ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Справа № 500/2303/25
26 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у склад головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №500/2303/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (викладену у листі від 13.03.2025) у зарахуванні стажу та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, - 2 (два) роки стажу роботи за юридичною спеціальністю (незалежно від періоду), набутого після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.03.2025 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
11.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення у справі №500/2303/25 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято до розгляду заяву від 11.08.2026. Постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.
Також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області інформацію про виконання рішення суду від 03.07.2025 у справі №500/2303/25, зокрема щодо дій, які вчинено на його виконання.
19.08.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява, в якій представник вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №500/2303/25 зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, - 2 (два) роки стажу роботи за юридичною спеціальністю (незалежно від періоду), набутого після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді та з 01.03.2025 проведено перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Зазначає, що в результаті виконання рішення суду нараховано доплату до пенсії за період з 01.03.2025 по 31.08.2026 в сумі 68104,80 грн.
Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду та здійснило перерахунок пенсії позивачки.
20.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення.
Визначаючись щодо наведеного, суд застосовує наступні норми законодавства.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців. Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом, а саме, Законом України "Про виконавче провадження".
Суд звертає увагу, що невчинення стягувачем дій, спрямованих на ініціювання виконання рішення суду в примусовому порядку, не звільняє боржника від обов`язку виконання такого судового рішення.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа "Сук проти України" та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Процедура розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення врегульована статтею 382-1 КАС України.
Так, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті саме забезпечення належного виконання судового рішення. При цьому, вказана стаття має свою підставу для застосування, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як зазначає представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в результаті виконання рішення суду нараховано доплату до пенсії за період з 01.03.2025 по 31.08.2026 в сумі 68104,80 грн.
Поряд із цим суд зауважує, що останнім не вказано, який розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав після проведення відповідного перерахунку, як і не вказано яке відсоткове значення розміру суддівської винагороди було застосовано за результатами зарахування додаткового стажу. Також не вказано який розмір нарахованого на виконання рішення суду поточного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці фактично виплачується.
Таким чином, з поданих Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області пояснень неможливо встановити належного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №500/2303/25.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.01.2025 №160/2598/20 та інших.
Зважаючи на встановлені судом обставини у даній справі, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №500/2303/25, у місячний строк з дати отримання копії цієї ухвали.
Одночасно суд вважає за необхідне наголосити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а також містити посилання на докази, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які будуть достатніми і вичерпними.
Ненадання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення або невідповідність наданого звіту наведеним вище вимогам зумовлює виникнення у суду обов`язку накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у місячний строк з дня отримання даної ухвали суду подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №500/2303/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
За результатами розгляду звіту може бути оскаржена ухвала про прийняття або відмови у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 серпня 2026 року.
Головуючий суддя Баб`юк П.М.