ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6774/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати п. 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 179/975 від 22.11.2024 року про призначення ОСОБА_1 як сину в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2 271 000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок у рівних частках кожному як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як сину одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у рівних частках кожному як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 15 000 000 грн та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 12 729 000 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок у рівних частках кожному як члену сім`ї.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградовою Д.О. від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Міністерства оборони України: належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення від 22.11.2024 № 179/975; належним чином засвідчені копії рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 № 179/975; докази направлення та вручення ОСОБА_1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 № 179/975 (ознайомлення); докази нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до спірного рішення, оформленого протоколом від 22.11.2024 № 179/975.
У подальшому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить:
визнати протиправним та скасувати п. 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №179/975 від 22.11.2024 про призначення ОСОБА_2 як дружині в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2 271 000 (Два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок у рівних частках кожному як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 як дружині одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №l68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 15 000 000 грн та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 12 729 000 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок у рівних частках кожному як члену сім`ї померлого.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Ткаченко О.Є. від 30.06.2026 передано судді Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградовій Дар`ї Олександрівні справу №620/6462/26 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії для об`єднання в одне провадження зі справою №620/6774/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 об`єднано в одне провадження справу № 620/6774/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії зі справою № 620/6462/26 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Об`єднаній адміністративній справі присвоєно № 620/6774/26.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачам 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
25.08.2026 (згідно вхідного штампу суду) від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний суд» надійшли заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у яких зазначила, що позивачі не володіють спеціальними знаннями у сфері права. Також представник позивача зазначила, що позивачі ознайомилися із протоколом № 179/975 від 22.11.2024 лише 02.04.2026 після звернення представника позивачів із адвокатським запитом. Тому, саме після ознайомлення з листом позивачі дізналися про порушення своїх прав та інтересів.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.
За правилами частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі також КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, касаційне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатися».
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Так, предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.11.2024 №179/975, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2023 № 975.
Позивачі зазначають, що з оскаржуваним рішенням вони ознайомилися 02.04.2026, що підтверджується листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.04.2026 № 220/13/4146.
Так, в матеріалах справи міститься лист Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.04.2026 про надання позивачам витягу з протоколу від 22.11.2024 № 179/975.
Проте суд зазначає, що позивачі зверталися до уповноваженого органу із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги саме за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, а не за нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Рішенням від 22.11.2024 № 179/975, оформленим протоколом, позивачам призначена одноразова грошова допомога: дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 18.03.2024 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2271000 (Два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. у рівних частках кожному. ОСОБА_3 звільнено з військової служби 05.03.2024. Смерть настала протягом року після звільнення з військової служби.
При цьому, сума одноразової грошової допомоги позивачам у розмірі її частки 1135500,00 грн сплачена 23.01.2025, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 417, № 418 від 21.01.2025.
Отже, вже станом на таку дату позивачам було достеменно відомо про суму (розмір) одноразової грошової допомоги, яка їм фактично виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Отже, позивачам недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення їх прав, свобод та інтересів до моменту отримання листа Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.04.2026.
Позивачі жодним чином не довели той факт, що вони не могли дізнатися про порушення своїх прав саме після отримання суми одноразової грошової допомоги (23.01.2025), адже саме в цю дату вони були обізнані про розмір одноразової грошової допомоги, а відтак, і про свої можливо порушені права.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно таким умовам: виникли протягом строку, який пропущено; унеможливили або ускладнили можливість вчинення процесуальних дій вчасно; виникли об`єктивно, незалежно від волі особи; не залежали від волевиявлення особи; пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій; підтверджуються належними та допустимими доказами.
У даному випадку позивачі дізналися/повинні були дізнатися про порушення їх прав та інтересів саме після отримання суми одноразової грошової допомоги (23.01.2025), натомість з цієї дати не вживали жодних активних заходів щодо звернення до суду з позовом в установлені законодавством строки.
Той факт, що позивачі не володіють спеціальними знаннями, навичками та достатнім рівнем обізнаності у галузі права, сам по собі не може бути спростований лише посиланням на сплив або перебіг відповідного процесуального строку. Наявність у особи обов`язку дотримуватися встановлених законом строків не означає автоматичного припущення про її обізнаність щодо складних юридичних норм, порядку їх застосування, правових наслідків певних обставин та способів захисту порушеного права.
Відсутність спеціальної юридичної підготовки може мати істотне значення для оцінки того, чи могла особа об`єктивно усвідомити характер порушення своїх прав, визначити належний спосіб їх захисту та своєчасно звернутися до суду. Тому сам по собі факт перебігу встановленого законом строку не спростовує доводів позивачів щодо їхньої необізнаності у правових питаннях та не може без урахування інших обставин справи свідчити про те, що позивачі мали реальну можливість належним чином оцінити свої права та необхідність їх судового захисту.
Отже, посилання виключно на сплив відповідного строку без належної оцінки об`єктивних обставин, рівня правової обізнаності позивачів та моменту, коли вони фактично отримали можливість усвідомити порушення своїх прав, не є достатнім для спростування зазначених позивачами обставин.
Тому, підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду з позовом поважними відсутні.
За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, вказані позивачами в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає залишенню без розгляду.
Частиною четвертою статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 241, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 26.08.2026.
Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА