яка доставлена 12 листопада 2025 року до електронного кабінету платника податків - відповідача 2, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції про доставку документів в електронний кабінет.
Матеріали справи не містять докавзів оскарження відповідачем 1 зазначеної вище податкової вимоги.
У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся до суду в порядку ст. 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.
Положеннями статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Верховною Радою України прийнято Закон України від 30.11.2021 №1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", відповідно до якого, з 01 січня 2022 року набрали чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України.
Згідно підпункту 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючому органу надано право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.13 ст.87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
У разі запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання рішення суду:
інформує про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, в порядку обміну інформацією, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони державного кордону;
розміщує відповідну інформацію в Реєстрі керівників платників податків - боржників.
Не пізніше наступного робочого дня з дня зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу в сумі, зазначеній у рішенні суду станом на дату прийняття такого рішення суду, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника контролюючий орган:
інформує про зазначене центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, в порядку обміну інформацією, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони державного кордону, що є підставою для скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України;
розміщує відповідну інформацію в Реєстрі керівників платників податків - боржників..
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-XII.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно пункту 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у разі несплати податкового боргу у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 160/5655/22 зазначає, що системний аналіз положень п. 87.13 ст. 87 ПК України та частини 1 статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача 1 наявний податковий борг у розмірі 1 752 644,90 грн.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України податковим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 12 листопада 2025 року № 0[телефон приховано]-2615 на загальну суму податкового боргу станом на 10 листопада 2025 року - 1 752 654,90 грн.
Податкову вимогу від 12 листопада 2025 року № 0[телефон приховано]-2615 доставлено підприємству до Електронного кабінету 12 листопада 2025 року о 15 годині 06 хвилин.
Відповідно до норм статті 42 Податкового кодексу України вимога вважається врученою відповідачу. Податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
При цьому, будь-яких доказів на спростування доводів контролюючого органу відповідачем до суду не надано і судом не встановлено.
На виконання пункту 95.5 статті 95 ПК України позивачем вживались заходи на погашення податкового боргу відповідача прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахінок погашення податкового боргу від 09 березня 2026 року № 1033/4-2615.
На момент звернення контролюючого органу до суду податковий борг відповідачем не сплачено.
Докази вчинення будь-яких дій, спрямованих на погашення податкового боргу підприємством в матеріалах справи відсутні.
Суд зауважує, що правові підстави для звернення до суду згідно зі статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановлення тимчасового обмеження керівнику юридичної особи або постійного представництва нерезиденту-боржнику у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України .
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справах № 280/5892/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132727008) та № 160/20031/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132725740); від 15 січня 2026 року у справі № 340/4971/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133336165).
Як вже встановлено судом, податковий борг Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» перевищив більше ніж 1 мільйон грн у листопаді 2025 року і з того час не зменшувався менше за 1 мільйон. Податкова вимога була отримана товариством 12 листопада 2025 року.
З урахуванням встановлених обставин, а також положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини 1 статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо 240-денного граничного строку), у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог з 10 липня 2026 року, а з вказаною позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся 24 серпня 2026 року, тобто, у строки, встановлені чинним законодавством .
Як вже зазначалось судом, аналіз положень пункту 10 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", які кореспондуються із положеннями пункту 87.13 статті 87 ПК України та статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує застосування обмеження у праві виїзду за кордон із фактом перебування особи на посаді керівника юридичної особи - боржника на момент звернення податково органу до суду та існування заборгованості.
При цьому пункту 10 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" містить відсилку до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як єдиного критерію ідентифікації відповідальної особи, а період фактичного виникнення податкового боргу не має правового значення для встановлення такого обмеження.
Отже, особа, яка обіймала посаду керівника підприємства, що вже мало сформований податковий борг понад 1 мільйон гривень, набуває ризику застосування до неї заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до моменту повного погашення боргу або припинення її повноважень як керівника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є керівником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» та на момент розгляд даної заяви обіймає вказану посаду.
Таким чином, з огляду на встановлений факт наявності у відповідача 1 податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення товариству податкової вимоги суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування судом тимчасового обмеження відповідачу 2 у праві виїзду за межі території України до погашення суми податкового боргу.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд також враховує, що обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер і відповідно до пункту 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Отже, оскільки обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов`язано з наявністю певних обставин, суд вважає за необхідне визначити в рішенні суду межі застосування такого заходу, а саме, суд вказує, що застосований забезпечувальний захід у вигляді обмеження у праві виїзду за межі території України зберігає чинність до моменту погашення податкової заборгованості або до настання інших обставин, зазначених в пункті 87.14 статті 87 ПК України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивачем у справі не понесені, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику Дочірьного підприємства з іноземною інвестицією «САНГРАНТ ПЛЮС» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в сумі 1 752 644,90 грн або до настання інших обставин, зазначених в пункті 87.14 статті 87 Податкового кодексу України.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суддя Жук Р.В.