ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/713/26
26 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №191950022692 від 05.02.2026 про відмову в переведенні на інший вид пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 05.04.1999 по 28.01.2026 в органах державної податкової служби (Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів, Державної фіскальної служби), з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 28.01.2026 № 119/5/19-00-10-31 та №118/5/19-00-10 31, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.01.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", додавши необхідні документи, зокрема довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Однак за результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 05.02.2026 № 191950022692, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з посиланням на невиконання ним вимог Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, право на яке збережено положеннями пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача здійснити відповідне переведення на пенсію.
Ухвалою судді від 18.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.03.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що за результатами розгляду документів електронної пенсійної справи встановлено, що 01.01.2014 позивачу було присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу". Станом на 01.05.2016 позивач працювала на посаді головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури у Головному управлінні ДФС у Тернопільській області, що не віднесено до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. До стажу на посадах державної служби враховано періоди роботи з 05 квітня 1999 року по 31 грудня 2013 року, що складає - 14 років 8 місяців 27 днів. В зв`язку з відсутністю підтвердження роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 відсутні.
Представник відповідача наголошує на тому, що вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії та зобов`язання перевести позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 05.04.1999 по 28.01.2026 в органах державної податкової служби (Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів, Державної фіскальної служби), з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 28.01.2026 № 119/5/19 00-10-31 та № 118/5/19-00-10- 31, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові та відзиві на позовну заяву, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003
Позивач 29.01.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
До вказаної заяви нею додано також довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6) № 119/5/19-00-10-31 від 28.01.2026 та довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 118/5/19-00-10-31 від 28.01.2026.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом органу, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 05.02.2026 № 191950022692, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви від 29.01.2026 № 230. Підставою для відмови зазначено те, що, відповідно до записів трудової книжки, 05.04.1999 позивачем прийнято присягу державного службовця, а 01.01.2014 йому присвоєно спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи другого рангу". Водночас відповідач дійшов висновку, що стаж роботи позивача в органах податкової служби не підлягає зарахуванню до стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у зв`язку з чим відмовив у проведенні перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Щодо обчислення стажу державної служби, то пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1985, на підтвердження трудової діяльності позивачки в органах державної податкової служби, у тому числі прийняття присяги державного службовця, присвоєння відповідних спеціальних звань та рангів державного службовця, у трудовій книжці містяться такі записи про її трудову діяльність : 05.04.1999 - прийнята на посаду головного спеціаліста Державної податкової адміністрації у Тернопільській області, їй присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця; 01.04.2002 - присвоєно 12 ранг державного службовця; 01.04.2004 - присвоєно 11 ранг державного службовця; 01.02.2012 - переведена до Державної податкової служби у Тернопільській області; 20.05.2013 - переведена до управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області; 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу; 15.10.2014 - переведена до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області; 01.01.2016 - присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу; 17.01.2018 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу; 05.11.2019 - переведена до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області; 06.11.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця; 07.11.2022 - присвоєно 5 ранг державного службовця; 07.11.2025 - присвоєно 4 ранг державного службовця; 28.01.2026 - припинено державну службу у зв`язку зі звільненням з виходом на пенсію.
Визначаючись щодо зарахування вказаних періодів роботи до стажу державної служби суд враховує таке.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а в подальшому з 12.08.2012 Податковий кодекс України.
Статті 1, 6 Закону №509-XII на момент прийняття позивача до органів державної податкової служби передбачали, що державна податкова служба в Україні створюється при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Видатки на утримання державних податкових інспекцій визначаються Радою Міністрів Української РСР і фінансуються з республіканського бюджету.
У подальшому визначено, що посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п`ята та шоста статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання і які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Крім того, за нормами пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями.
Стаття 1 Закону № 3723-XII визначала, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина друга статті 2 Закону № 3723-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, який діяв до набрання чинності Законом №889-VІІ. Абзацами першим-третім пункту 2 цього Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Таким чином, наведені положення законодавства, передбачали і передбачають зарахування періодів роботи в органах державної податкової служби до стажу державного службовця. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з з 05.04.1999 по 28.01.2026 на посадах в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби.
Як зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як убачається з матеріалів справи, станом на 01.05.2016 позивачка перебувала на державній службі та обіймала посаду головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області.
Зазначена обставина узгоджується із записами трудової книжки позивачки та іншими матеріалами справи, з яких убачається, що з 05.04.1999 вона проходила службу в органах державної податкової служби, у зв`язку з чим їй, зокрема, було присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця, а в подальшому - 12 та 11 ранги державного службовця.
При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує наявності у позивачки стажу державної служби за період з 05.04.1999 по 31.12.2013, який становить 14 років 8 місяців 27 днів.
Таким чином, станом на 01.05.2016 позивачка одночасно відповідала двом умовам, визначеним пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII: займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, незалежно від того, чи підлягає зарахуванню до стажу державної служби весь спірний період роботи позивачки після 01.01.2014, вже станом на 01.05.2016 вона відповідала вимогам пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII, а тому за нею зберігалося право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Відтак посилання відповідача на те, що стаж роботи позивачки в органах податкової служби не зараховується до стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, саме по собі не може бути достатньою підставою для відмови у реалізації позивачкою права, збереженого пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII, оскільки необхідні для виникнення такого права умови були виконані позивачкою станом на 01.05.2016.
При цьому положення пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII не ставлять право відповідної особи на призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII у залежність від наявності саме 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016. Наявність 20 років стажу визначена законодавцем як умова, відповідно до якої визначається порядок призначення пенсії, тоді як для набуття права особою, яка на 01.05.2016 перебувала на державній службі, достатньою є наявність не менш як 10 років відповідного стажу.
Таким чином, позивачка, яка станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу державної служби, належить до категорії осіб, визначених пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII, а тому має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Водночас суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки з 01.01.2014 по 28.01.2026. Як убачається з матеріалів справи, у зазначений період позивачка продовжувала працювати в органах доходів і зборів, а в подальшому - в органах державної податкової служби, виконуючи відповідні службові обов`язки.
При цьому зміна організаційно-правового статусу відповідних органів та присвоєння позивачці спеціальних звань не свідчать самі по собі про припинення її трудової діяльності у відповідній сфері та не можуть бути підставою для неврахування зазначеного періоду без належної оцінки правового статусу займаних нею посад у кожному конкретному періоді.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, з 06.11.2019 позивачці знову присвоєно ранг державного службовця, а в подальшому їй присвоювалися 5 та 4 ранги державного службовця. 28.01.2026 державну службу позивачки припинено у зв`язку зі звільненням з виходом на пенсію.
Отже, період роботи позивачки з 01.01.2014 по 28.01.2026 в органах доходів і зборів та державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, з урахуванням наведеного, позивачка має більше 20 років стажу державної служби, що є додатковою підставою для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Таким чином, вимоги про зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 29.01.2026, то саме з цієї дати необхідно її призначити.
Також позивач ставить вимогу про зобов`язання відповідача провести нарахування (перерахунок) її пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати.
Поряд із цим, суд зазначає, що у справі, яка розглядається спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачкою.
У свою чергу, вимоги позивачки зобов`язати відповідача здійснити призначення пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 28.01.2026 №119/5/19-00-10-31, №118/5/19-00-10-31, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду висловленою у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
При цьому, у призначенні пенсії позивачу відмовлено і вказані довідки під час прийняття оскарженого рішення не досліджувались.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позов задоволено частково, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір сплачений згідно платіжної інструкції від 12.02.2026 пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2026 №191950022692 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2014 по 28.01.2026 на посадах в органах державної податкової служби.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 29.01.2026.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот сорок дві грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010);
Головуючий суддя Баб`юк П.М.